Друга світова війна: бойові дії та опірний рух

Тема 1. Причини і початок Другої світовоївійни. Події 1939-1941 рр.

Завдання уроку: розкрити причини і характерДругої світової війни, охарактеризувати хід бойових дій у 1939—1941 рр.,показати причини успіхів Німеччини на першому етапі війни; закріпити навичкианалізу і зіставлення історичного матеріалу, уміння розглядати історичні явищав конкретно-історичних умовах; виховувати учнів у дусі патріотизму,національної свідомості та гідності.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, картосхеми впідручнику.

ХІД УРОКУ

І. Оргмомент

ІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Причини, характер, періодизація Другоїсвітової війни. Розповідь учителя.

Історія людства знає безліч воєн. Але дві зних за масштабами руйнувань і людських утрат не мають рівних. Обидві сталися уXX ст., і в них брали участь усі найбільші держави світу. Війни прийшли зНімеччини; основні бойові дії розгортались в Європі.

У Другій світовій війні брали участь понад60 держав, на території яких мешкало 80 % населення Землі. Бойові дії точилисяв Європі, Азії, Африці, Океанії на площі 22 млн. км2 і на просторах Світовогоокеану. За роки війни до армій воюючих держав було призвано110 млн., 50-65 млн.загинуло на фронтах, 90 млн… — поранено або скалічено; біля половини загиблихстановило мирне населення. Матеріальні збитки – 4 трлн $.

Причини й передумови війни. По-перше,несправедливість Версальскої системи поставила багато народів у принизливеположення, сприяла приходу до влади сил, що прагнули реваншу та нового переділусвіту. Найбільше це проявилося у політиці Німеччини, Італії, Японії. Вони істали ініціаторами війни

По-друге, економ криза 1930-х загостриласуперечності між країнами світу, що позбавило їх можливості об’єднати зyсилля уборотьбі за збереження миру. Систему безпеки, створену у 1920-х рр.., булозpyйновано.

По-третє, розв’язанню війни сприялаполітика урядів Англій та Франції, спрямованих на «уми творення» агресора, атакож «ізоляція» США, які, оголосивши нейтралітет, фактично самоусунулися відвпливу на розвиток подій у світі.

По-четверте, не останню роль у розв’язаннівійни відіграв СРСР, який, підписавши пакт про ненапад з Німеччиною і таємнийпротокол до нього, відкрив шлях Німеччині для нападу на Польщу.

Характер війни. держави прагнули розширеннявласних територій, завоювання ринків збуту та джерел сировини – тобтодосягнення світового панування. 3 боку цих країн війна мала загарбницькийхарактер. Для країн, які зазнали агресії та були окупован, війна буласправедливою. Складніше визначити хар-р війни стосовно СРСР. З 1939 р по 22червня 1941р. він сам виступав у ролі агресора, приєднавши до себе значнітериторії, що на той час належали Польщі, Румунії, Фінляндії, а також країниБалтії (Естонія, Латвія, Литва}. Але після нападу Німеччини СРСР виніс на собіосновний тягар боротьби з фашистською Німеччиною і для нього війна маласправедливий характер, її по праву назвали Великою Вітчизняною війною.

Періодизація Другої світової війни

І етап. 1 вересня 1939 р. — 22 червня 1941р. Напад Німеччини на Польщу, а згодом і на СРСР. Вступ у війну Англії тафранції. Загарбання гітлерівською Німеччиною континентальної частини Європи.Повітряна війна над Англією. Боротьба за Атлантику. Приєднання до СРСР ЗахідноїУкраїни та Західної Білорусії, частини Фінляндії, Бессарабії, ПівнічноїБуковини та Прибалтики.

II етап. 22 червня 1941 р. — 19 листопада1942 р. Напад Німеччини та її союзників на СРСР. Зрив планів «блискавичної війни».формування Антигітлерівської коаліції.

III етап. 19 листопада 1942 р. — 1943 р.Докорінний перелом у ході війни (Сталінградська, Курська битви; битва підЕль-Аламейном і розгром німецько-італійських військ у Північній Африці; поразкаяпонського флоту в битвах біля атола Мідуей і Кораловому морі, перемогаангло-американських військ у битві за Гуадалканал). Перехід стратегічноїініціативи на бік країн Антигітлерівської коаліції.

IV етап. Кінець 1943 р. — 9 травня 1945 р.Наступ країн Антигітлерівської коаліції по всіх фронтах. Розвал блокуфашистських держав. Звільнення народів Європи від гітлерівського поневолення.Розгром і капітуляція гітлерівської Німеччини.

V етап. 9 травня -2 вересня 1945 р.Завершення бойових дій в азіатсько-тихоокеанському регіоні. Розгром ікапітуляція Японії.

Привід до війни Вторгнення на територіюПольщі розпочалося 1 вересня 1939 р. Йому передувала провокація гітлерівців уприкордонному містечку Глейвіц. 31 серпня 1939 р. о 20.00 спеціальнопідготовлений загін гестапівців, переодягнених у польську форму, здійснив нападна радіостанцію німецького прикордонного містечка Глейвіц. Після її«захоплення» перед мікрофоном було зроблено декілька пострілів і один знападаючих, що знав польську мову, зачитав заяву, у який говорилося, що«прийшов час війни Польщі проти Німеччини». Потім почалась перестрілка іззагоном поліції. Щоб замести сліди провокації, усі учасники за наказом Гімлерабули розстріляні.

Уже в перші дні наступу організований опірпольської армії було зламано і до 8 вересня розгромлено її головні сили. Значначастина польської армії опинилася в оточенні або потрапила в полон. Опір чинилилише окремі частини. Героїчною сторінкою польської історії стала оборонапівострова Вестерплятте, міст Варшава, Краків, Ґдиня.

17 вересня, коли крах Польщі став ужеочевидним, а польський уряд залишив країну, польський кордон перейшли радянськівійська. Для вторгнення до Польщі було створено два фронти — Український іБілоруський. На вимогу Гітлера Червона Армія форсовано просувалася у напрямкуКоломиї—Косова, щоб перетнути відступаючим польським солдатам і біженцям шляхдо Румунії. Після 12-денного маршу і коротких боїв з польськими частинамиЧервона Армія вийшла на Західний Буг і Сян, де й зупинилася (командуванняпольською армією віддало наказ не чинити опір).

Відповідно з домовленостями, досягнутими напереговорах 23 серпня 1939 р. і зафіксованими в таємному протоколі, німецькекомандування відвело свої війська від Львова і Бреста за демаркаційну лінію.Перед тим у Бресті, Гродно, Ковелі й Пінську відбулися спільні паради військ переможців.22 вересня було встановлено попередню демаркаційну лінію між військамиагресорів, а 28 вересня у Москві Й. Ріббентроп за дорученням А. Гітлерапідписав разом з В. Молотовим договір про дружбу і кордон та таємні протоколипро поділ сфер впливу і співпрацю між двома державами.

Цей договір зафіксував розділ Польщі йуточнив лінію радянсько-німецького кордону. За домовленістю вона булаперенесена на схід порівняно з умовами секретного протоколу від 23 серпня 1939р. і проходила приблизно по етнографічному кордону проживання поляків, з одногобоку, та українців і білорусів — з іншого (лінія Керзона). Землі, на якихпроживало виключно польське населення, залишилися у складі Німеччини, а зоноювпливу СРСР стала Литва. Таким чином, до Німеччини відійшло 48,6 % територіїПольщі й 69,9 % населення, а до СРСР — 51,4 % території і 30,1 % населення.

Початок Другої світової війни. Бойові дії1939-1941 рр. Бік країн Антигітлерівської коаліції

Таблиця «Хронологія основних подій першогоперіоду Другої світової війни (1939—1941 рр.)». 1 вересня 1939 р  1,5 млн… человек, около 2500 танков, 2000 самолетов вторглись на территорию Польши 3 вересня Англия и Франция объявили войну Германии, не оказавши реальної допомоги Польщі. 3 вересеня 1939 – 10 травня 1940 ДИВНА ВІЙНА» положення на Західному фронті протягом перших 9месяцев. Англо-франц й сконцентровані проти них нім війска бездіяли. Уряди Великобритании и Франции розраховували на примирення зНім, а нім армия готувалась до наступу проти стран Зах. Европы.  3-10 вересня в війну протии Нім вступили Австралія, Нова Зеландия, Індия, Канада; США объявили о нейтралитете, Япония заявила про невтручання в Европейскую войну. 1 вересня 1939 – 21 червня 1941 Нім армия до 17 сентября оккупировала часть Польши, выйдя на линию (города Львов, Владимир-Волынский, Брест-Литовск), обозначенную одним из упоминавшихся тайных протоколов пакта Молотова – Риббентропа. 27 вересня 1940 Німеччина, Італія та Японія уклали Троїстий пакт. Завершення формування блоку агресивних держав 30 листопада 1939 — 12 березня 1940 «Зимова війна», війна СРСР з Фінляндією. 17 вересня 1939 Червона армія зайняла тер-ю Зах укр. Земель й Белорусії Квітень 1940 г. Окупація Німеччиною Данії та Норвегії Травень 1940 Капитуляція урядів Люксембурга, Бельгии, Голландии. 10 травня 1940 голова Военого кабінету Великобританії призначений Уинстон Черчилль, чиї антинім., антіфашистські та антисоветские настроения были хорошо известны. Кінець «дивної війни» 22 червеня 1940 Франция вимушена подписать перемирие с Германией в Компьене. В результате фактической капитуляции Франции было создано на ее юге коллаборационистское государство во главе с маршалом А. Петеном. Францию сопротивляющуюся возглавил генерал Шарль де Голль . 8 серпня 1940 Литва, Латвія, Естонія включенні до складу СРСР Серпень 1940-травень 1941 нім командование организовало систематические авиационные налеты на города Англии, пытаясь заставить ее руководство выйти из войны. Грудень 1940 Капітуляція італ військ в англ. та фран Африки. Германия поспешила на помощь союзнику.

Напад СРСР на Фінляндію («Зимова війна»)Радянський Союз веде переговори з Фінляндією, щоб та поступилася територіями в районЛенінграда та узбережжям фінської затоки в обмін на болотисті й лісистітериторії на півночі, що ніяк не компенсувало втрату Виборга і стратегічноважливої лінії Маннергейма (система фінської оборони, споруджена в 1927—1939рр.).

Уряд Фінляндії не погодився на цюпропозицію. На світанку ЗО листопада 1939 р. значні сили радянських військрозпочали воєнні дії проти Фінляндії. Поспіхом розроблений план агресії ірайдужні настрої призвели до того, що радянські дивізії у повному складіпотрапляли в оточення. ЗО грудня наступ радянських військ припинився. Зазнавпоразки і Балтійський флот. Й. Сталін ужив жорстких заходів для наведенняпорядку у військах. Почалися тривалі бомбардування фінських міст.

Безперервним потоком на фронт надходилоозброєння та спорядження. Маленька Фінляндія фактично опинилася наодинці змогутнім агресором. На допомогу Фінляндії прийшла Швеція. Німеччина висловилаготовність надати допомогу СРСР і навіть стала на перешкоді Італії, яка хотіланаправити до Фінляндії ешелони зі зброєю. 11 лютого 1940 р. розпочався другийнаступ радянських військ, який завершився проривом лінії Маннергейма. Ціноювеликих втрат (234 тис. осіб убито, поранено, обморожено і взято в полон)радянські війська домоглися перемоги і головнокомандуючий фінською армією К.Маннергейм змушений був дати згоду на початок мирних переговорів.

12 березня СРСР і Фінляндія підписалимирний договір, згідно з яким жертва агресії втрачала значну частину своєїтериторії, де до війни мешкало 450 тис. осіб, тобто 1/8 частина населеннякраїни. Тяжкими були міжнародні наслідки війни й для СРСР. Ліга Націй виключилаСРСР зі свого складу, ускладнилися його відносини практично з усімаєвропейськими країнами та США. У листопаді 1940 р. нейтральна напередодніконфлікту Фінляндія приєдналася до агресивної «осі» Берлін—Рим—Токіо. З нападомНімеччини на СРСР у червні 1941 р. здобуті такою дорогою ціною території зновубули відвойовані військами гітлерівської Німеччини та Фінляндії.

Окупація Німеччиною Данії, Норвегії,Голландії, Бельгії і Люксембургу. Поразка Франції

Події на Півночі Європи спонукали Англію таФранцію до більш рішучих дій. Прагнучи сильніше стиснути блокаду навколоНімеччини (припинити вивіз залізної руди зі Швеції через норвезький порт Нарвікі блокувати нім флот на Балтийск морі, почали мінування прибережних водНорвегії, направили туди транспорт з військами. Проте німці випередилисупротивників. 9 квітня 1940 гітреровці без оголошення війни напали на Данію,Норвегію. Данія капітулювала, Норвегія вчинила опір. Проте все рівно булаокупована через місяць, єдиною перевагою було те, що нім флот зазнав значнихвтрат.

10 травня нім війська вторглися у Бельгію.,Голандію, Люксембург. 15 травня капітулювала Голандія, 28 травня – Бельгія. 5червня 1940 нім армія виступила на Південь. Спроби генерала де Голля зyпинитиворога на підступах до Парижу не мали успіху. 10 червня уряд Франції переїхавдо Бордо. 14 червня німці вступили до Парижу. Уряд пішов в відставку. Новийголова уряду маршал А. Ф. Петен звернувся до німецького командування зпроханням про перемир’я. 22 червня в Комп’єнському лісі в доставленому з музеюштабному вагоні маршала Ф. Фоша було підписано перемир’я. (У цьому вагоні в1918 р. Німеччина підписала перемир’я, яке означало поразку останньої у Першійсвітовій війні.)

Напередодні перемир’я італійські збройнісили перетнули кордон Франції. Зустрівши організований опір кількох французькихдивізій, війська Б. Муссоліні не змогли просунутись хоч трохи вперед. У боях заФранцію втрати німецьких військ становили 27 тис. убитими, 111 тис. пораненими,18,4 тис. пропали безвісти.

За умовами перемир’я Франція втрачала понаддві третини своєї території, ЩО переходила під контроль окупаційних властей.Території Ельзасу і Лотарингії увійшли безпосередньо до складу рейху.Маріонетковий уряд д. ф. Петена, який розташовувався у містечку Віші ( «режимВіші»), контролював так звану «вільну зону», що мала вихід лише до Середземногоморя. А. Гітлер свідомо не пішов на повну ліквідацію французької держави, чимзабезпечував собі контроль над величезною французькою колоніальною імперією тафранцузьким флотом.

Не всі французи погодилися на капітуляцію.Центром об’єднання руху Опору став Французький національний комітет, утворенийу Лондоні генералом Ш. де Голлем. 7 серпня 1940 р. В. Черчілль і Ш. де Голльуклали угоду, яка надавала право формувати в Англії французькі збройні сили.Відчайдушним кроком Англії, що залишилась без союзників, стала операція позахопленню або знищенню французького флоту аби він не ді- стався ворогові. Підчас операції «Катапульта» (3 липня 1940 р.) в портах Оран, Алжир, Александрія, Касабланка,Дакар було знищено або захоплено значну частину французького флоту. Хоча цяоперація і забезпечила пере- вагу Англії на морі, проте вона на тривалий часзіпсувала і ускладнила відносини з Францією.

Закріплення вивченого матеріалу

Запитання

Назвіть причини Другої Світової

Які країни окуповані Німеччиною до 22червня 1941?

Який характер мала Друга світова війна?

Дайте оцінку «дивній війні».

Які територіальні придбання здійснив СРСР Уперший період війни? Як ви їх оцінюєте?

Історична задача.

У 1939 р. Л. Мехліс говорив: «Товариш Й.Сталін поставив завдання: на випадок війни примножити кількість радянськихреспублік». Як це завдання виконав Сталін.

Дискусія за проблемним запитанням.

Чи можна стверджувати, що СРСР у 1939-1941була союзником Німеччини?

ПІДСУМКИ УРОКУ

Друга світова війна розпочалася 1 вересня1939 р. нападом Німеччини на Польщу. Причинами війни стали: увесь попереднійрозвиток міжнародних відносин та прагнення Німеччини, Японії та Італії допереділу світу і світового панування. Заволодівши стратегічною ініціативою напочатку війни, Німеччина до літа 1941 р. встановила свій контроль надконтинентальною Європою (крім СРСР). Перші успіхи призвели до того, що лідеридержав-агресорів утратили відчуття реальності: поразки і невдачі вважалися тимчасовимиі несуттєвими. Агресори розробляли плани нових загарбань. Проте Німеччині невдалося зломити опір Англії, Італія терпіла постійні поразки в Африці, СІЛА, зїх могутнім промисловим потенціалом, все більше схилялися до підтримки Англії;почав розгортатися Рух Опору поневолених народів. Усе це закладало основимайбутньої поразки, але поки що Німеччина вважала себе непереможною

Домашнє завдання: вивчити записи у зошиті.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ

План (за хронологічним принципом)

1. Напад Німеччини на Польщу, початокДругої світової війни

2. «Дивна війна».

3. Загарбання Данії і Норвегії.

4. Радянсько-фінська війна.

5. Розгром Бельгії, Голландії, Франції.

6. Повітряна війна над Англією. Початокборотьби за Атлантику.

7. Фашистська агресія на Балканах і в басейніСередземного моря.

8. Приєднання Прибалтики і Бессарабії доСРСР.

9. Троїстий пакт. Завершення формуванняфашистського блоку.

План (проблемний підхід)

1. Причини успіхів країн фашистського блокуна першому етапі війни.

2. Особливості бойових дій в Європі в1939—1941 рр.

3. Чи був СРСР союзником Німеччини в1939—1941 рр.?

Тема 3. Воєнні дії у 1941-1942 рр.

Завдання уроку: охарактеризувати хідбойових дій у 1941-1942 рр., охарактеризувати основні битви цього періоду,показати перебіг подій на Тихоокеанському театрі бойових дій, розкрити процес формуванняАнтигітлерівської коаліції; закріпити навички аналізу і зіставлення історичногоматеріалу, уміння розглядати історичні явища в конкретно-історичних умовах;виховувати учнів у дусі патріотизму, національної свідомості та гідності.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник.

ХІД УРОКУ

І. Оргмомент

ІІ. Перевірка домашнього завдання

фронтальне опитування

1. Коли почалася Друга світова війна?

2. Назвіть країни, які зазнали фашистськоїагресії у 1939-1941 рр. (Польша, Фіндляндія, ДаніяЮ Норвегія, Люксембург,Бельгия, Голландія, Литва, Латвія, Естонія, Франція)

3. Назвіть країни, які стали союзникамиНімеччини в 1939-1941 рр. ) Фінляндія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Італія,Хорватія

4. Чим були зумовлені успіхи Німеччини в1939—1941 рр.?

5. Які причини «дивної війни» міжНімеччиною, Францією та Англією у вересні 1939 -травні 1940 рр.?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Підготовка нападу Німеччини та їїсоюзників на СРСР. План «Барбаросса»

Розповідь учителя.

Із завершенням воєнних дій уконтинентальній Європі Німеччина взяла під свій контроль величезнийгеополітичний простір: було окуповано Данію, Норвегію, Люксембург, Бельгію,значну частину Франції, Греції, Бельгії.

На початку свого канцлерству Гітлер відвертоговорив про «новий порядок» у Європі. За його схемою до Німеччини малиприєднатися заселені німцями території сусідніх держав. Таким чином у Європімав утворитися «сталевий блок», навколо якого б гуртувалися близькі до німцівнеарійські раси держави-сателіти, позбавлені своєї незалежної фінансовоїсистеми, армії. Над усім мав панувати «новий порядок». Щоб його дотримуватисяутворювалася мережа спец. Відомств, служб, канцелярій, комісаріатів. Значнітериторії досталися і союзницям Німеччини – Болгарії, Угорщині, Італії.

Союзні Німеччині держави мусилирозплачуватися нерівноправними торговельними договорами, за безцінь збувати в Німеччинусвою аграрну продукцію в обмін на дорогі вироби промисловості, причому цінидиктував рейхсбанк. На таких умовах в агресивний союз з Німеччиною та Італієювступили Угорщина, Болгарія, Румунія, Хорватія, Словаччина й Фінляндія, а такожрежим Віші у Франції. Країни «осі» підтримувала Іспанія. Це не завадило А.Гітлеру представляти майбутню агресію проти СРСР як хрестовий похід протибільшовизму. Значних переваг держави «осі» досягли в Африці і Китаї таІндокитаї. Важливим елементом підготовки Німеччини до війни з СРСР було:використання промислових, сировинних, продовольчих та фінансових ресурсівуярмлених країн.

Порівняно з німецьким промисловимпотенціалом економічна могутність СРСР виглядала скромніше. Частка СРСР усвітовому і промисловому виробництві сягала 10 %. Особливо відставав СРСР відНімеччини в серійному виробництві нових моделей озброєння. Більшість танків талітаків, що були на озброєнні в Червоній Армії, мала застарілу конструкцію.Бракувало автоматичної зброї, автотранспорту, засобів зв’язку.

Значну частину стратегічної сировинивідповідно до господарських договорів СРСР постачав до Німеччини. До початкувійни Німеччина отримала від СРСР не менш як 2 млн. тонн зерна, кукурудзи,бобових, 1 млн. тонн нафти, 100 тис. тонн бавовни, тисячі тонн кольорових металівтощо. У свою чергу до СРСР з Німеччини поступила значна кількість новітньогопромислового обладнання, станків, машин, зразків зброї; радянські спеціалістизнайомилися з німецькою промисловістю, включаючи і воєнні галузі.

18 грудня 1940 р. А. Гітлер підписавдирективу № 21 — план «Барбаросса», відповідно до якого війна на сході маларозпочатися відразу після весняного бездоріжжя і закінчитися до настання зимовиххолодів, тобто протягом травня—листопада 1941 р. У ході швидкоплинної кампаніїу прикордонних боях мали бути знищені основні сили Червоної Армії, а залишковадержава Росія могла існувати лише за лінією Волга—Архангельськ, щоб німецькаавіація мала можливість паралізувати її останній промисловий район на Уралі. Ключовимпунктом плану був блискавичний вихід ударних сил до Москви, у результатіоточення і знищення основного угруповання радянських військ у Білорусії, щомало означати з усіх поглядів «вирішальний успіх». До 15 травня 1941 р. малибути завершені всі приготування для здійснення операції «Барбаросса».

Станом на 21 червня на західних кордонахСРСР Німеччина та її союзники зосередили три групи армій: група армій «Північ»(командуючий фельдмаршал В. Леєб), найсильніша група армій «Центр» (командуючийфельдмаршал Ф. Бок), група армій «Південь» під командуванням фельдмаршала Г.Рундштедта. Союзники Німеччини — Фінляндія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Італія,Хорватія — виставили ще 29 дивізій і 16 бригад (за іншими джерелами 42,5дивізії). Кожна з груп мала своє завдання і напрям дій: «Північ» — Ленінград,«Центр» — Мінськ і Москва, «Південь» — Київ і далі на південь по Дніпру. Натериторії Норвегії і в Фінляндії була розгорнута німецька армія «Норвегія» і2-га фінська армія. Армія «Норвегія» повинна була оволодіти Мурманськом іПолярним, а фінські війська — сприяти групі армій «Північ» у захопленніЛенінграда. Загалом німецьке угруповання разом із союзниками нараховувало 5,5 млн…солдатів і офіцерів, 47,2 тис. гармат, 3,8 тис. танків, близько 5 тис. літаків

Уряд СРСР готувався до війни. Перед урядомстояло одне питання: коли СРСР буде втягнуто до війни? Сталін розрахував, щоможе продиктувати свої умови, після того як Німеччини та Англія взаємнопослаблять одна другу. Відбувається швидке переозброєння армії, якепередбачалося завершити 1942 р.

Таким чином, плани Червоної армії та розстановкасил на Західному кордоні свідчать, що Сталін готувався до наступальної, а не дооборонної кампанії.

Сталінська воєнна доктрина:

— Радянському Союзу ніколи не доведетьсявести бойові дії на своїй території

— На випадок нападу супротивника слідготуватися до наступальної, а не до оборонної війни

— Будь-яка агресія проти СРСР буде негайнозупинена загальним повстанням пролетаріату

Проте рівень підготовки та техніки ЧервоноїАрмії не відповідав сучасним вимогам. Значна частина техніки не була

підготовлена до війни, не вистачало засобівзв’язку.

Завдання на закріплення.

1. Розгляньте декілька підходів до оцінкистановища СРСР напередодні нападу Німеччини. З якою оцінкою ви згодні? Детальноаргументуйте свою думку.

До кінця 1980-х рр. радянська історіографіястверджувала: СРСР готувався і був готовий до війни з Німеччиною, «але віроломнийі раптовий напад фашистів призвів до тимчасових невдач на початковому етапівійни».

Німецькі та американські історики, а такождеякі радянські історики 1960-х рр. стверджували, що Радянський Союз не бувпідготовлений до відсічі агресії. Політичне і військове керівництво припустило багатопрорахунків і помилок: пізно почало підготовку, неправильно визначило терміннападу, повірило А. Гітлеру, провело масові репресії в армії, повільнопроводило переозброєння армії тощо.

У 1990-ті рр. після виходу книги В.Суворова (В. Б. Резун) «Ледокол» німецькі, частина російських і українських та іншіісторики наполягають: СРСР не тільки був готовий до війни, але і сам збирався напастина Німеччину влітку 1941 р. Про це свідчить гонка озброєнь, політика СРСР у СхіднійЄвропі, конфігурація розташування радянських військ уздовж кордону, плани, щорозробляв Генштаб СРСР, тощо. (Про це в 1941 р. говорив сам А. Гітлер,виправдовуючи свій напад на СРСР.)

В. Черчілль назвав поведінку Й. Сталінаперед нападом Німеччини «однією з найбільших помилок історії». Й. Сталін діяв«не як егоїст, що розрахував усе наперед, а як зовсім недалекоглядний простак».Він дотримувався всіх договорів з А. Гітлером, вірив у пояснення, що концентраціяна кордоні з СРСР німецьких військ — це відведення їх на відпочинок передвторгненням до Англії тощо.

2. Маршал О. Василевський після війнистверджував, що сталінська «вина в тому, що він не вловив тієї межі, далі якоїйого політика ставала не тільки непотрібною, але і небезпечною. Таку межу потрібнобуло сміливо перейти». Про яку «межу» йде мова?

Бойові дії на радянсько-німецькомуфронті в 1941 р. Битва за Москву

Основні битви на радянсько-німецькомуфронті в 1941 р.

Смоленська битва

10 липня — 10 вересня

1941 р.

Смоленська розгорталася на фронті довжиною 650 км і глибиною — 250 км. Після розгрому радянських військ у прикордонних боях на початку липня німецькі війська вийшли на підступи до Смоленська. Радянське командування після попередніх поразок зуміло відновити боєздатність військ Західного фронту, який чинив запеклий опір ворогу. Хоча німецькі війська захопили Смоленськ, втрати (50 % — у танкових частинах, ЗО % у піхотних) примусили їх зупинити наступ. На завершальному етапі Смоленської битви радянські війська здійснили наступальну операцію в районі Єльні, зупинивши наступ і вперше примусивши ворога перейти до оборони

Значення. Запекла оборона радянських військ на московському напрямі та в Україні примусила ворога змінити стратегію головного наступу. Головний удар тепер був спрямований в Україну Битва за Ленінград, 10 липня 1941 р. — 27 січня 1944 р. На початку липня 1941 р. німецькі війська групи армії «Північ» вийшли на далекі підступи до міста. З липня по 10 серпня 1941 р. бої точилися на Лужському оборонному рубежі. Прорвавши його 25 серпня, німецькі війська вийшли на підступи до міста, проте швидко оволодіти ним не змогли. 8 серпня німецькі війська вийшли до Ладозького озера, взявши місто в облогу. У цей же час фінська армія підійшла до міста з півночі. Відмовившись від штурму міста, німецьке командування вирішило задушити його безперервними обстрілами і блокадою. Блокада міста тривала 900 днів її жертвами стало 800 тис. мешканців, більшість з яких загинула від голоду і холоду. Щоб урятувати місто, з 22 листопада 1941 р. по льоду Ладозького озера була налагоджена «дорога життя», згодом по дну озера було прокладено електричний кабель і нафтопровід. Спроба німецького командування зробити подвійне кільце було зірвано Червоною армією. 12-18 січня операція «Іскра» — прорвано блокаду Ленінграду, 14-27 січня знято облогу міста. Значення. прикувала значні німецьких військ, завдавши їм суттєвих втрат. Було зірвано плани — знищенню Балтійського флоту СРСР Битва за Москву, ЗО вересня 1941 р.- 7 січня 1942 р. Після розгрому радянських військ в Україні німецьке командування основний удар знову спрямувало на Москву. Упродовж З0 вересня — 2 жовтня 1941 р. німецькі війська прорвали оборону радянських військ на московському напрямку. У районі Вязьми та Брянська радянські війська були оточені й розгромлені, 663 тис. солдатів потрапили в полон. Здавалося, що операція «Тайфун» по захопленню Москви наближалася до завершення. Але на підступах до міста німецькі війська зустріли відчайдушний опір. Спроба фланговими уда- рами оточити війська, що захищали Москву, була невдалою. У момент, коли німецький наступ утратив силу, накопичені радянським командуванням резерви перейшли в контр- наступ (6 грудня 1941 р.), який переріс у наступ на фронті довжиною у 1000 км, що тривав до кінця січня 1942 року. Німецькі війська були відкинуті від Москви на 100—250 км. Значення. Німецькі війська були відкинуті від Москви, утрати становили 500 тис. солдатів і 1,3 тис. танків. Стратегія «бліцкригу» потерпіла повну поразку. Перемога під Москвою зміцнила Антигітлерівську коа- ліцію, додала віри населенню СРСР у майбутню перемогу

Робота з документами.

Ознайомтесь із наведеними висловлюваннями ідайте власну оцінку цим подіям.

Маршал Г. Жуков. «Коли мене запитують, щобільше всього запам’яталося з минулої війни, я завжди відповідаю: битва заМоскву. У суворих, частіше всього надзвичайно складних і важких умовах нашівійська гартувалися, мужніли, набиралися досвіту і, отримавши У свої рукинавіть мінімально необхідну кількість бойових і матеріальних засобів, звідступаючої, обороняючої сили перетворилися на могутню наступальну силу…» „

Формування Антигітлерівської коаліції.Ленд-ліз

Розповідь учителя.

З перших годин нападу фашистської Німеччинина СРСР стало зрозумілим, що розрахунки А. Гітлера на міжнародну ізоляцію СРСРзазнали краху. У день початку агресії В. Черчілль заявив: «Кожний, хто воюєпроти А. Гітлера,— друг Англії, кожен, хто воює на його боці,— ворог Англії».22 червня 1941 р. у зверненні до нації англійський прем’єр заявив, що ВеликаБританія надасть «Росії і російському народові всю допомогу, яку тільки зможе».Про свою підтримку СРСР заявив і президент США Ф. Рузвельт. Таким чином, зпочатком радянсько-німецької війни почала формуватися Антигітлерівськакоаліція.

12 липня 1941 р. було підписаноангло-радянську угоду про спільну боротьбу проти Німеччини. Першою спільноюакцією СРСР і Великої Британії стала окупація Ірану з метою не допустити зближенняйого з Німеччиною.

14 серпні 1941 р., після зустрічі Ф.Рузвельта та В. Черчілля, з’явився документ під назвою Атлантична хартія, якийпідвів під майбутню коаліцію ідеологічне підґрунтя. До цієї Хартії у грудні 1941р. приєднався і Радянський Союз. Це був перший документ, у якому булисформульовані цілі США і Великої Британії у війні й загальні положенняпіслявоєнного устрою світу. За умовами документа США і Англія зобов’язувалисяне прагнути територіальних або інших придбань, поважати право всіх народів насамостійний вибір форми правління, а також відновлення суверенних прав тих народів,які були позбавлені їх насильницьким шляхом. Вони зобов’язувалися післязавершення Другої світової війни забезпечити рівний доступ усіх країн до торгівліта світових сировинних джерел, домагатися рівноправного співробітництва міжусіма країнами з метою забезпечення високого рівня життя, економічногорозвитку, тобто такого становища, за якого народи всіх держав могли б жити безстраху, ризику і злиднів. Атлантична хартія закликала всі держави відмовитисявід застосування сили та зброї.

Атлантична хартія висунула такі завдання:знищення нацистської тиранії, роззброєння агресора, загальне роззброєння світу.

1 жовтня 1941 р. у Москві між СРСР, США таВеликою Британією було підписано трьохсторонню угоду про допомогу Радянському Союзузброєю і продовольством. Поставки — 400 танків, 500 літаків щомісяця, а такожстратегічна сировина — розпочались одразу. США надали безвідсотковий кредит урозмірі 1 млрд доларів (листопад 1941 р.). у грудні 1941 р. на СРСР булопоширено дію законодавства про ленд-ліз. Перша військова техніка (особливотанки) з’явилася на радянському фронті під час битви під Москво». Незважаючи назначні втрати від дій німецьких підводних човнів із жовтня 1941 р. по червень1942 р. СРСР одержав 3 тис. літаків, 4 тис. танків, 20 тис. одиницьрізноманітних транспортних засобів. Загалом СРСР отримав 4 % (за іншимиджерелами 7-11 %) зброї і обладнання від обсягу власного виробництва. У ціломуСРСР належала третина поставок США по ленд-лізу. Крім США воєнну продукцію доСРСР направляла Велика Британія, Канада.

1 січня 1942 р. у Вашинґтоні 26 держав, утому числі СРСР, США і Велика Британія, підписали Декларацію Об’єднаних Націй,яка укладалася на принципах і завданнях Атлантичної хартії. Вони зобов’язалисявикористовувати свої ресурси для боротьби проти агресорів, співробітничати увійні та не укладати сепаратного миру

26 травня 1942 В Лондоні між СРСР таВеликою Британією договір про союз у війні. У Вашингтоні відбулисярадянсько-амеріканські переговори, 11 червня 1942 угода про взаємодопогу увведені війни.

Найголовнішим у взаємовідносинах між СРСР,США та Великою Британією із самого початку стала проблема відкриття Другогофронту в Європі, яке спочатку планувалося здійснити в 1942 році. Антигітлерівськакоаліція, незважаючи на притаманні їй протиріччя, стала воєнно-політичнимсоюзом, який на противагу фашистському блоку, досяг високого ступеня об’єднаннязусиль, спрямованих на розгром агресора. Найважливіші спільні рішенняприймалися на конференціях голів урядів СРСР, США, Англії у Тегерані (1943),Ялті та Постдамі.

Робота з документом

Опрацюйте текст документа і дайте відповідіна запитання;

1. Що спонукало В. Черчілля зробити цюзаяву?

2. Як В. Черчілль аргументував необхідністьнадання допомоги СРСР?

3. Яке головне завдання поставив В.Черчілль перед Англією?

Із виступу В. Черчілля по радіо (22 червня1941 р.)

«За останні 25 років ніхто не був більшпослідовним ворогом комунізму, ніж я. Я не візьму назад жодного слова, що ясказав про нього. Але все блякне перед видовищем, що розгортається… Я бачу російськихсолдатів, що стоять на порозі своєї рідної землі, охороняючи поля, які їхбатьки обробляли здавна. Я бачу їх, захищаючих свої домівки… Я бачу, як навсе це насувається огидна нацистська воєнна машина…

За всім цим шумом і громом я бачу жменькузлодіїв, які планують, організують і насувають на людство цю лавину бідувань…Я повинен заявити про рішення уряду Її Величності… У нас лише єдина незміннамета. Ми сповнені рішучості знищити А. Гітлера і всі сліди нацистського режиму.Ніщо не може відвернути нас від цього, ніщо. Ми ніколи не станемо домовлятися,ми ніколи не вступимо в переговори з А. Гітлером або з ким-небудь з його шайки.Ми будемо битися з ним на суші, ми будемо битися з ним на морі, ми будемо битисяз ним у повітрі, поки з Божою допомогою не позбавимо землю від самої тіні йогоі не звільнимо народи від його іга. Будь-яка людина чи держава, яка йде з А.Гітлером,— наш ворог… Така наша політика, така наша заява. З цього випливає,що ми надамо Росії і російському народові всю допомогу, яку тільки зможемо. Мизвернемося до всіх наших друзів і союзників у всіх частинах світу із закликомдотримуватися такого ж курсу і проводити його так само стійко і неухильно докінця, як це будемо робити ми…

Це не класова війна, а війна, у якувтягнута вся Британська імперія і Співдружність націй, без різниці рас,віросповідання або партій. Не мені говорити про дії США, але я скажу, що якщоА. Гітлер уявляє, наче його напад на Радянську Росію викличе найменшірозбіжності в цілях або ослаблення зусиль великих демократій, які вирішили

знищити його, то він глибоко помиляється.Навпаки, це ще більше зміцнить і спонукає наші зусилля врятувати людство відтиранії. Це зміцнить, а не ослабить нашу рішучість і наші можливості.

Тому небезпека, що загрожує Росії,— ценебезпека, що загрожує нам і Сполученим Штатам, так само як справа кожногоросіянина, що бореться за своє вогнище і дім,— це справа вільних людей івільних народів у всіх куточках земної кулі.

Бойові дії у Північній Африці таСередземномор’ї

Розповідь учителя.

На початку 1941 р. до Північної Африки надопомогу італійським військам прибув німецький Африканський корпус на чолі згенералом Е. Роммелем. Його прибуття дало змогу не тільки зупинити наступанглійців у Лівії, а й відкинути їх до Єгипту. За успішні дії Е. Роммельотримав прізвисько «Лис пустелі». Воєнною ініціативою у Північній Африцізаволоділи держави фашистського блоку. Проте у тилу фашистів англійські військаутримували важливий стратегічний пункт Тобрук, який не давав Е. Роммелюпродовжувати наступ. Успіхи англійців призвели до порушення морських перевезеньіталійців та поставили корпус Е. Роммеля перед загрозою лишитися без припасів.Це занепокоїло нім командування. Пункт англ. панування у Середземному моріостів Мальта. Спочатку німецька авіація і підводні човни завдавали відчутнихударів по англ. флоту на Мальті. було потоплено найбільші англ. Потім почалисясистематичні бомбардування Мальти, що мали провести до висадки нім десанту у1942. Проте А. Гітлер віддав перевагу наступу Роммеля, який мав захопити Александріюта Суецький канал. СУЭЦКИЙ КАНАЛ, у Єгипті з’єднує Красне море зі Середземноморськимморем 50 нафтовими родовищами

Червень 1941 Роммель захопив Тобрук –ключовий пункт англ. оборони та взяв у полон 33 тис захисників.

Початок війни на Тихому океані. Вступ увійну Японії та США

Розповідь учителя.

Після підписання Троїстого пакту (1940 р.)Японія проводила активну загарбницьку політику в Азії. Японські мілітаристизахопили частину Китаю, а після поразки Франції підписали угоду з урядом А.Петена (липень 1941 р.) про право створення баз у француз колоніях — Лаосі,В’єтнамі, Камбоджі. Проникнення японців до Індокитаю спонукало США до заморожуванняяпонських капіталів в американських банках і до ембарго на постачання до Японіїнафти.

Рішення США підтримали Велика Британія таГолландія, Унаслідок цих заходів обсяг японської зовнішньої торгівлі скоротивсяна 3/4, а імпорт нафти — на 9/10. Економіка Японії опинилася під загрозоюкраху. 2 липня 1941 р. керівництво країни прийняло рішення «просуватися наПівдень», тобто захопити країни Південної і Південно-Східної Азії. Японіявирішила вступити у боротьбу з США за панування на Тихому океані.

Ще в серпні 1940 р. Головнокомандуючийяпонським флотом адмірал І. Ямамото в розмові з прем’єр-міністром принцом Каноезауважив: «У перші шість місяців війни проти США і Англії я буду діяти стрімкоі продемонструю послідовність перемог. Але я повинен попередити: якщо війнапродовжиться два або три роки, у мене немає ніякої впевненості у кінцевійперемозі». Досвідчений адмірал виявився правий, проте він не побачив кінцясвоїх застережень. Він загинув в 1943 р. у літаку, який був збитийамериканськими винищувачами.

Японський флот непоміченим підійшов доГавайських островів і 7 грудня 1941 р. атакував з авіаносців американськувійськову базу Перл-Харбор. Американці втратили 19 військових кораблів, 272літаки і понад 3 тис. військовослужбовців. Таким чином, Японія одним раптовимударом на певний час здобула перевагу на морі й захопила стратегічнуініціативу. 8 грудня США і Велика Британія оголосили війну Японії. Німеччина таІталія заявили про свій намір воювати зі Сполученими Штатами. Отже, наприкінці1941 р. всі великі держави були втягнуті в світову війну.

У той же день японці почали просуватисяуглиб території Таїланду (став союзником Японії), Англійської Малайї (теперМалайзія) та Бірми. Одночасно розпочалась висадка японського десанту в Індонезії,Малайї та на Філіппінах. У грудні 1941 р. було захоплено Гонконг острови Гуам,Уейк, що були важливими опорними базами союзників.

Американський гарнізон на Філіппінськихостровах без підтримки з повітря і моря був розбитий і капітулював (травень1942 р.). Втрати сягали 130 тис. осіб.

У лютому 1942 р. капітулювала важливаанглійська воєнно-морська база фортеця Сінгапур. Цього ж місяця відбуласьморська битва в Яванському морі, де японці знищили з’єднану англо-американо-голландськуескадру. Після цього японські війська швидко окупували всі острови Індонезії,навесні 1942 р. висадилися у Новій Гвінеї і підійшли до берегів Австралії.

Таким чином, було загарбано значнутериторію з населенням 150 млн… осіб і величезними природними багатствами. Союзникивтратили тільки сухопутних військ понад 300 тис. військових, Японія — 20 тис.Продовжуючи наступ в Індії, на Австралію та на загарбані острови Тихого океану,Японія намагалась оволодіти всіма важливими стратегічними пунктами вАзіатсько-тихоокеанському регіоні й примусити США та Велику Британію укластивигідний для неї мир.

Закріплення вивченого матеріалу

Складіть таблицюРадянсько-німецький фронт Африканський та Середземноморський фронт Тихоокеанський театр

ПІДСУМКИ УРОКУ

1941-1942 були насичені подіями, які сталивирішальними у подальшому ході війни. Хоча країни «осі» ще утримували перевагу,проте їх поразка була неминуча

Домашнє завдання: вивчити записи у зошиті.

Тема 4. Перебіг війни наприкінці 1942 — у1943 рр.

Задачі уроку: охарактеризувати хід бойовихдій на фронтах Другої світової війни в 1943 р., розкрити суть корінного переломув Другій світовій війні; закріпити навички аналізу і зіставлення історичного матеріалу,уміння розглядати історичні явища в конкретно-історичних умовах; виховуватиучнів у дусі патріотизму, національної свідомості та гідності.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, картосхеми.

І. Оргмомент

ІІ. Перевірка домашнього завдання

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Сталінградська битва, її наслідки ізначення.

Курська битва.

Розгром італо-німецьких військ у ПівнічнійАфриці. Висадка союзників на о. Сицилія та в Італії. Капітуляція Італії.

Тегеранська конференція, її рішення тазначення.

Бойові дії на Тихому океані

IV. Підсумки уроку

VI. Домашнє завдання

ХІД УРОКУ

І. Оргмомент

ІІ. Перевірка домашнього завдання

Бесіда за питання.

1. Яким було воєнно-політичне становищекраїн Європи на середину 1941 р.?

2. Розкрийте воєнно-стратегічні наміри СРСРі Німеччин передодні війни.

З. Назвіть причини перемог та поразокнімецьких військ на радянсько-німецькому фронті в 1941—1942 рр.

4. Як утворилась Антигітлерівська коаліція?

5. Як розгорталися бойові дії вТихоокеанському регіоні?

6. Охарактеризуйте хід бойових дій уПівнічній Африці в 1941-1942. Які фактори впливали на перебіг подій на фронті?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Сталінградська битва, її наслідки ізначення.

Розповідь учителя.

Сталінградська битва — одна з найбільших інайважливіших операцій Другої світової війни. Умовно її можна поділити на дваперіоди. Перший — це наступ німецьких військ і вихід їх до Волги й на ПівнічнийКавказ. Другий — контрнаступ радянських військ і розгромнімецько-італо-румуно-угорського угруповання на Волзі.

Наступ німецьких військ на Сталінградрозпочався на далеких підступах до нього, коли п’ять добре озброєних німецькихармій і три армії Італії, Румунії та Угорщини перейшли в наступ з харківськогонапряму, форсували Сіверський Донець і Дон. 25 серпня 1942 р. 6-та німецькаармія досягла західних околиць міста на Волзі. Окрім неї на Сталінграднаступала ще й 4-та танкова армія. Їм і протистояли 38 ослаблених радянськихдивізій, із яких 18 були укомплектовані, решта ж, знесилені в попередніх боях,могли лише номінальне вважатися такими.

Стратегічне й політичне значенняСталінградської битви було правильно оцінено радянським командуванням. Вонаперетворилася на символ боротьби двох тоталітарних режимів, протистояннялідерів.

14 жовтня німецькі війська після потужної авіаційноїта артилерійської підготовки пішли на штурм міста. Почались жорстокі вуличнібої. Обидві сторони зазнали важких втрат. 14 листопада 1942 р. німці почалиостанній штурм міста: на окремих ділянках їм вдалося пробитися до Волги, але цебув їхній останній успіх.

Після запеклих і безплідних спроб штурмомскинути радянські війська у Волгу німецьке командування в середині жовтнязмушене було віддати наказ про перехід до оборони.

На той час воєнно-стратегічна ситуаціязмінилася на користь СРСР. Віддалені комунікації, розтягнутий фронт вимагаливід німецьких тилових служб і економіки величезних зусиль. Тотальні мобілізаціїзнекровили німецькі підприємства, на місце кваліфікованих робітників ставалиостарбайтери і особи, депортовані з Франції та інших окупованих країн Європи.Водночас економіка СРСР у другій половині 1942 р. безперервно нарощувала випусквоєнної продукції. Шляхом жорсткої дисципліни й експлуатації сталінський режимспромігся у короткий термін налагодити діяльність могутнього військово-промисловогокомплексу за Уралом. Старі люди, жінки, діти, що замінили біля верстатівмобілізованих на фронт робітників, самовіддано працювали, згуртовані гаслом:«Усе для фронту, усе для перемоги!». Саме їхніми зусиллями в другій половині1942 р. було випущено 15,8 тис. бойових літаків, 13,6 тис. танків, 15,6 тис.гармат.

На кінець осені 1942 р. склалися сприятливіумови для переходу радянських військ у наступ. Головний удар передбачалосязавдати військами Калінінського і Західного фронтів у районі Ржева—В’язьми—Сичовки,у напрямі до Ризької затоки. Тут було зосереджено 2 млн… солдатів, 3,3 тис.танків, 1 тис. літаків, 24 тис. гармат і мінометів. 25 листопада 1942 р. цеугруповання мало перейти в наступ.

Для забезпечення головного ударупередбачалось на шість днів раніше здійснити відволікаючий удар у районіСталінграда. Відповідно до плану «Уран» 19 листопада 1942 р. радянські військасилами трьох фронтів — Південно-Західного, Сталінградського і Донського —перейшли в контрнаступ, завдавши флангових ударів.

У вирішальний момент Сталінградської битвиперевага в живій силі й техніці вже була на боці Червоної Армії.

23 листопада 1942 радянські військазамкнули кільце навколо 330 тис німців. Гітлер наказав триматися до останнього.

Після відмови фельдмаршала Ф. Паулюсу(присвоївши це звання, Гітлер у телеграмі натякнув, що жодний з німецькихфельдмаршалів не здавався у полон) капітулювати почалося знищення оточенихнімецький військ, деморалізованих, змучених голодом і холодом. Не дивлячись назаборону Гітлера 30 січня 1943 Паулюс підписав акт капітуляції. 2 лютогоприпинили опір останні оточені загони гітлерівців: 100 тис із 330 тис. здалисяв полон, інші загинули. Загальні втрати гітлерівців становили 1,5 млн. осіб,майже 3,5 тис танків, 12 тис. гармат і мінометів, 3 тис. літаків. Від такоїпоразки німецька армія вже не змогла отямитись. ініціатива на Східному фронтіперейшла до СРСР. У Другій світовій війні стався корінний перелом.

Історичне значення Сталінградської битви.

— Поклала початок корінного перелому в ходіВеликої Вітчизняної та Другої світової війн.

— Розгром ворога завдав удару по військовіймашині Ш рейху, престижу німецької армії, моральному духу вермахту.

— Почався загальний наступ радянськихвійськ від Ленінграда до Кавказу.

— Було нанесено удар по фашистському блокузагалом. Японія і Туреччина відмовилися вступити у війну проти СРСР.Керівництво Румунії та Італії (їхні армії були серед тих, що були розгромленіпід Сталінградом), а також Угорщини і Фінляндії почали шукати виходу з війни.

— Поразка фашистів та їх союзників сталамогутнім імпульсом для активізації антинацистського та національно-визвольногорухів, сприяла консолідації сил Антигітлерівської коаліції.

У той час, як під Сталінградом було здобутоблискучу перемогу, Ржевсько-Сичовська операція зазнала повного провалу. За 23дні боїв на цьому напрямі радянські війська втратили 215 тис. осіб убитими і пораненими.Згодом Сталінградська операція була оголошена головною, а Ржевсько-Сичовська —відволікаючою.

Курська битва

Розповідь учителя.

У січні 1943 р. радянські війська досяглище одного значного успіху — було прорвано блокаду Ленінграда, а на заходіЧервона Армія підійшла до Смоленська.

12 січня 1943 р. війська під командуваннямгенерала П. Голікова перейшли в наступ з-під Воронежа в загальному напрямі наХарків. 7 лютого було звільнено Курськ, а 9 февраля — Бєлгород. Війська підкомандуванням генерала М. Ватутіна оволоділи Ізюмом і створили загрозу оточеннявеликого німецького угруповання в районі Харкова. 16 лютого ворог залишивмісто.

У другій половині лютого ситуаціязмінилася. Побоюючись загрози оточення військ, що відійшли з Кавказу й Кубаніпід Ростов і на Донбас, німецьке командування завдало могутнього контрудару вфланг по розтягнутих військах П. Голікова й М. Ватутіна. Харків, Бєлгород таряд інших міст знову перейшли до рук ворога. Утворилася величезнаорловсько-курська дуга.

Навесні 1943 р. радянсько-німецький фронтвід Ленінграда й до Чорного моря стабілізувався. Обидві сторони накопичувалисили для літнього наступу. Промисловість безперервно нарощувала випуск усіхвидів озброєння

У той самий час німецьке верховнекомандування вирішило знову заволодіти ініціативою. Відповідно до плану«Цитадель» гітлерівське керівництво ставило завдання розгромити радянськівійська на Курському виступі й розгорнути наступ на Москву. Для наступу булистворені нові зразки зброї (танки — «Тигр», «Пантера», само-хідні гармати —«Фердинанд» тощо), які повинні були забезпечити німецьким військам технічнуперевагу, чимало точні відомості про підготов німців до наступу.

Наступ німецьких військ на Курск розпочався5 липня 1943 р. Радянське командування вчасно визначило напрями наступальних угрупованнязмогли просунутися з тяжкими втратами на 12 км вглиб розташування армій Центрфронту (командуючий К. Рокоссовськии), і на 40 км Ворнезького фронту(командуючий М. Ватутін). У момент, коли ворог вже втратив значні сили, але щене встиг перейти до оборони, перейшли у наступ війська Брянського, Степового йПівдено-Західного фронтів. Слідом за ними рушили війська Центрального таВоронезького фронтів.

12 липня під Прохорівкою відбуласьнайбільша танкова битва Другої світової війни. З обох боків у ній брало участь1,2 тис. танків і самохідних гармат (800 радянських і 400 німецьких). Німецьківійська за один день втратили сотні танків і 10 тис. солдатів. Цього ж днязмінився характер усієї Курської битви, радянські війська перейшли в рішучийнаступ. Ламаючи опір ворога, 5 серпня вони звільнили Орел (операція «Кутузов»)і Бєлгород, 23 серпня прорвалися до Харкова (операція «Румянцев»).

Курська битва засвідчила, що ініціативаповністю належить радянським військам. Вона ознаменувала завершення корінноїперелому в ході Другої світової війни. Перемога на Курській дузi досягнутодорогою цнною: 863 тис. солдатів, 6 тис. танків, 1.6 тис. літаків. Німецькаармія втратила 500 тис солдатів, 1,3 тис танків, 1 тис літаків. Червона Арміямала значні резерви, у той час як міць вермахту була підірвана.

Історичне значення Курської битви

Були розгромлені кращі дивізії гітлерівців

Стратегічна ініціатива остаточно перейшладо Червоної Армії, почався загальний наступ радянських військ по всьому фронту

Завершився корінний перелом у ході Другоїсвітової війни

Були закладені передумови до висадкиангло-американських віськ і розпаду німецького блоку

Робота з документами.

Спираючись на оцінки учасників подій та їхсучасників дайте історичну оцінку подіям Курської битви. Чим була зумовленаперемога радянських військ на Курській дузі?

Маршал бронетанкових військ П. Ротмістров.«День битви під Прохорівкою 12 липня 1943 р. був днем кризинімецько-фашистського наступу, днем остаточного провалу планів німецькогогенералітету на проведення наступальних операцій…»

Маршал Р. Малиновський. «Курська битва зажорстокістю й наполегливістю не мала собі рівних… Потрібно прямо сказати, щов цій страшній сутичці був зламаний становий хребет нацистської армії іфашистська Німеччина остаточно втратила надії на успіх, реально побачила передсобою поразку у війні».

Президент США Ф. Рузвельт. «Нетривалийнімецький наступ, початий у перших числах цього місяця, став відчайдушноюспробою підняти моральний дух німецького народу. Росіяни не дали себе захопитизненацька… Вони почали здійснювати свої власні наступальні плани. Ніколи щесвіт не бачив більшої відданості, рішучості й самовідданості…»

Американський історик М. Кейдин. «ЗначенняКурської битви полягає у такому: коли відбувся останній постріл, рушійні силивійни знаходилися під контролем російської армії, і тепер вона вже диктувала,коли, де і як цю війну вести».

Колишній німецький генерал Г. Гудеріан. «Урезультаті провалу наступу «Цитадель» ми зазнали рішучої поразки. Бронетанковівійська, поповнені з такими великими труднощами, через значні втрати в людськійсилі й техніці на тривалий час були виведені з ладу… ініціатива повністюперейшла до противника…»

Колишній німецький фельдмаршал Е. Манштейн.«Операція «Цитадель» була останньою спробою зберегти нашу ініціативу на Сході. Зїї припиненням, рівнозначним провалу, ініціатива остаточно перейшла дорадянської сторони. У цьому відношенні операція «Цитадель» є рішучим,поворотним пунктом війни».

Розгром італійсько-німецьких військ уПівнічній Африці. Висадка союзників на о. Сицилія та в Італії. КапітуляціяІталії

Розповідь учителя.

У жовтні-листопаді 1942 р. у ПівнічнійАфриці теж відбувся корінний перелом на користь англо-американських союзників.Вирішальна битва відбулася в районі містечка Ель-Аламейн (Єгипет).

У жовтні 1942 р. британські війська підкерівництвом генерала Б. Монтгомері, маючи значну військову перевагу, завдалирішучий удар по німецьких та італійських військах. Останні змушені були негайновідійти на захід. У листопаді 1942 р. з протилежного боку Північної Африки(Марокко, Алжир) почалась висадка американських військ під командуванням Д.Ейзенхауера (операція «Торч»). Німецько-італійські війська потрапили в пасткуна морському узбережжі в Тунісі. Їх відчайдушний опір і навіть деякі успіхи налівому фланзі американських військ не змінили загальної розстановки сил, і 13травня 1943 р. вони капітулювали.

Серйозні поразки, яких зазнали в 1943 р.країни фашистського блоку, стали поштовхом до його розвалу. Першою з війнинамагалася вийти Італія. Значні втрати в людській силі та техніці, що їхзазнали держави «осі» в Тунісі (лише полонених близько 130 тис.), сприялиуспішному десанту союзних військ на острів Сицилію. Він розпочався у липні 1943р. висадкою парашутистів і морської піхоти. Слідом на транспортних суднахприбували дивізії 7-ї американської та 8-ї англійської армій під командуваннямДж. Паттона і Б. Монтгомері. Загальне керівництво операцією здійснював амергенерал Ейзенхауер. Після тривалих боїв, що велися зі змінним успіхом, залишкинім частин евакуювався на Апеннінський півострів, а солдати Монтгомері таПатона знищили останній рубiж німців у Сицилії порт Мессіна.

Патон прийняв капітуляцію міста недочекавшись туди приїзду англійського представника. Цим він викликавнезадоволення союзника й серйозно ускладнити стосунки з англ. командуванням.

Під впливом поразок 25 липня в Італіївідбувся державний переворот за участю короля Віктора Емануїла та маршалаБадольйо. Муссоліні було заарештовано. Король проголошений головнокомандуючим,Бадольйо очолив уряд й став міністром закордонних справ. 8 серпня 1943 новийуряд підписав мирний договір з союзниками.

Приблизно через півтора місяці післяув’язнення Б. Муссоліні на віллі в скелях Абрудьких гір за спеціальноювказівкою фюрера туди прибув загін есесівців й звільнив деморалізованого дуче.

Через зволікання Ейзенхауера, що неналагодив швидкої висадки військ «на носок італійського чобітка» і вимагав відП. Бадольйо беззастережної капітуляції, союзники не змогли скористатисясприятливими умовами. А. Гітлер віддав наказ фельдмаршалу А. Кессельрінгувирушити з військами на південь і окупувати італійський півострів. Союзнимвійськам довелося долати сильний опір німців в районі Салерно. Неаполя та іншихпівденних італійських міст («лінія Густава»). Операції набули затяжногохарактеру. Північну частину Італії утримували фашистські війська підкомандуванням Е. Роммеля. Туди було доставлено й визволеного дуче. Він очоливмаріонетковий режим, який тримався лише на німецьких багнетах (Держава Сало).

В. Черчілль підганяв генерала Александера,що очолив Італійську кампанію після Д. Ейзенхауера, щоб той якомога швидше узявРим. Але Кессельрінг, хоч і був авіаційним генералом, уміло налагодив оборону.4 червня 1944 Рим було взято союзними військами. Далі вони просунутися немогли. Оборона стратегічного чотирикутника Італії Турин-Мілан-Генуя-Болонья зйого могутнім військово-промисловим комплексом продовжувалася до квітня 1945 р.(«готська лінія»)

Запитання на закріплення.

Чи існує взаємозв’язок подій нарадянсько-німецькому фронті та африканському театрі бойових дій?

Тегеранська конференція, її рішення тазначення

Розповідь учителя.

Вирішальні події, що визначали результатвійни, безумовно відбувалися на фронтах, але для подальшої долі світу ілюдської цивілізації велике значення мали події в дипломатичній сфері. У мірутого, як буде чіткіше вимальовувалися перспективи завершення війни, передлідерами Антигітлерівської коаліції все гостріше поставали питанняпіслявоєнного врегулювання. Консультації з цих питань розпочалися 1943 р. Першесерйозне обговорення відбулося на Московській конференції міністрів закордоннихсправ СРСР, США, Великої Британії, що проходила з 19 по ЗО жовтня 1943 р.Головним завданням конференції була підготовка зустрічі голів держав і урядів«Великої трійки» (СРСР, СПІА та Великої Британії).

У центрі уваги міністрів було декількапитань. Так, було досягнуто попередню угоду про відкриття Другого фронту уФранції навесні 1944 року. Було прийнято рішення про заснування Європейськоїконсультативної комісії для «вивчення європейських проблем, пов’язаних іззакінченням війни». Важливим моментом стало схвалення «Декларації про загальнубезпеку», у якій говорилося про необхідність створення загальної міжнародноїорганізації для підтримки миру і безпеки, яка була б заснована на принципахсуверенітету і рівності всіх миролюбних держав. Крім цього, на Московськійконференції 1943 р. було прийнято «Декларацію про Австрію», у якій зазначалося,що союзні держави не визнають завоювання Австрії і бажають бачити їївідновленою, вільною і незалежною. У «Декларації про Італію» йшлося про те, що«фашизм і весь його негативний вплив повинен бути знищений, а італійськомународові потрібно надати можливість створювати урядові та інші установи,засновані на принципах демократії». Також була опублікована декларація провідповідальність гітлерівців за їхні злочини. Головних злочинців передбачалосяпокарати відповідно до спільних рішень урядів країн.

У той же час конференція виявила і основніпитання, що викликали розбіжності між союзниками Антигітлерівської коаліції:питання кордонів і політичних режимів у визволених країнах.

28 листопада-1 грудня 1943 в ІраніТегеранська конференція. Обговорювалися питання подальшого ведення війни таповоєнного миру. Конференція керівників трьох союзних у Другій світовій війнідержав: СРСР (Й.В. Сталін), США (Ф. Рузвельт) и Великобританії (У. Черчилль); рішенняпро відкриття не пізніш 1 травня 1944 р. другого фронту у Європі, пропіслявоєнні кордони Польщі по лінії «Керзона», визнання аннексії СРСР країнБалтії. Делегація СССР, їдучі на зустріч побажанням союзників, обіцялаоголосити війну Японії після розгрому германської армії. Сприяла зміцненнюантігитлеровської коаліції

Бойові дії на Тихому океані

Розповідь учителя.

До весни—літа 1942 р. стратегічнаініціатива на всіх фронти цілком і повністю належала Німеччині та її союзникам.Союзники антигітлерівській коаліції вели важкі оборонні бої. Проте на середину1942 починає змінюватися. Перші успіхи, що змінили загальне стратегічнестановище, були досягнуті на Тихому океані. 7-8 травня 1942 р. в морському боїбіля берегів Нової Гвінеї, японська ударна ескадра, втерпіла першу значнупоразку. Особливістю цієї морської битви було те, що надводні кораблі воюючихсторін не зробили жодного пострілу. Долю бою вирішила авіація, що базувалася наавіаносцях. Японці, утративши по одному авіаносцю та есмінцю і 80 літаків,відмовилися від планів вторгнення до Австралії довелося відмовитися.

4—6 червня 1942 р. біля атолу Мідуейяпонський флот (адмірал Ямамото) потерпів поразку від американського флоту(адмірал Ч. Німіц) і не зміг відновити свою могутність до кінця війни. У боюяпонці втратили 4 авіаносці, 1 крейсер і 253 літаки, американці __ 1авіаносець, 1 есмінець і 150 літаків. у результаті цих двох поразок Японіявтратила половину своїх авіаносців і змушена була перейти до стратегічноїоборони. Американці в свою чергу перейшли до активних бойових дій. У серпні1942 р. вони почали боротьбу за острів Гуадалканал (група Соломоновихостровів). Жорстокі бої розгорнулися на морі, у повітрі й на суші. Вонипродовжувалися до лютого 1943 р. і завершилися повною поразкою Японії у цьомурегіоні. Загалом перемога американців у бойових діях на Тихому океані означалаперехід ініціативи до США і корінний перелом на Тихоокеанському театрі бойовихдій

Запитання і завдання.

1. Охарактеризуйте хід основних подій війнив 1942 — 1943 рр.

2. Яку роль відіграли Сталінградська іКурська битви в розгромі Німеччини?

3. Охарактеризуйте бойові дії у ПівнічнійАфриці.

4. Чим була обумовлена висадка союзниківсаме в Італії, а не у Франції?

5. Розкажіть про перебіг подій наіталійському фронті.

6. Назвіть основні рішення Тегеранськоїконференції. З’ясуйте її історичне значення.

Підсумки уроку

1941-1942 були насичені подіями, які сталивирішальними у подальшому ході війни. Хоча країни «осі» ще утримували перевагу,проте їх поразка була неминучою. Наступальна стратегія Німеччини потерпівостаточну поразку. До кінця 1943 р. у стані війни з Державами «осі» знаходилося37 країн. Розпочався розпад фашистського блоку (капітуляція Італії).

Домашнє завдання: вивчити записи у зошиті.

Варіант 1

1.Укажіть основні причини Другої світової війни.

а) Несправедливість Версальсько-Вашинґтонської системи

б) політика «умиротворення» агресора;

в) втручання США в європейські справи;

ж) курс СРСР на «світову революцію»;

з) прихід нацистів до влади в Німеччині;

д) прагнення Німеччини до світового панування.

2. Яким був характер Другої світової війни.

а) Загарбницький з боку СРСР до 1941

б) загарбницький з боку агресивних держав

в) загарбницький з боку Німеччини та СРСР

г) справедливий з боку з боку жертв агресії.

д) справедливий для СРСР з 1941 р.

3. Друга світова війна почалась… з нападу Німеччини на….згідно з планом ….

4. Установіть відповідність між датами та подіями.

А) 23 серпня 1939 Б) 17 вересня 1939 В) 27 вересня 1940.

Г) 28 вересня 1939

1) Втеча польського уряду до Румунії

2) Пакт про ненапад між Німеччиною та СРСР.

3) Договір про дружбу і кордони між Німеччиною і СРСР.

4) Завершення формування блоку агресивних держав

5. Поставте в хронологічній послідовності названі події Другої світової війни від її початку :

А) Окупація Німеччиною та СРСР Польщі

Б) Окупація Німеччиною Данії та Норвегії

В) «Дивна війна» Г) капітуляція Франції

Д) Англія і Франція оголосили війну Німеччині

6. Перелом у ході війни відбувся у ….

7. Укажіть битви, які стали переломними під час Другої світової війни.

а) Сталінградська битва; д) битва за Дніпро;

б) битва у Перл-Харбора е) битва біля атола Мідуей;

в) битва під Ель-Аламейном; ж) битва за о. Окінава. г) висадка союзників у Нормандії;

8. Що таке «ленд-ліз»? Яке значення він мав для перемоги над над нацистською Німеччиною?

Варіант 2

1.Укажіть союзників Німеччини у Другій світовій війні

а) Хорватія

б) Італія

в) режим Віші у Франції

г) Болгарія

д) Словаччина

є) Фіндляндія

ж) Польша

з) Китай

2. Які твердження належать до Сталінської воєнної доктрини:

А) СРСР ніколи не доведеться вести бойові дії на своїй тер-ї

Б) На випадок нападу супротивника слід готуватися до оборонної війни

В) Будь-яка агресія проти СРСР буде негайно європейськими державами

Г) На випадок нападу супротивника слід готуватися до наступальної, а не до оборонної війни

3. Які причини «дивної війни» між Німеччиною, Францією та Англією у вересні 1939 -травні 1940 рр.?

4. Установіть відповідність між датами та подіями.

А) 28 вересня 1939

Б) 27 вересня 1940

В) 17 вересня1939

Г) 23 серпня 1939

1) Завершення формування блоку агресивних держав

2) Пакт про ненапад між Німеччиною та СРСР.

3) Договір про дружбу і кордони між Німеччиною і СРСР.

4) Втеча польського уряду до Румунії

5. Поставте в хронологічній послідовності названі події Другої світової війни від її початку :

А) капітуляція Франції

Б) Декларація Об’єднаних націй

В) битва Перл-Харбор Г) битва за Ленінград

Д) Напад Німеччини на СРСР

6. Процес створення Антигітлеровської коаліції завершився у … підписанням …..

7. Укажіть битви, які стали переломними під час Другої світової війни.

а) битва під Ель-Аламейном; д) битва за Москву

б) битва у Перл-Харбора е) битва біля атола Мідуей;

в) Сталінградська битва; ж) битва за о. Окінава. г) висадка союзників у Нормандії;

8. Що таке «атлантична хартія»?

Тема 5. Окупаційний режим у поневоленихкраїнах. Рух опору

Завдання уроку: показати суть нацистськогоі японського «нового порядку», розкрити зміст явища Голокосту, охарактеризуватирух Опору в окупованих країнах Європи та Азії; закріпити навички аналізу іпорівняння Історичного матеріалу, уміння розглядати історичні явища вконкретно-історичних умовах; виховувати учнів у дусі патріотизму, національноїсвідомості та гідності.

Тип уроку: комбінований

Обладнання: підручник, стінна карта «Другасвітова війна», атлас

ХІД УРОКУ

І. Оргмомент

ІІ. Актуалізація опорних знань

Бесіда за питання.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Нацистський «новий порядок» в Європі.

Розповідь учителя.

Окупація країнами-агресорами значнихтериторій в Європі Азії, Африці супроводжувалась встановленням «нового порядку»,основним ним змістом якого було забезпечення панування загарбників Цей порядокбазувався на нещадному терорі й насильстві. Автрія, Чехословаччина, Польща,Югославія, Люксембург, Греція – ліквідовані. У Голландія, Данії, Норвегії,Бельгії, Франції до влади прийшли профашистські (колабораціоністські) уряди.

Окуповані радянські території булирозділені на три частини Тилові райони німецьких груп армш було передано підуправління воен Командування, а інші підпорядковано «східному міністерству» начолі з Розенбергом і поділено на два рейхскомісаріати — «Остланд» (Прибалтика ібільша частина Білорусії) та «Україна». Західноукраїнські землі були приєднанідо польського генерал-губернаторства.

Нацисти прагнули створити на завойованихтериторіях «життєвий простір Для німецької нації». Місцеве населення мало бутиперетворене по суті на рабів, інтелігенція знищувалась. На окуповані територіїпланувалося переселити близько 10 млн. німців. Серед місцевого населенняпередбачалося залишити близько 14 млн. осіб, решта підлягала знищенню. Одна зперших колоній німецьких переселенців була створена в районі Вінниці.

Головними засобами, якими фашистикористувалися підчас утвердження свого панування, було нацьковування однихнацій на інші та фізичне винищення. Такі народи, як цигани та євреї, підлягали повномузнищенню.

З окупованих територій до Німеччинививозилося продовольство і сировина, інші матеріальні цінності. Населенняокупованих територій спочатку взагалі не отримувало платні за свою працю,згодом влада стала наділяти їх мізерними пайками. У жахливих умовах перебували5,5 млн. радянських військовополонених, 3,5 млн. з них загинуло. З період1941—1944 рр. з ворожого полону втекло 450 тис. радянських солдатів і офіцерів,хоча значна їх частина була схоплена, а ті, кому пощастило втекти, стали до лавруху Опору у різних країнах Європи.

Жодна армія світу не знала таких масштабіввтеч з полону. Для використання у Німеччині дешевої робочої сили проводилися депортаціїпрацездатного населення. Близько 4,9 млн. мешканців окупованих областей СРСРопинилися на чужині в тяжких умовах життя (остарбайтери), з яких 1,4 млн.загинуло в неволі. Усього жертвами окупації стали 10 млн. осіб (3180 тис. осібв Україні, 1360 тис. осіб у Білорусії). Економіка окупованих країн стала придаткомвоєнної машини Німеччини. Важливим елементом у насадженні «нового порядку» буликонцентраційні табори, до яких відправляли всіх невдоволених і тих, когонацисти вважали небезпечними для свого режиму. На території Європи налічувалосяблизько 30 концтаборів. Найбільші з них — Дахау, Бухенвальд, Майданек,Освенцим. Це були справжні фабрики смерті, де загинули мільйони людей.

Окупаційна політика Японії була дещо іншою,але суть залишалася такою. Агресивні устремління прикравалися лозунгами«Звільнемо Азію від білих колонізаторів», «Створення процвітаючої Азії». Алеперші місяці окупації Азії Японією довели, що лише змінилися колонізатори, боЯпонія безсоромно грабувала загарбані тер-її.

Після запровадження «нових» порядків,поневолені народи стали на боротьбу проти ворога.

Голокост

Розповідь учителя..

Антисемітська політика, яку проводилинацисти після приходу до влади в Німеччині в 1933 р., на початку Другоїсвітової війни набула ще більш жахливого вигляду. Почалося планомірне ісистематичне знищення єврейського населення Європи. Цей процес отримав назву «Голокост»(у перекладі з давньогрецької «усеспалення»). За роки Голокосту загинуло 6 млн.євреїв (в Україні — 1,4 млн.). Це складало близько 63 % європейського і 36 %світового єврейства. Не існує єдиної точки зору щодо періодизації Голокосту.Одні дослідний вказують, що період систематичного масового знищення тривав протягом1933-1945 рр., інші — в 1941—1945 рр.

Відразу після загарбання Польщі, депроживала одна з найбільших єврейських громад, усе єврейське населення булопереселені у спеціально створені гетто (відокремлені від зовнішнього світупоселення з мінімальними умовами життя), а їх власність конфіскована. Створеннягетто переслідувало лише одну мету — подальше повне знищення їх мешканців. Знападом на СРСР нацисти приступили до «остаточного вирішення «єврейськогопитання». Спочатку повному винищенню підлягали євреї, що проживали на територіїСРСР, а згодом і всієї Європи (близько 11,5 млн. осіб).

У слід наступаючої німецької армії рухалисяспеціально створені чотири айнзацгрупи (дві з них «С» і «D», діяли в Україні),які мали знищувати «ворожі елементи», особливо євреїв. Уже перші місяці війнипозначилися масовими знищеннями євреїв у Литві, Білорусії, Україні. Символомцього процесу стала трагедія у Бабиному Яру (29—30 вересня 1941 р.). Але методимасових вбивств, які використовували айнзацгрупи, нацистами були визнанінеефективними для «остаточного вирішення єврейського питання». Айнзацгрупами булознищено близько 750 тис. євреїв. У січні 1942 р. нацистське керівництвоприйняло рішення про створення на території Польщі шести таборів смерті,обладнаних газовими камерами і крематоріями (Треблінка, Собібур, Майданек,Освенцім та ін.). у таборах смерті не було бараків для ув’язнених, які існувалив концентраційних таборах. Ув’язнених, які прибували на залізничні станції, підприводом приведення себе в порядок направляли в душові. Потім у душовіподавався отруйний газ «Циклон В» — і через 5 хвилин 2 тис. осіб ставали мертвими.Найбільш відпрацьована технологія знищення була в таборі Освенцім, де за добузнищувалося 12 тис. осіб. У таких таборах за роки їх існування загинуло 2,5 млн.євреїв. Створення таборів смерті супроводжувалося масовим знищенням населеннягетто. На території СРСР протягом 1941—1942 рр. було ліквідовано майже всігетто, а їх населення відправлено до таборів смерті або знищено на місці.

Така політика нацистів не могла не викликатиопір з боку єврейського населення. Він був як пасивним (духовний опір, утечатощо), так і збройним. Перше збройне повстання сталося у Вільнюському гетто. Згодомповстання відбулося у гетто Мінська, Каунаса, Тудіно, Мізачіва, Кременця,Луцька, Бродів, Львова тощо. Найбільше повстання відбулося у Варшавському гетто(квітень—червень 1943 р.). Лише через три місяці нерівної боротьби воно булопридушене, у результаті чого загинуло і було відправлено до таборів смерті 76тис. осіб. Близько 25 тис. євреїв брало участь у партизанському русі на територіїСРСР, 5 тис. — Франції, 3 тис. — Югославії, 2 тис. — Греції та ін.

Рух опору

Окупаційна політика Німеччина призвела дорозгортання руху Опору. Він виник на території всіх країн, проте размах йогобув різний. На чолі руху Опору стали соціалістичні, комуністичні,націоналістичні й радикальні партії.

В результаті перемог на фронтах військАнтигітлеровської коаліції значно посилюється рух Опору у європейських країнах.Там створюються партизанські загони, підпільні організації. Рух Опоруоб’єднував усіх, хто був не байдужий до своєї батьківщини. Проте існували такі,хто йшли на співробітництво з окупантами, — колабораціоністи.

У Франції з фашистською окупацією та урядоммаршала Петена боролися партизанські загони й підпільні групи, очолюванісоціалістами та комуністами. Створена Ш. Де Голем організація «Вільна Франція»в 1942-1943 встановила контроль над африканськими колоніями Франції. У травні1943 створена Національна Рада Опору, яка об’єднала всі сили, які боролись зокупантами. У червні 1943 утворений Французький комітет національного визволення,оголосив себе урядом на чолі з Ш. де Голлем.

Значного розмаху набув народно-визвольнийрух в Югославії, у1941 р. тут велись активні партизанські дії проти фашистів.Партизанський рух в Югославії був представлений загонами емігрантського уряду —четники (командувач Д. Михайлович) і Народно-визвольною армією Югославії (НВАЮ)під керівництвом комуністів на чолі з Й. Броз Тіто. У 1943 р. було створеноуряд нової Югославії — Національний комітет визволення Югославії на чолі з Й.Броз Тіто на засіданні Антифашистського віче народного визволення Югославії, якийбув визнаний країнами-союзниками Антигітлерівської коаліції. Партизанські арміїформувалися також в Албанії, Греції та Болгарії. Значну роль у цьому процесі відіграваликомуністи.

У Польщі емігрантський уряд та йогопредставництво (делегура) керували боротьбою загонів Армії Крайової. Комуністина противагу їм створили Гвардію Людову.

Посилювалися антифашистські настрої і вНімеччині. Група офіцерів й державних урядовців здійснила спробу державногозаколоту з метою знищення фашистського режиму та припинення війн. 20 липня 1944полковник Штауффенберг залишив портфельз бомбою уповільненої дії у приміщенні,де знаходився А. Гітлер, бомба вибухнула, однак фюрер залишився живий. Виступ буложорстоко придушено.

У 1944 р. в ряді європейських країнвідбулись антифашистські повстання. Поразкою завершилось повстання, розпочате 1серпня Армією Крайова Крайова (командуючий генерал Т. Бур-Комаровськяй). 29серпня почалось Словацьке національне повстання за участю партизанів тасловацької армії. Ціною великих зусиль гітлерівцям вдалося його придушити.

у СРСР боротьба народних месників досяглаособливо великого розмаху. Її очолив Центральний штаб партизанського руху.Основною базою партизанів була Білорусія. Тут знаходилися найбільші з’єднання івеликі партизанські райони. В Україні центр партизанського руху бувзосереджений у північних районах. Існував постійний зв’язок між партизанськимибазами і «Великою землею», звідки партизанам постачали зброю, спорядження,кваліфікованих військових спеціалістів. У 1942 р. радянські партизанинараховували 125 тис. осіб, у 1943 р. —«250 тис. осіб. Боротьбу зфашистами вели також загони Української повстанської армії.

Партизанська боротьба мала як військове,так і політичне значення. Широкомасштабні диверсійні операції партизанів,винищувальні рейди зробили значний внесок у перемогу над фашистами. Значні операціїпровели партизанські з’єднання С. Ковпака, О. Федорова, О. Сабурова, М. Наумовата ін. Усього на території СРСР діяло понад 6 тис. партизанських загонів, якізнищили близько 1 млн. гітлерівців.

Найширокомасштабніші диверсії булипроведені влітку 1943 р. у ході Курської битви під назвою «Рейкова війна» та увересні 1943 р. під назвою «Концерт». Для охорони своїх комунікацій від партизанівфашисти змушені були тримати у своєму тилу значні сили.

Загалом на боротьбу з рухом Опору Німеччиніта її союзникам доводилося відволікати більше ніж 10 % своїх сил.

Японська окупація теж дала поштовх дорозгортання руху Опору. Найбільшого розмаху він набув у Бірмі, Малайї та наФіліппінах, де діяли партизанські армії. Японські окупанти змушені були надатиБірмі формальну незалежність. У В’єтнамі та Індонезії на перших етапах війнипереважали пасивні форми боротьби й лише на завершальному етапі рух Опору набувширокого розмаху. Зрештою, лідери національно-визвольного руху проголосилинезалежність цих держав.

Запитання і завдання.

1. Назвіть країни Європи, які булиокуповані нацистами.

2. У якій країні Європи рух Опору набувнайбільшого розвитку?

Внутрішнє становище в Німеччині, Японії,СРСР, США, Великобританії

Лекція вчителя

Господарство воюючих держав було переведенена воєнні рейки. Виробництво бойової техніки стало пріоритетним. Так, уНімеччині, де воєнної промисловості у 1932 практично не існувало, під час війнивироблялося близько 25 тис. бойових літаків, 20 тис. танків. із 1935 р,гітлерівська Німеччина почала перебудовувати свою економіку на випуск бойовоїтехніки. Починаючи з 1943 р. німецькі інженери активно займалися розробкою«диво-зброї», яка дала б змогу країні переломити хід війни на свою користь. Ціінженерні пошуки призвели до створення воєнної техніки, зброї, техніки, якамасова почала виготовлятися у США та СРСР, але вже після війни. Німецькапромисловість першою у світі налагодила серійне виробництво реактивних літаків,балістичних ракет, тощо. Проте це не врятувало Німеччину від поразки. Легкапромисловість набагато відставала від важкої індустрії. У сг головнимивиробниками сг продукції були землевласники і фермери. Проте вони незабезпечували потреб Німеччини та ії армії в сільгосппродукції.

Успіхи фашистської Німеччини на початковомуетапі війни дали можливість використовувати економічний потенціал завойованихкраїнах. У 1930-1940-вих рр. основою економіки Німеччини була військова промисловість.У 1939 р. її питома вага в загальному обсязі валової продукту становила 80 %.Кількість населення, зайнятого у воєнній промисловості протягом 1939—1943 рр.,зросла в 2 рази і становила 5 млн. осіб. Дефіцит робочої сили Німеччина покривалаза рахунок примусової праці військовополонених, мільйонів депортованих зокупованих країн.

Незважаючи на цілковиту мілітаризацію,німецька економіка була спроможна повністю забезпечити потреби фронту.Наприкінці 1943 р. стали відчутними серйозні труднощі в усіх галузяхгосподарства. Порушував зв’язки між окремими економічними комплексами, основнігалузі господарства відчували нестачу сировини, палива, людських і фінансовихресурсі. Починаючи з другої половини 1944 р. обсяги промислового виробництварізко знизилися. Цьому сприяли масові бомбардування союзників по нім. містам, уході яких загинули 1 млн… мирних німців, з лиця землі було стерто міста Кельн,Лейпциг, Гамбург.

Унаслідок занепаду сільського господарстваскоротились посівні площі, знизився збір зернових, зменшилось поголів’я худоби.Різко знизилося споживання продуктів харчування. Дефіцит бюджету уряд намагавсяліквідувати шляхом інфляції. Значно знизився добробут населення. Зрештою економікаНімеччини зазнала краху.

Не могла витримати тривалого суперництва зекономікою Сполучених Штатів і японська воєнна економіка, хоча війна сприялаперетворенню Японії на індустріально-аграрну державу. Частка важкоїпромисловості у виробництві значно збільшилась. Водночас війна призвела допогір- шення становища населення: витрати на війну в 4 рази перевищували прибутки.Інфляція відчутним тягарем лягла на плечі населення. Рівень життя досягнайнижчої позначки за всю історію країни. З початком систематичних бомбардуваньамериканської стратегічної авіації, втратою основних джерел сировини іпродовольства економіка Японії була повністю розорена. Щоб хоч якосьзабезпечувати армію зброєю, японські інженери вдалися до заміни дорогихматеріалів на дешеві, досягши в цьому значної майстерності. Уся технікавипускалася з найменшим набором необхідних приладів і деталей. Масово почаливипускатися одноразові літаки для камікадзе.

Радянський Союз після фашистської агресіїопинився у важкому становищі. Були втрачені важливі промислові йсільськогосподарські райони, що призвело до падіння виробництва в умовах, колифронт вимагав усе більше зброї. Завдяки героїчним зусиллям людей наприкінці 1941р. становище вдалося виправити. У короткий термін за Уралом була створенамогутня промислова база. Запрацювали 1,3 тис. евакуйованих підприємств.

У гіршому становищі опинилося сільськегосподарство. У 1942 р. було зібрано лише 1/3 зерна від довоєнного рівня. Задопомогою жорсткої регламентації і розподілу вдалося уникнути голоду ізабезпечити продовольством діючу армію.

З 1942 р. радянська економіка почаланарощувати випуск продукції. Так, виробництво літаків протягом 1942—1944 рр.збільшилося майже вдвічі і становило 40,9 тис. одиниць; що стосується танків,тут показники на 1944 р. були значно нижчими і становили 29 тис. одиниць (24,4тис. одиниць порівняно з 1942 р.).

Англії довелося пережити загрозу ворожоговторгнення, масовані повітряні бомбардування, яким піддавалися Лондон,Бірмінгем, Ковентрі та інші міста, блокаду морських комунікацій німецькимикораблями, окупацію ряду колоній — Бірми, Сінгапуру, Малайї, утрату великоїчастини торгового і військово-морського флоту. Промислове виробництво країни зароки війни скоротилося на 5 %. Різке зниження виробництва спостерігалося Увугільній промисловості (на 21 %), у легкій, зокрема бавовняній, більше ніжудвічі, вовняній — на 27 %.

Промислове виробництво у Франції знизилосяна 70 % відповідно до рівня 1938, продукція сг – удвічі. Франція залишиласябез військового та торгового флоту. Франція втратила свої колоній в Індокитай,Сірія, Ліван, які здобули незалежність.

США не брали участі в війні на початковомуетапі, але займали чітку Антигітлеровську позицію. США, ще не вступивши ввійну, надавали в позику чи в оренду (ленд-ліз) озброєння, боєприпаси,продовольство та інші матеріальні ресурси країнам-союзникам по Антигітлерівськійкоаліції. ленд-ліз забезпечив масовий збут американських товарів на зовнішньомуринкові. Протягом війни введені в дію нові промислові підприємства військовогопризначення.

США стали «арсеналом» Антигітлерівськоїкоаліції. Протягом лише 1944 американська промисловість випустила стількилітаків та танків, скільки у Німеччині було випущено протягом усієї війни. СШАбуло єдиною країною у світі, де війна сприяла зростанню добробуту, бо у країнабуло повністю подолане безробіття.

Запитання і завдання.

1. Що таке «новий порядок»?

2. Як нацисти намагалися «остаточновирішити єврейське питання»?

3. Які фактори найбільше впливали нарозвиток руху Опору в європейських країнах?

4. Які відмінності у внутрішньому становищікраїн-агресорів і країн Антигітлерівської коаліції?

5. Який вплив справила війна на економічнийрозвиток воюючих країн?

Підсумки уроку

Починаючи Другу світову війну, країнифашистського блоку прагнули не лише розгромити противники, а встановити «новий (світовий)порядок», який мав триматися на насильстві, смерті та пограбуванні. мато».Мільйони цивільних людей стали жертвами агресора (близько 50 % загальних втратза роки війни). Більшість населення знищувалася з ідеологічних, расових,політичних та інших причин. Така політика вкрай знецінила людське життя,поставивши населення окупованих тер-рій дилему: або вмерти, або взятися зазброю. В окупованих країнах розгорнувся масовий рух Опору. З успіхами нафронтах країн Антигітлерівської коаліції міцнів і поширювався рух Опору. Формиі методи боротьби були різними: від пасивного опору до збройних повстань.

У Другій світовій війні, як і в Першій,доля війни вирішувалася не тільки на фронтах, але і в тилу. Забезпечення армійзалежало від стану економіки країни. В економічному суперництві країни фашистиотримали повну поразку.

Домашнє завдання: вивчити записи у зошиті.

Використовуючи мемуарну, художню іпубліцистичну літературу, підготуйте есе про боротьбу з фашистськими окупантамив роки Другої світової війни в країнах Європи за темами «Колабораціонізм у роки

Другої світової війни», «РусскаяОсвободительная Армия (РОА)», «Голокост 1941—1945 рр.», «Рух Опору в країнахЗахідної Європи».

Тема 6. Воєнні дії у 1944

Завдання уроку: охарактеризувати бойові дійна фронтах Другої Світової у 1944, розкрити процес відкриття Другого фронту,показати крах країн фашистського блоку; закріпити навички аналізу і порівнянняІсторичного матеріалу, уміння розглядати історичні явища в конкретно-історичнихумовах; виховувати учнів у дусі патріотизму, національної свідомості тагідності.

Тип уроку: комбінований

Обладнання: підручник, стінна карта «Другасвітова війна», атлас

ХІД УРОКУ

І. Оргмомент

ІІ. Актуалізація опорних знань

Бесіда за питання.

Вивчення нового матеріалу

1. Бойові дій на радянсько-німецькомуфронті 1944, визволення території СРСР

Розповідь учителя.

У 1944 перед радянськіми військами стоялинаступні завдання: звільнення території СРСР від окупації, надання допомоги народамСхідної Європи у поваленні фашистського режиму, виведення з війни союзниківНімеччини, перенесення бойових дій на територію III рейху, координація дій звійськами союзників, які мали відкрити Другий фронт.

До 1944 р. війська гітлерівської Німеччинита її союзників усе ще утримували значну частину окупованих територій. Союзникивели бої в Південній Італії. Німеччина зуміла розширити випуск озброєнь,провести тотальну мобілізацію, але стратегічну ініціативу гітлерівські генераливже втратили. У їхніх рішеннях зникли гострота і правильність оцінки ситуації.І навпаки, ряд операцій радянського командування на завершальному етапі війни стализразком військового мистецтва. Уже не робилися спроби широкомасштабного наступупо всьому фронту, а послідовно проводилися операції на різних ділянках.Перенесення ударів з одного напряму на інший змушувало німецьке командуванняперекидати сили з одного місця радянсько-німецького фронту в інше, латаючи діркив обороні.

Війна виховала багато енергійних,талановитих радянських воєначальників, які не боялися приймати самостійнірішення: Г. Жуков, І. Конєв, Ф. Толбухін, О. Василевський, Р. Малиновський, Л.Говоров, К. Рокосовський, А. Єременко, К. Мерецков, І. Баграмян та ін.

У 1944 р. розпочався наступ підЛенінградом. 14 січня — 29 лютого тут було проведено успішну наступальнуоперацію, у результаті якої місто було повністю деблоковано. Закінчилась900-денна блокада легендарного міста, яке втратило не менше 800 тис. своїх мешканців.

Практично одночасно з цим розвиваласьоперація з визволення Правобережної України. Війська 1-го Українського фронту (командуючий— М. Ватутін) і 2-го Українського фронту (командуючий — І. Конєв) оточиликорсунь-шевченківське угруповання противника. У результаті 55 тис. німецькихсолдатів було знищено, 18 тис. взято в полон. За тактикою і військовиммистецтвом бойові дії в районі Корсунь-Шевченківського одержали назву «другогоСталінграда».

26 березня 1944 р. з’єднання 2-гоУкраїнського фронту першими вийшли до державного кордону СРСР. У серединіквітня війська 1-го Українського фронту підійшли до передгір’їв Карпат. Більшу частинуПравобережної України було звільнено. Услід за наступом на ПравобережнійУкраїні 8 квітня почалась Кримська операція 4-го Українського фронту(командуючий — Ф. Толбухін), яка завершилася 12 травня 1944 р. повним розгромомнімецько-фашистського угруповання і визволенням Криму.

Не дивлячись на опір ворога, 9 травня 1944звільнено Севастополь.

Літній наступ радянських військ розпочався10 червня 1944 з нанесенням удару фінської армії на Карельському перешийку. 2вересня 1944 Фінляндія підписала перемир’я з СРСР. У жовтня 1944 радянськаармія за згодою з норвезьким урядом вступила на територію Норвегії, звільнившиїї північну частину.

Основний удар радянської армії улітку бувспрямований на Білорусію. Місцевість з її річками, болотами, озерами була зненацьказалишене, тепер, улітку 1944 р., доводилося здобув ціною величезних втрат.

Білоруська операція під кодовою назвою«Барратіон» почалась 23 червня 1944 р. і тривала до 29 серпня. Вона збіглася учас з відкриттям Другого фронту. Тим самим Радянський Союз виконав взяті насебе зобов’язання. Наступ у Білорусії здійснювався силами чотирьох фронтів підзагальним командуванням Г. Жукові (1,2 млн. солдатів, 4 тис. танків, 24 тис.гармат, 5,4 тис. літаків). Маючи дані про слабкі сторони оборони противника радянськимвійськам протистояли 850 тис. солдатів, 42 дивізії), Г. Жуков вирішив помінятираніше визначену ділянку прориву. Сміливим ударом танкового корпусу черезболота вдалося захопити переправи через річку Березину, і близько 10 дивізійнімецько-фашистських військ опинилися в оточенні (близько 100 тис. солдатів).

Добре продумана, довгострокова системаоборони противній, перетворилась на котли» — Бобруйський, Мінський, Могильовськии,Вітебський. З липня було визволено Мінськ, точніше його руїни. фронт булопрорвано на ділянці довжиною 400 км. Радянські війська вийшли до кордонівСхідної Пруссії та Польщі. Тільки завдяки серії продуманих потужних контрудари танковимичастинами німецькому командуванню вдалося уникнути остаточної поразки.

Під час проведення 17 липня 1944 р.Білоруської операції близько 60 тис. полонених гітлерівців під конвоємрадянських солдатів пройшли вулицями Москви, розвиваючи успіх у Білорусії,війська 1-го Українського фронту (командуючий — маршал І. Конєв) успішнопровели Львівсько-Сандомирську операцію (13 липня — 29 серпня 1944 р.). ПідБродами було розбито вісім німецьких дивізій, що налічували майже 60 тис. солдатів.Відтак Червона Армія швидко пройшла Східну Галичину, зайнявши Львів, Перемишльі Станіслав. Звільнивши Білорусію і Західну Україну, 29 липня передові частинирадянських військ вийшли до Вісли, захопили передмістя Варшави, Прагу, і з ходупочали її форсування.

Одночасно з наступом у Білорусії радянськівійська здійснювали операцію по звільненню країн Балтії. Угрупованняпротивника, яке налічувало більше ніж 30 дивізій, після успішного наступу радянськихвійськ було затиснуте на невеликій ділянці на території Латвії, де і здалося вполон у травні 1945 р.

Наприкінці літа на центральній ділянцірадянсько-німецького фронту ситуація стабілізувалася до початку 1945 р.:Червона Армія звільнила Білорусію, Східну Галичину, частину Литви і Латвію,підійшла до кордонів Східної Пруссії, форсувала річки Нарев і Віслу. Післязахоплення радянськими військами Дрогобицько-Бориславських нафтових родовищєдиним джерелом нафтопродуктів для німецької армії залишалися нафтові родовищаРумунії. Тому їх оборона для німецького командування мала першочергове значення.Угруповання «Південна Україна» було одним з наймогутніших у вермахті. Для його розгромурадянське командування розробило

Яссько-Кишинівську операцію (20—29 серпня1944 р.), у результаті якої було оточено і розгромлено основні сили цьогоугруповання, звільнено Молдавію. Успіх операції примусив Румунію слідом за Фінляндієюшукати миру і виходу з війни. У жовтні 1944 р. в результатіКарпатсько-ужгородської операції була повністю звільнена територія України.

До середини осені 1944 р. кордон СРСР буловідновлено майже по всій його довжині. Визволення території СРСР у рядінапрямів супроводжувалося виходом радянських військ на території суміжнихдержав — Польщі, Румунії, Угорщини, Чехословаччини. Це створювало принциповоіншу ситуацію. На кінець 1944 р. Червоній Армії (6,5 млн.) протистояла німецькаармія (2 млн. солдатів) та союзники (190 тис)

Відкриття Другого фронту, визволенняФранції

Розповідь учителя.

Сталін вимагав якомога швидше розпочатибойові дії проти Європи. Об’єднане ж союзне командування потребувало ретельноїпідготовки до відкриття Другого фронту. Після Квебекської конференції лідерівСША та Англії у квітні в1943 р починає розробку детального плану з висадкисоюзників на континентальній частині Європи. Англо-американська у Каїрі 5грудня 1943 визначила, що важливими операціями 1944 р. мають стати вторгненняна північ Франції в Нормандію («Оверлорд») і на південь Франції («Енвіл»)

Верховний штаб союзних експедиційних силочолив Д. Ейзенхауер і розробка операції вступила в завершальну фазу. За новимпланом розробленим командуючим сухопутними військами союзників у Європі Б. Монтгомерій схваленим Д. Ейзенхауером, п’ять союзних дивізій мали захопити плацдарми біляпівострова Котантен з метою подальшого просування в район портів Шербур і Гавр.

Головних напрямків було два: на схід, урайон Рура, і на південь з метою об’єднатися з військами, що мали висадитися наСередземноморському узбережжі Франції. Намірам союзників протистояв планнімецького командування, що передбачав захист Атлантичного валу — обороннихспоруд, розташованих уздовж морського узбережжя Франції. Німецька система оборониАтлантичний вал простягалася від Антверпена до Біскайської затоки й далі уздовжСередземноморського узбережжя Франції (понад 2 тис. км). Проти неї союзники зосередилимогутні сили вторгнення: 45 дивізій (1 млн. осіб), які утримувалися 15 тис.літаків і 1 тис. кораблів.

Німецьке угруповання в районі висадкинараховувало 526 тис. содатів, 2 тис. танків, 6,7 тис. гармат і мінометів, 160боєздатних літаків.

На світанку 6 червня 1944 р., незважаючи наскладну штормову обстановку на морі, почалася висадка союзних військ уНормандії.

Першими висадилися 200 тис. солдатівугруповання військ союзників. Так було відкрито Другий фронт у Європі. Хочасоюзники забезпечили собі величезну перевагу в повітрі й деморалізували німцівнищівними бомбардуваннями, їм не вдалося виконати план першого дня. Їхні втратистановили майже 5 тис. осіб. Особливо постраждали повітряно-десантні частини. Невдовзівійська союзників звільнили від німців півострів Котантен захопили стратегічноважливі порти Шербур і Канн. Союзники остаточно перехопили ініціативу, колигенералу Б. Монтгомері вдалося розгромити німецькі танкові й механізованічастини в районі Фалес—Аржантан.

Виконання союзниками плану «Енвіл» повисадці десанту на півдні Франції довго відкладалося. Лише 15 серпня 1944 р.повітряний і морський десант висадився в районі Сен-Тропеза і Канн. У тилунімців діяли багатотисячні загони партизанів (макі). Після того як французькідивізії оточили Тулон і Марсель із суші, а флот перетнув вихід до моря,німецькі гарнізони капітулювали. Французькі війська пішли слідом заамериканськими, що рухались у напрямку Ліона. Звільнивши Діжон, французиз’єдналися з американською армією. Наступ на півдні був найбільш вдалоюоперацією. Союзники мінімальними втратами (1,3 тис. осіб) ущент розгромили німецькеугруповання (у полон було взято 47 тис. солдатів).

Зверніть увагу!

Завершальний етап війни в Європіхарактеризувався надзвичайною політизацією дій як союзних лідерів на заході,так і радянського керівництва на сході. Походом на Балкани, що не мав воєнно-стратегічногозначення, окрім протистояння планам В. Черчилля, Й. Сталін прагнув забезпечитисобі політичні переваги в ході післявоєнного врегулювання в Європі. У своючергу В. Черчилль також мріяв про те, щоб союзники першими опинилися у Відні йБерліні й таким чином вирішили долю Німеччини та країн Дунайського басейну. ЗрештоюЙ. Сталін і В. Черчилль восени 1944 р. на переговори у Москві досяглидомовленості про розподіл сфер впливу у Східній Європі.

Ейзенхауер не планував вести бої за Париж,прагнув обійти його. Оскільки Париж для французів став символом національноївеличі, духовним центром країни і вузловим пунктом її комунікацій, французибажали звільнити його своїми силами. У той час як розгорталися події на півдніФранції, війська союзників підійшли до Парижа.

У серпні в Парижі розпочався страйкзалізничників, а наступними днями партизани й підпільники захопили ціліквартали міста. Паризький комітет визволення віддав наказ про збройне повстання.Коли Ш. де Голль одержав звістку про події у Парижі, він негайно звернувся доД. Ейзенхауера з вимогою надіслати на допомогу повстанцям французьку дивізію.Спочатку Д. Ейзенхауер залишив цю вимогу тимчасового глави французької державибез уваги, але Ш. де Голль домігся свого.

Танки французької дивізії з кровопролитнимибоями рушили на Париж. На допомогу їм підійшли частини американської піхотноїдивізії. Залишки німецького гарнізону капітулювали. Ш. Де Голль наказавчастинам генерала Ф. Леклерка влаштувати парад на Єлисейських полях. Франціясалютувала бійцям руху Опору, його визнаному керівнику Ш. де Голлю і військамгенерала ф. Леклерка.

Після звільнення Парижа почалося повневигнання німців з території Франції і вихід союзних армій на кордони рейху. Підчас визволення Франції з боку союзників загинуло 40 тис. солдатів, булопоранено 165 тис., 20 тис. зникли безвісти. Втрати німців склали близько 700тис. осіб (убиті, поранені, полонені тощо).

Проте німецьке командування збереглодисципліну, систему керівництва, залишався високим і бойовий дух армії.Німецькі війська відійшли до кордонів рейху.

Англійський фельдмаршал Б. Монтгомері таамериканський генерал-лейтенант О. Бредлі вважали, що удар, завданий німецькимвійськам у Франції, створив сприятливі умови для розгрому Німеччини. Вонирозробили сміливий план по захопленню мостів у нижній течії річок Маасу іРейну, що мало відкрити шлях танковим частинам в обхід лінії Зігфріда з півночій виходу їх на оперативний простір. Вирішальну роль в ході операції мали відігратиповітрянодесантні частини. Цей план був схвалений союзним командуванням якоперація «Маркет-гарден». В історію вона увійшла під назвою «Арнемська повітрянодесантнаоперація» (17—26 вересня 1944 р.). Через збіг обставин (погодні умови, невдалеобрання району висадки, несподіване зосередження німецьких танкових частин СС уцьому регіоні запеклий опір німецьких військ операція не досягла своє Мужність,проявлена бійцями англійської 1-ї повітряної дивізії, є героїчною сторінкоюанглійської армії. запеклий опір німецьких військ операція не досягла свого

Ця операція створила умови для визволеннявеликого портового міста Антверпен у Бельгії, яке стало основним портом військсоюзників,

Звільнення країн Східної та ЦентральноїЄвропи. Антифашистські повстання

Розповідь учителя

У 1944 тисячі радянських людей усолдатській формі перетнули радянський кордон та вперше вони побачили життя вінших країнах. 20 липня радянська армія увійшла на територію Польші, наступногодня обнародувано маніфест Польського комітет у нац. Визволення, до складу якогоувійшли прорадянсько налаштовані діячі. Через кілька днів радянський урядвизнав за Комітетом право створювати на визволеній території оргагани польськоїнаціональної адміністрації. Керівники польського емігрантського уряду в Англіївважали, що в майбутньому уряді країни їм повинно належати не менше, як 80 %місць. Радянський уряд підтримував ПКНВ у його незгоді з цими вимогами.

Прагнучи не втратити свій вплив узвільненій Польщі, емігрантський уряд і його збройні формування (Армія Крайова)прагнули поставити радянське керівництво перед фактом відновлення польськоїадміністрації. 1 серпня 1944 р. сили, що діяли за вказівками польського уряду вЛондоні, підняли антифашистське повстання у Варшаві.

Його підтримала більшість мешканців міста.Керівники повстання (Т. Бур-Комаровський та ін.) прагнули закріпитися у Варшавідо вступу туди радянських військ. Проте план не був здійснений. Й. Сталінназвав керівників повстання авантюристами і злочинцями. Радянські війська неприйшли на допомогу, а німецькі війська холоднокровне розправилися зповсталими, перетворивши місто на руїни. За 93 дні боїв загинуло 18 тис.повстанців, близько 150 тис. мирних громадян і 25 тис. було поранено. Німецьківтрати становили 17 тис. убитими 9 тис. пораненими, було знищено 200 танків.Тільки в січні 1945 р. Червона Армія звільнила Варшаву від фашистів. Такимчином, із вступом радянських військ у країни Східної Європи в її діях почаличітко простежуватися політичні мотиви. При визволенні Польщі загинуло 600 тис.радянських солдатів.

Успішний розвиток Яссько-Кишинівськоїоперації дав змогу перенести бойові дії на територію Румунії. Радянський урядвиступив із заявою, у якій зазначалося, що СРСР не прагне придбати будь-якучастину румунської території, а має на меті разом з румунами відновитинезалежність країни і визволити її від військ нацистів. У разі, якщо румунськівійська припинять воєнні дії проти Червоної та погодяться спільно вестивизвольну війну проти гітлерівської Німеччини «Червона Армія не роззброюватимеїх, збереже їм повне озброєння і всіма засобами допоможе їм».

Патріотично налаштовані військові Румуніїна чолі з королем Міхаєм бойові загони, які їх підтримували, визволили столицюкраїни Бухарест і утримували місто до підходу радянських військ. Якщо ранішеразом із Червоною Армією вела наступ сформована на території СРСР румунськадобровольча дивізія їм. Тудора Владимиреску, то тепер у визволенні територіїкраїни брали участь й інші румунські загони. Після повалення диктатури генералаІ. Антонеску країна повідомила про своє приєднання до Антигітлерівськоїкоаліції. Уже в серпні 1944 р. територію Румунії було визволено.

Визволяючи територію Румунії, підрозділи3-го Українського фронту вийшли на румунсько-болгарський кордон. Болгарськийуряд Наприкінці липня 1944 р. болгарський уряд вступив у секретні контакти зангло-американськими представниками в Каїрі, ставлячи питання про направленняангло-американських військ у Болгарію. 5 вересня радянський уряд зробив заяву.оскільки Болгарія була в стані війни з країнами Антигітлерівської коаліції», тоРадянський Союз віднині вважатиме себе в стані війни Болгарією. Переговори вКаїрі було припинено.

Уранці 8 вересня радянські частини готовібули відкрити вогонь. Однак, коли передові загони Червоної Армії перейшлиболгарський кордон, одна з піхотних дивізій болгарської армії зустріларадянські частини з розгорнутими прапорами і урочистою музикою. Унаслідоквересневого 1944 р. збройного повстання патріотичних сил Болгарії та дійЧервоної Армії монархо-фашистський режим у Болгарії було повалено.

Болгарська армія і приєднані до неїпартизанські загони, що діяли на території країни, спільно з радянськимивійськами вибили розрізнені групи німецьких частин, які знаходились у Болгарії,і вийшли на болгаро-югославський кордон.

Кожна з країн, у визволенні якої брала участьЧервона Армія, відзначалася своєрідністю політичного становища. Для Югославіїхарактерним був широкий розвиток масової збройної боротьби з гітлерівськимизагарбниками та їхніми поплічниками. Народно-визвольна армія Югославії – 400тис бійців. Наприкінці 1944 розроблено план спільних дій військ 3-го УкраїнськогоФронту і підрозділів НВАЮ.

Під час штурму столиці частини увійшли доміста першими. Югославські частини самостійно очистили територію Югославії віднімців.

Важкі випробування випали на долю 2-го Українськогофронту, який ступив на територію Угорщини. Уряд Угорщини на чолі з диктаторомХорті намагався знайти порозуміння з країнами Антигітлерівської коаліції.Переговори про вихід Угорщини з війни були успішним. Та коли про це сталовідомо німецькому командуванню, воно окупувало Угорщину, заарештувало Хорті тапосадило нового лідера угорських фашистів Ф. Салаші. У результаті цих подій Угорщиназалишилась єдиним союзником Німеччини, що воював до кінця війни. Військавермахту за активної підтримки угорської армії чинили запеклий опір. Окремічастин 2-го Українського фронту потрапили в оточення. Війська втомились,відірвались від баз, зазнавали важких втрат у затяжних боях. Дві спробиоволодіти Будапештом виявилися невдалими. Ставало зрозумілим, що силами одногофронту завдання виконати не вдасться.

У другій половині листопада, форсувавшиДунай, на територію Угорщини з Югославії увійшли війська 3-го Українськогофронту, фронти з’єднались, оточивши німецько-фашистське угруповання та угорськівійська в районі Будапешта. Боротьба за місто, не припиняючись ні на день,тривала до середини лютого 1945 р., після чого не менш кровопролитна битвавідбулася в районі озера Балатон, де німецьке командування організувалоостанній значний наступ проти Червоної Армії. Лише на початку квітня бої натериторії Угорщини закінчилися. Після цього радянські війська вступили натериторію Австрії і звільнили Відень.

Восени 1944 р. Червона Армія надаладопомогу народному антифашистському повстанню в Словаччині, хоча воно зазналопоразки, Тут, у Карпатах, разом з радянськими солдатами за свою батьківщинубилися чехословацькі солдати. Було визволено закарпатські землі України ічастину районів Словаччини. Остаточно Чехословаччину було звільнено в травні1945 р. Успішні наступальні дії радянських військ у Східній Європі сприялизвільненню Албанії та Греції, де партизанські армії завдали поразки ворогу.

 

Визвольна місія Червоної Армії в ЄвропіКраїни Дата проведення Назва Румунія 27 березня-5 жовтня 1944 Ясько-Кишинівська Болгарія 8-28 вересня 1944 Ясько-Кишинівська Югославія 22 вересня-25 грудня 1944 Белградська Польша 17 липня 1944 — 8 травня 1945 Львівсько-Сандомирська, Варшавська, Вісло-Одерська, Сілезька, Східно-Пруська. Чехословаччина 22 серпня 1944-11 травня 1945 Східно-Карпатська, Празька Угорщина 23 вересня 1944- 4 квітня 1945 Будапештська Північна частина Норвегії 7-29 жовтня 1944 Мурманська Східна частина Австрії 3 березня -15 квітня 1945 Віденська Східна частина Німеччини 12 січня-9 травня 1945 Східно-Пруська, Берлінська

«Вахта на Рейні». Останній німецькийнаступ на Заході

Розповідь учителя.

У жовтні 1944 р. союзники розпочалиоперацію, мета якої була прорвати лінію Зігфрида, форсувати Рейн і оволодіти Руром- промисловою базою Німеччини. Проте наступ союзників було зупинено.

Війська союзників, які отримували всенеобхідне зі США та Англії, були прив’язані до роботи атлантичних комунікацій,які у свою чергу залежали від пропускної здатності портів на Півночі Франції, Бельгії,Голландії. Відступаючи, німецькі війська намагалися максимально зруйнуватипортові споруди, комунікації. Єдиний великий порт, який залишився майженеушкодженим, був Антверпен. Він знаходився близько до фронту і був ідеальним зточки зору постачання військ союзників.

А. Гітлер, програючи на всіх фронтах, незалишав надій переломити хід війни на свою користь. Великі сподівання вінпокладав на суперечності між союзниками. З цією метою німці підготували великийнаступ на заході в районі Арден. Метою операції було оточення і захопленнясоюзників біля Антверпена. Німецьке командування, маючи 39 дивізій роти 89союзницьких, зосередило їх на відносно вузьких ділянках фронту. наступу німцівсприяла погода, що не дозволила союзникам скористатися перевагою в авіації.Танки були забезпечені лише на 100 км, розрахунок прориву фронту базувався нанесподіваності захоплення пального зі складів з пальним американської армії.німецьке командування створило спецзагони офіцерів на чолі з О. Скорпені,одягнутих у американську форму, які мали просуватися тилами союзників,поширювати паніку і захоплювати важливі склади.

Німецький наступ розпочався 16 грудня 1944р. і тривав до 26 грудня. Німці просунулися на 90 км углиб оборони союзників ізупинилися. Були вичерпані резерви, особливо пальне. На початку січня німецьківійська завдали ще одного удару в Ельзасі. Склалась ситуація, за якої нісоюзники, ні німецькі війська не могли переломити хід боїв на свій бік.

В. Черчілль звернувся до Й. Сталіна зпроханням розпочати наступ радянських військ. 12 січня Червона Армія перейшла внаступ на 1200-кілометровій ділянці фронту (Вісло-Одерська операція). Такимчином, останні сподівання А. Гітлера на перелом у ході війни не виправдалися.

Зрозумівши безперспективність подальшогонаступу, Гітлер наказав відвести війська на лінію Зігфрида, а найбільшбоєздатні частини були спрямовані на радянсько-німецький фронт у районБудапешта.

Запитання на закріплення.

1. Яка мета німецького наступу в Арденах угрудні 1944 р.?

2. Якими були наслідки наступу в Арденах?

3. Чому наступ в Арденах не досяг поставленоїмети?

5. Бойові дії на Тихому океані в 1944-1945рр.Лютий-вересень 1944 Наступ союзників у центральній та південно-західній частині Тихого океану Звільнення Маршаллових і Маріанських островів, Нової Ґвінеі. Об’єднання військ генерала Д. Макартура і адмірала Й. Німіца. Розгром основних сил японського флоту. Початок регулярних нальотів американської авіації на Токіо та Японські острови. Наступ віиськ союзників У Центральній і південно-східній частинах Тихого океану Жовтень-грудень 1944

Початок наступу на основну лінію японської оборони

(ІндонезіяФіліппіни-Курильські острови) До весни 1945 р. війська союзників звільнили Філіппіни, повністю розгромили японський флот біля о. Лей-те (22 жовтня 1944), перерізали постачання до Японії стратегічних ресурсів і вийшли на підступи до Японії Березень 1944-травень 1945 Наступ англо-американських і китайських військ у Бірмі Після тривалих боїв Бірму було звільнено

На початку 1944 р. США встановили свійконтроль над Маршаловими островами, а з часом — над Маріанськими островами таФілліпінами. 23 жовтня 1944 р. біля острова Лейте (Філіппіни) відбулася найбільша2 світової війни морська битва між флотом союзників, японцями. У ній з обохбоків брали участь 330 великих кораблів, зокрема 39 авіаносців та 21 лінкор. Урезультаті чотириденної битви японський флот було розгромлено. Утрати Японіїстановили 4 авіаносці 3 лінкори та велику кількість менших суден, а також сотнілітаків.

До літа 1945 р. японці повністю втратиликонтроль над Індонезією та частиною Індокитаю. Остаточний розгром Японіївимагав значної підтримки сил з Європи, допомоги США та Англії, а також СРСР.

Запитання та завдання на закріплення.

1. Як розвивались події нарадянсько-німецькому фронті в 1944 р.?

2. Як ви вважаєте, вступ радянських військна територію Східної Європи був визволенням чи окупацією? обґрунтуйте.

3. Складіть розповідь за темою «ВідкриттяДругого фронту».

4. Як відбувалося визволення Франції?

5. Коли і які союзники Німеччиникапітулювали?

Підсумки уроку

Домашнє завдання: вивчити записи у зошиті.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.