Основні організаційні заходи стабілізації виробництва та формування ринку зерна

КОНТРОЛЬНА РОБОТА З ТЕМИ:

“Основні організаційні заходи стабілізаціївиробництва та формування ринку зерна”

Вступ

Серед сільськогосподарських культур,які вирощують в світі та в нашій країні зернові культури займають перше місце.Велике поширення їх пояснюється винятковим значенням і різнобічнимвикористанням.

Зерно і продукти переробки є головнимпродуктом харчування більшості населення земної кулі. Хліб, крупа, макарони табагато інших продуктів містять достатню кількість білків, вуглеводів,мінеральних солей та вітамінів необхідних для організму людини. При томупродукти із зерна відзначаються високими смаковими якостями і задовольняють до60-67% щоденної потреби людини в калоріях. Велика роль зернових культур узміцнені кормової бази тваринництва. Кормова цінність зерна значно вища, ніжінших кормів. На корм використовується зерно кукурудзи, вівса, ячменю тавідходи переробки зерна інших культур. Крім того значну кормову цінність маютьсолома і полова зернових культур. Зелена маса використовується для годівлітварин і заготівлі силосу, сіна, сінажу. Солому також використовують напідстилку худобі, що збільшує вихід гною.

Зерно і солому багатьох зерновихкультур використовують як сировину для технічної переробки. Із зерна виробляютькрохмаль, спирт, пиво, декстрин та іншу продукцію, а з соломи — папір,целюлозу, різні побутові речі, мати та інше.

Важливим є також те, що зерно можезберігатись декілька років, завдяки чому можна створювати запас продуктівхарчування.

Зернові культури вирощують в різнихґрунтових і кліматичних зонах, дуже добре реагують на внесення добрив, зрошеннята інші агротехнічні заходи. Цінним є також те, що мають досить високийкоефіцієнт розмноження (1:20 і більше) і досить просту технологію вирощування,збирання врожаю, що дозволяє добре механізувати всі роботи.

Валовий збір зерна в світі з кожнимроком збільшується. Якщо в 1913 р. було зібрано 480 млн. т., то в 1970 р. досяг1258 млн. т. зерна, в 1985 р. — 1851млн. т., а у 1995 р. зібрано 2106 млн. т.

Збільшення валового збору зерна всвіті відбувається в основному за рад підвищення урожайності. В 1995 р, вонастановила 27 центнерів з 1 гек. Особливо висока вона була в країнах ЗахідноїЄвропи: в Німеччині 62 Франції — 69.3. Великобританії — 70.9 і Нідерландах 80.9ц. з 1 га.

Зміни у структурі посівних площзернових культур, їх урожайності та валового збору зерна в Україні приведені вподаній таблиці.

Посівна площа врожайність таваловий збір зернових культур в Україні.Показники 1913 р. 1970 р. 1990 р. 1996р. Посівна площа, млн. га 18.7 15.5 14.5 12,5 Врожайність, ц/га 12.4 23.5 35.1 19,6 Валовий збір зерна, млн. т. 23.2 36.4 51.0 24,6

Посівна площазернових культур зменшується і буде зменшуватись так як будуть збільшуватисьплощі під технічні і кормові культури. Тому на далі збільшення валового зборузерна буде проходити в результаті підвищення врожайності на основі застосуванняінтенсивних технологій вирощування зернових культур.

1.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР

Всі зернові культури належать дородини злакових, крім гречки. Зернові злаки — це однорічні рослини, які маютьбагато спільних ознак і біологічних властивостей. Але, крім спільних ознак,зернові злаки мають багато специфічних особливостей. Тому за господарськимпризначенням, морфологічними особливостями і способом вирощування зерновікультури поділяють на дві групи:

1. Хлібні злаки першої групи(пшениця, жито, ячмінь і овес) — рослини довгого дня, мають озимі та ярі форми,досить холодостійкі, вологолюбиві. Зерно має борозенку, яка поділяє його вздовжна дві половини, проростає кількома корінцями. На початку вегетаціївідзначаються швидким ростом, через 10-15 днів після появи сходів починаютькущитися і менше пригнічуються бур’янами.

2. Хлібні злаки другої групи, абопросовидні (просо, кукурудза, рис, сорго) рослини короткого дня, більштеплолюбиві і посухостійкі (крім рису). Зерно в них без борозенки і проростаєодним корінцем. На початку вегетації рослини ростуть повільно, тому дужепригнічуються бур’янами. Зернову культуру гречку теж відносять до хлібів другоїгрупи, але вона за своїми біологічними особливостями істотно відрізняється відзернових злаків, хоча зерно їі зя хімічним складом близьке до зернахлібних злаків.

Коренева система у зернових злаківмичкувата, добре розвинена, основна маса якої розміщується в орному і підорномушарах. Розвиток її залежить від вологості і родючості ґрунту, температури,сортових особливостей та інших факторів. Краще розвиваються корені при ранніхстроках сівби.

Стебло — соломина, яка складається з5-7 міжвузлів, а у кукурудзи до 25-30, циліндричне, здебільшого порожнє, тількиу кукурудзи виповнене серцевиною. Висота стебла за сприятливих умов ростудосягає 1 -2 м, а у кукурудзи і сорго до 2-4 м. і більше.

Листок злакових культур лінійний іскладається з піхви та пластинки. Листкова піхва захищає молоду частину стеблавід пошкодження та надає йому стійкості проти вилягання. Там, де піхва переходитьу пластинку, розвивається язичок, а в деяких злаків вушка.

Суцвіття у пшениці, жита, ячменю — колос, у проса, вівса, рису, сорго –волоть, у кукурудзи чоловіче суцвіття — волоть, жіноче — качан.Квітка злакових має дві квіткові луски — зовнішню і внутрішню, тритичинки і маточку з верхньою зав’яззю та дволопатевою перистою приймочкою. Пліду хлібних злаків — зернівка, яка складається із зародка, ендосперму і двохоболонок: плодової і насінної. Зародок становить 2-3% маси зернівки і міститьвсі органи майбутньої рослини у зародковому стані.

Зернові злакові культури протягомвегетаційного періоду проходять такі фази росту і розвитку: проростаннянасіння, сходи, кущіння, вихід у трубку, колосіння, цвітіння, формування ідостигання зерна.

Для проростання зернівки потрібнівода, повітря і тепло. Вода потрібна для набубнявіння зерен і розчинення в нихзапасних поживних речовин. При цьому потреба у воді така: вівса, жита — 60-65%,пшениці, ячменю — 48-55%; кукурудзи — 37-44%, проса і сорго — 25-30% від масисухого зерна.

Мінімальна температура проростаннянасіння злаків першої групи 1 -2°С, другої групи 8-10°С і більше.

Оптимальна температура дляпроростання насіння першої групи 20-25°С, а просо видних — 25-30°С.

При проростанні зерна спочаткуз’являються зародкові корінці, а потім і зародкове стебло. На поверхню ґрунтузародкове стебло появляється у вигляді шильця, покритого тонким прозоримчохликом, який називають колеоптилем. Він захищає стебло і перший листок відпошкоджень при виході їх з ґрунту.Хлібні злакимають таку біологічну властивість як кущіння, тобто утворювати з вузла кущіннябічні пагони. Кущіння починається після утворення на рослині 3-4 листків.Енергія кущіння, або кількість пагонів, які розвиваються в середньому на однійрослині, залежить від забезпечення рослин вологою і поживними речовинами,температури, глибини загортання насіння.

В кінці інтенсивного росту стебла злисткової трубки верхнього міжвузля назовні з’являється колос або волоть.Початком фази колосіння вважається період, коли колос або волоть наполовинувийде з листкової піхви. В цій фазі посилено росте листя, стебло і формуєтьсясуцвіття.

За колосінням настає цвітіння. У житавоно триває 6-8 днів, пшениці — 3-5, вівса 3-4 дні. У цій фазі припиняєтьсяріст вегетативної маси, відбувається запилення квіток. Залежно від особливостейзапилення розрізняють самозапильні зернові культури (пшениця, овес, ячмінь,просо) та перехреснозапильні (жито, кукурудза, сорго), у яких пилокпереноситься приймочки маточок вітром.

Після запліднення починаєтьсяформування зерна, утворюється зародок і нагромаджуються поживні речовини. Ізстінок зав’язі утворюється оболонки плода. Триває фаза формування 10-15днів.Маса зерна збільшується, а вміст води в ньому поступово зменшується.

Після формування настає фазадостигання зерна. Ця фаза має три етапи стиглості: молочна, воскова і повна.

У молочній фазі рослини ще зелені,але нижні листки їх починають жовтіти. Зерно вже сформувалося, має зеленезабарвлення, а якщо його роздавити, виділяється рідина, яка нагадує молоко,вологість його від 60 до 40%.

У восковій стиглості зерно законсистенцією нагадує віск, легко розрізується нігтем,, стає типовим закольором, вологість його зменшується до 30-40%, стебластають жовтими,листки підсихають і припиняється надходження поживних речовин у зерно. В цейперіод починають роздільне збирання хлібів.

При повній стиглості зерно твердіє ізменшується в розмірі, вологість знижується до 15-20% і втрачає зв’язок зматеринською рослиною, легко обсипається. Стебла і листки засихають. В разізапізнення із збиранням врожаю найбільш цінне зерно, яке достигає раніше,обсипається.

2. ІНТЕНСИВНАТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ ОЗИМИХ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР

Серед сільськогосподарських культур за площеюпосіву і валовим збором перше місце в світі і нашій країні займає пшениця.Загальна світова посівна площа пшениці становить близько 240 млн. га. Великіплощі пшениця займає в Китаї (26 млн. га), США. (22 млн. га), Канаді (10 млн. га),Україні (7-8 мл. Га). Вирощують її майже в усіх країнах світу.

Пшениця належить до найдавнішихкультур на земній кулі. У країнах Азії та Європи її вирощували вже за 5-6 тис.років, а в Єгипті — за 10 тисяч років до нашої ери. З стародавнього Риму вонапоширилась у країни Західної Європи. На Україні зерно її знаходять в скіфськихмогилах.

Пшениця — основна продовольчакультура в нашій країні і у багатьох країнах світу. Зерно пшениці має великупоживну цінність і краще, ніж зерно інших культур, відповідав вимогамхарчування. Пшеничне борошно використовують для випікання хліба, виготовленнямакаронів, печива та інших виробів. Якість пшеничних білків дуже висока, і вонидобре засвоюються.

Пшеничні висівки є цінним концентрованимкормом для всіх видів тварин. Пшеничну солому і полову використовують як грубийкорм і на підстилку. Висівають озиму пшеницю у зеленому конвеєрі, длязабезпечення тварин зеленою масою на початку вегетації. Озима пшениця є добримпопередником для інших культур сівозміни.

За біологічними особливостями пшеницямає озиму і яру форми. Озима пшениця; має довший вегетаційний період, ніж яра,краще використовує вологу і поживні речовини ґрунту і дає вищий урожай, ніж ярізернові культури. В умовах теплої осені вона розвиває міцну кореневу систему іу посушливу весну краще використовує зимову вологу, ніж навіть ранніх строківсівби. Крім того, осіння сівба озимої пшениці дає змогу краще використовуватиробочу силу і засоби виробництва.

Середня врожайність озимої пшениці у1990 р. на Україні становила 40.2 ц/га, зернових — 35.1 ц/га, у 1997 р.відповідно 28.3 і 24.5 ц/га.

Велике значення для підвищенняврожайності озимої пшениці має правильний добір сортів з урахуванням їхніхвимог до грунтово-кліматичних умов. Для південно-східних районів потрібні сортипосухостійкі, а для західних районів достатнього зволоження — стійкі противилягання, випрівання та ураження грибковими хворобами. Саме тому на Українівирощують багато сортів озимої пшениці. Найбільш поширені такі сорти: Альбатросодеський, Безоста 1, Одеська 51. Миронівська 27,30,40,61, Поліська-90.Лютесценс 7, Донська напівкарлик, Збруч, Мерлебен, Ювілейна 75 тощо.

Озима пшениця — вимоглива культура доумов життя. Насіння починає проростати при температурі 1-2°С, але дружні сходипоявляються при 12-15°С. Під сніговим покривом рослини витримують морози25-30°С, а без снігу гинуть при мінус 16-18°С. Особливо знижуєтьсяхолодостійкість в кінці зими. Високі температури (35-40°С) пшениця переноситьдобре, особливо при наявності вологи в грунті. У фазі достигання зерна найкращатемпература повітря — 22-25°С. До вологи пшениця вимоглива, особливо в періодсходів, кущення, колосіння і цвітіння. Вона добре використовує осінні тавесняні опади. Якщо після цвітіння немає вологи, то це приводить допустоколосся, знижується маса 1000 насінин. Транспіраційний коефіцієнт-350-400.

Озима пшениця вимоглива до ґрунтів,поживних речовин, особливо азоту.

Кращими ґрунтами для неї є чорноземи,каштанові, темно-сірі та сірі опідзолені, з реакцією ґрунтового розчину рН 6-7.5. Малопридатні для озимоїпшениці супіщані, кислі, підзолисті ґрунти.

При вирощуванні озимої пшениці заінтенсивною технологією насамперед має значення вибір найкращих попередників.Вона вимагає родючих і чистих ґрунтів. До попередників ставляться вимоги, щобвони своєчасно звільняли поле від попередньої культури для підготовки ґрунту допосіву, очистки від бур’янів, збереження і нагромадження вологи, що забезпечитьодержання дружніх сходів озимої пшениці. У районах Степу України таким вимогамнайбільше відповідають такі попередники, як чисті чорні та ранні пари. Вонисприяють нагромадженню і збереженню вологи в ґрунті, дають можливість очиститиплощі від бур’янів, особливо від кореневищних і коренепаросткових, підвищуютьзапас поживних речовин в ґрунті.

Цінними попередниками озимої пшениців районах Степу є також зайняті пари, озимина на зелений корм, горох, кукурудзана зелений корм і силос, баштанні культури. При нестачі попередників у Степудопускається сівба пшениці два роки підряд після парів.

В районах Лісостепу чисті пари немають переваги перед ранніми зайнятими парами.Кращими попередниками тут є багаторічні та однорічні трави, зернобобові,кукурудза на силос і зелений корм.

На Поліссі цінними попередникамиозимої пшениці є пари, зайняті конюшиною та кормовим люпином, яківикористовують на один укіс, а післязбиральні рештки заорюють на зелене добриво

Озима пшениця є цінним попередникомдля цукрових буряків, кукурудзи, соняшнику, картоплі, льону-довгунця,зернобобових культур. Раннє збирання її дає можливість своєчасно провестиобробіток ґрунту під наступні культури, що і має велике значення для піднесеннякультури землеробства та його інтенсифікації.

Важливим заходом для підвищенняврожаю озимої пшениці та покращення якості зерна є система удобрення.

Науково обґрунтовані норми добриврозраховують на основі даних агрохімічних аналізів вмісту хімічних елементів в ґрунті,запланованого врожаю та показників виносу елементів живлення на одиницюпродукції.

Система удобрення озимої пшениціскладається з основного, рядкового внесення добрив та підживлення рослин. Призастосуванні інтенсивної технології, як основне удобрення використовують гнійта фосфорно-калійні. добрива. В Україні органічні добрива вносять лише післяоднорічних трав приблизно 40-60 тонн на гектар. Мінеральні добриварекомендується вносити в межах 60-90 кг діючої речовини фосфору і калію нагектар. Основне удобреннявносять під оранку.

Високі прирости врожаю дає озимапшениця при внесенні мінеральних, добрив у рядки під час сівби. Краще всьоговносити по 1 ц. нітроамофоски на гектар. Рядкове удобрення створює оптимальніумови для живлення рослин в перші фази росту і розвитку добре розвиваєтьсякоренева система і підвищується зимостійкість пшениці. Якщо немає вгосподарстві нітроамофоски, то вносять інші добрива в розрахунку 10-15 кг N. іпо 15-20 кг Р і К на один гектар.

Надзвичайно важливе значення маєпідживлення озимої пшениці, особливо азотом, при вирощуванні високопродуктивнихсортів озимої пшениці кращі результати дає роздрібнене внесення азотних добриві в першу чергу в критичні періоди.

Перше підживлення посівів азотнимидобривами проводять навесні по таломерзлому ґрунті. Доцільність внесення добривдиктується тим, що в цей період мікрофлора пригнічена низькою температурою і немінералізуються органічні речовини, а ґрунті мало поживних речовин і рослини відчуваютьнестачу азоту.При цьому вносять 30% від повної норми азоту, але небільше за 60 кг діючої речовини на гектар.

Друге підживлення проводиться в фазівиходу рослин в трубку, під час якого використовується 50% норми азоту, але небільше 60-90 кг/га. Достатня кількість азоту в цей час дозволяє збільшитипродуктивність колоса.

Якість врожаю створюється під часналиву зерна. Для збільшення маси зерен, вмісту білка і клейковини на початкуколосіння пшениці до наливу зерна проводять трете підживлення, вносячи 30-40 кгдіючої речовини азоту на гектар.

Система обробітку ґрунту залежить відпопередника, рельєфу, забур’яненості, а також конкретних умов господарства.Вона повинна бути направлена на збереження вологи і створення дрібногрудочкуватого стану.

Після багаторічних трав, відразу зазбиранням врожаю, поле лущать дисковими знаряддями на глибину 6-8 см в двасліди, а через 7-9 днів орють на глибину 23-25 см плугами з котками абоборонами.

Після гороху або однорічних травдискують в 2 слідина глибину 6-8см, а потім орють на глибину20-22 см.

Слідом за оранкою проводятьповерхневий обробіток грунту на глибину 8-12 см… Для цього при появі бур’янівполе культивують, по мірі випадання дощів боронують і розробляють ріллю допридатного для сівби стану. Перед сівбою ґрунт розпушують культиваторами зборонами на глибину загортання насіння.

При інтенсивній технології сівбуозимої пшениці проводять високоякісним насінням кращих сортів. Оптимальна маса1000 зерен — 45-55 грамів. Перед сівбою насіння протруюють машиною ПС-10. Наодну тонну насіння витрачають один із препаратів: 2.5-3 кг вітаваксу, 75%змочуючого порошку, фундазолу –50%, 2кг байтану.

Для нормального розвитку озимоїпшениці потрібно, щоб періодосінньої вегетації тривав 50-55 днів.Наприклад, кількість днів в Тернопільській області набирається з 10 вересня до1 листопада. У зв’язку з цим оптимальні строки сівби озимої пшениці в умовахобласті — з 10 по 25 вересня. Як запізнення з сівбою, так і проведення їїраніше знижує зимостійкість рослин і призводить до зниження врожайностіпшениці. На строки сівби також впливають вологість і родючість ґрунту,біологічні особливості сорту, а також метеорологічні умови.

Найбільш прогресивний спосіб сівбипшениці є вузькорядний, з шириною міжрядь — 7.5-6.5 см. При цьому більшрівномірно розмішується насіння, в результаті чого рослини краще розвиваються,менше пригнічуються між собою сильніше розвивається коренева система, кращевикористовується світло, волога, елементи живлення.

Сіють в господарствах також звичайнимрядковим способом, з міжряддям 13 -15 см, або перехресним. При сівбі залишаютьтехнологічну колію для руху агрегатів під час догляду за посівами. Швидкістьруху агрегатів не більше 5-6 км/год.

Глибина загортання насіння залежитьвід вологості і механічного складу ґрунту, кліматичних умов, величини насіння,періоду оранки, біологічних особливостей сорту. При достатній кількості вологив ґрунті, найкраще рослини розвиваються при мінімальній глибині загортаннянасіння на 3-5 см, Проте в період сівби часто верхній горизонт ґрунту міститьмало вологи, тому треба заробляти насіння на глибину 5-6 см. На площах знедостатньо осілим ґрунтом глибину збільшують до 6-7 см.

Дуже глибоке загортання насіннязатримує появу сходів, розвиток рослин, зменшується кущистість.

Як зріджені, так і загущені посівизавжди дають знижені врожаї, тому дуже важливим є правильне встановлення нормивисіву насіння. Залежить вона від багатьох причин: часу і способу сівби,родючості грунту і біологічних особливостей сорту, удобрення і якості насіннята інших факторів. В умовах області, при сівбі в оптимальні строки, висіваютьозиму пшеницю сорту Киянка, Збруч — 5.5 млн., сортів Поліська, Миронівка5.0-5.5 млн. схожих насінин на 1га. Після сівби на другий день посіви коткуютькільчасто-шпоровими, кільчасто-зубчастими котками. Це сприяє переміщенню вологиз нижніх шарів у верхні, в результаті чого одержують дружні сходи і кращекущення рослин восени. При потребі, не пізніше як за місяць до припиненнявегетації, проводять підживлення фосфорно-калійними добривами.

В осінній період проводять боротьбу зшкідниками і хворобами озимих. Особливо великої шкоди завдають мишовиднігризуни. При наявності в осінній період 3 і більше жилих колоній мишовиднихгризунів на 1 га, витрачаю 2-3 кг/га зернових принад, отруєних фосфід-цинкомабо гліфтором. На один кілограм зерна беруть 30 г олії і 40 г фосфіду цинку. На100 кг зерна витрачають 600 гагліфтору, який розчиняють у 40 л води ітомлять 7-8 годин.

Важливо своєчасно визначити площіозимої пшениці, які будуть насіватись та пересіватись. Пересіву підлягаютьрозкушені посіви з густотою менше 150 рослин на 1 м2, а також в фазі1 -2 листочки, з густотою 250-300 рослин на 1 м2. Площі з густотою150-200 штук на 1 м2 підлягають ремонту.

Найкраще підсівати озиму пшеницю яримячменем або ярою пшеницею. Підсів і пересів проводять в дуже короткі строки — в2-3 дні на початку весняних польових робіт.

Важливим агротехнічним заходомдогляду за озимою пшеницею є весняне боронування, при цьому знищується кірка,зменшується випаровування вологи, посіви очищаються від відмерлих листків.Боронують, коли ґрунт досягаєфізичної стиглості, впоперек напрямурядків на малій швидкості агрегату, щоб найменше пошкоджувати рослини.На загущених посівах рекомендується після першого боронування через тижденьпровести друге. На площах, де спостерігається випирання, замість боронуванняпроводять коткування.

На початку виходу в трубку, протихвороб і для запобігання можливого вилягання рослин, посіви обприскують 0.6кг/га фундазолу в суміші з препаратом ТУР (доза 2.6 кг/га). В цей період посівитакож обробляють гербіцидами.

При утворенні другого і третьогоміжвузлів проводять повторну обробку препаратом ТУР (доза 2,6 кг/га), а протихвороб — байлетоном (0.6-0.8 кг/га) або тілтом (0.5 кг/га).

В період цвітіння і наливу зерна, припояві шкідників, площі обробляють вофатоксом 30%, метафосом 50% по 1 кг/га.

Збирають озиму пшеницю роздільнимспособом або прямим комбайнуванням, при тому важливо правильно визначити, якимспособом будуть збирати озиму пшеницю. Роздільне збирання розпочинаютьнаприкінці воскової стиглості або на 5-6 днів раніше, ніж пряме комбайнування,що дає змогу скоротити строки збирання і зменшити втрати врожаю. Роздільнозбирають також забур’янені площі, полеглі, високостебельні та сорти знерівномірним достиганням колосся. Коли наступає повна стиглість, площі, чистівід бур’янів, та низькорослі збирають прямим комбайнуванням, при добовій погодіпід час збирання, перевагу надають прямому комбайнуванню, при нормальних умовах- роздільному збиранню. Незалежно від способу збирання, озиму пшеницю необхіднозібрати в стислі строки-за 7-8 днів. Через 2 тижні після початку збиранняврожаю, втрати досягають 4-8 ц/га. Після збирання озимої пшениці, зерно ще разочищають, доводятьдо вологості 14% і відправляють на продаж абозберігання. Солому стягують волокушами і скиртують, а поле готують під другукультуру.

Озиме жито — одна з ціннихпродовольчих і кормових культур нашої країни. В 1905 р. посівна площа становила9 млн. га, а світова-близько 20 млн. га. На Україні посіви жита займають біля 1млн. га, з них на Тернопільщині — 6.4 тис. га. Основні площі жита зосереджені впівнічних районах України. Озиме жито належить до високоврожайних культур. Вокремі роки врожайність жита на сортодільницях досягає 50-60 ц/га, а іноді ібільше. Так, на Вишнівецькій сортодільниці врожайність жита становила 62.2ц/га. Проте середня врожайність жита на Україні становить 18-20 ц/га, а в 1987р. по Тернопільській області зібрали по 29,3 ц/га.

Жито менш вимогливе, ніж пшениця до ґрунту,клімату та інших умов життя. Має добре розвинену кореневу систему, яка кращевід інших культур засвоює елементи живлення із важкодоступних сполук.До попередників озиме жито менш вимогливе, ніж пшениця. Крім тихпопередників, що під озиму пшеницю, можна висівати також по стерновихкультурах, які йшли по удобрених просапних. Всі агротехнічні заходи по вирощуванню озимого жита такі ж, як і поозимій пшениці.

Озимий ячмінь сіють в районах зм’яким кліматом так як зимостійкість його нижча, ніж озимої пшениці або жита.Врожайність озимого ячменю вища, ніж ярого, бо рослини краще використовуютьзапаси вологи.

Агротехнічне вирощування озимогоячменю аналогічне вирощуванню інших озимих зернових культур. Відмінністю є лишете, що строки сівби кради пізніше проводяться з 20 по 25 вересня. Збирають йогона 10-12 днів раніше інших зернових культур.

3.ІНТЕНСИВНАТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ ЯРИХ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР

Серед ярих зернових культур четверте місцев світі (близько 80 млн. га), друге на Україні (5 млн. га) займає ярий ячмінь.

Зерно ячменю використовують на кормтваринам, для виробництва крупи і на пивоваріння.

На Україні урожайність ячменю заостанні роки становила 22-27 ц/га. Окремі господарства одержують по 40 і більшецентнерів з гектара посіву. У Тернопільській області в 1987 р. з площі 98.6тис. га зібрали по 36.1 ц/га зерна ячменю.

Ярий ячмінь — культура ранньоговисіву, насіння проростає при температурі 1 –2°С, легко витримує заморозкимінус 5-7°С. Рослини стійкі проти високих температур.

До вологи ячмінь менш вимогливий, ніжінші зернові культури, краще переносить посуху. Добре росте на всіх ґрунтах,але кращими для ячменю є чорноземи з високим вмістом поживних речовин інейтральною або слаболужною реакцією.

Ячмінь має порівняно слабо розвиненукореневу систему і невисоку здатність засвоювати поживні речовини зважкорозчинних сполук. В зв’язку з цим, посіви його розміщують на високородючихі чистих від бур’янів полях. Найкращими попередниками ярого ячменю в умовахобласті є цукрові та кормові буряки, картопля…

Після збирання попередників, восениполе орють на глибину 22-25 см. Весною, як тільки ґрунт досягне фізичноїстиглості, проводять боронування або шлейфування. На площах, де під ячміньбудуть підсіватись багаторічні трави після накриття вологи проводять двікультивації: першу — на глибину 6-10 см., другу — на глибину 5-6 см в агрегатіз кільчасто-шпоровими котками. Якщо багаторічні трави під ячмінь непідсіватимуться, то можна обмежитись лише однією передпосівного культивацією.

Ячмінь дуже чутливий до внесеннядобрив, так як він потребує інтенсивного живлення на початку росту. Однакнадмірне удобрення приводить до виляганнярослин. Тому під ячмінь вносять лише мінеральні добрива, а органічнілише під попередник. Під стійкі до вилягання сорти вносять по 60 кг д.р. азоту,фосфору і калію, а під малостійкі до вилягання — по 30-40 кг. Вказані добривавносять під зяблеву оранку або навесні під культивацію, при сівбі в рядкивносять 1 ц. гранульованого суперфосфату або нітрофоски на 1 гектар. При посівідобре удобрених попередниках або високородючих ґрунтах добрива вносять лише чассівби.

Сіють ячмінь весною у перші дніпольових робіт, навіть незначне запізнення призводить до різного зниженняврожаю. Кращим способом сівби є вузькорядний. Застосовують також звичайнийрядковий і перехресний.

Глибина загортання насіння придостатній кількості вологи — 4-5 см, важких ґрунтах — 3-4 см. Перед сівбоюнасіння протруюють проти збудників і хвороб. Важливе значення для формуванняврожаю має норма висіву, залежить від біологічних особливостей сорту і умоввирощування. Для сортів низький коефіцієнтом продуктивного кущіння висівають 5млн. схожих зерен на 1 га, а з високим коефіцієнтом — 4 мли. зерен. За масою цестановитиме 160-180 кг/га. Ори підсіві багаторічних трав норма зменшується на10-15%.

Після посіву, якщо верхній шар ґрунтусухий, поле коткують кільчасто-шпоровими катками, а якщо підсіяні багаторічнітрави, то застосовують гладкі.

Якщо на посівах; заявилася кірка, тополе боронують звичайнимизубовими боронами впоперек рядків або подіагоналі і на малій швидкості. При ні і трави кірку руйнують ротаційнимимотиками. Для боротьби з бур’янами застосовують відповідні гербіциди. Противилягання вносять 4-5 кг/га препарату ТУР.

Найкраще збирати ячмінь роздільним способом.Починають його збирати і в кінці фази воскової стиглості. Чисті від бур’янівплощі, в фазі повної стиглості, збирають прямим комбайнуванням. Закінчитизбирання потрібно через 5-1 після настання фази повної стиглості, бо вперестиглих колосках легко ламається колосовий стержень, що проводить дозначного зниження врожаю.

Овес — цінна зернофуражна і частковопродовольча культура. Зерно поїдається всіма тваринами. Солома вівса такожвикористовується як корм.Цінним кормом є зелена маса і сіно в суміші іззернобобовими культурами.

Із зерна вівса виготовляють толокно,крупу, пластівці, та інші продукти, які використовують у дієтичному і дитячомухарчуванні. Світова площа вівса становить біля 30 млн. га, а в Україні — 950тис. га. Поширений овес у районах, де є достатня кількість вологи, більше — впівнічних і західних районах.

Врожайність вівса на Україні — 20-22ц/га. В передових господарствах збирають вівса по 40-50 ц/га.

Овес не вимогливий до тепла. Добревитримує весняні приморозки до 4-5°С і більше.

До вологи овес вимогливий. Найбільшкритичний період — 10-15 днів до викидання волоті. До родючості ґрунту овесменш вимогливий, ніж інші зернові культури. Він може рости на важких глинистих,заболочених і піщаних ґрунтах. Краще за інші зернові культури переноситькислотність ґрунту.

Агротехніка вирощування вівса малочим відрізняється від агротехніки ярого ячменю. Попередником можуть бути озимікультури. Овес висівають в більш ранні строки порівняно з ячменем і насіннязагортають на меншу глибину.

Збирати овес краще роздільнийспособом, бо зернівки достигають нерівномірно. Спочатку достигає зерно уверхній частині волоті, а потій у середній і нижній, скошують овес, коли зерноу верхній частині волоті досягне повної стиглості При цьому недостигле зернодостигає у валках і зменшуються втрати врожаю від осипання.

Яра пшениця — найцінніша продовольчакультура. Зерно має високі борошномельні і хлібопекарські якості,використовується для виробництва круп і макаронних виробів. На Україні їївирощують лише як страхову культуру на площі 70-100 тис. га. Невелика площаярої пшениці на Україні пояснюється тим, що вона поступається врожайністю передозимою пшеницею.

Агротехніка ярої пшениці в умовахТернопільщини подібна до ярого ячменю.

Кукурудза на зерно — одна з найбільшпоширених культур універсального використання: продукт харчування для людини,корм для тварин, технічна сировина. Світова площа посівів кукурудзи займає біля129 млн. га. На Україні посіви кукурудзи займають 6-6.5 млн. га, з них 2-2.5-назерно.

Кукурудза — високоврожайна культура.В передових господарствах збирають до 50-60 ц/га, а в умовах зрошення — 60-100ц зерна і по 400-500 ц зеленої маси.

Кукурудза — теплолюбива культура.Насіння проростає при 8-9°С тепла, сходи переносять короткочасні заморозки домінус 2-3°С, Оптимальна температура для росту і розвитку — 22-27°С тепла. Іззниженням температури до мінус 2°С в кінці вегетації рослини гинуть.

Кукурудза — рослина короткого дня.Для нормального росту і розвитку їй потрібне інтенсивне сонячне освітлення, бозатінення продовжує період вегетації і качани не утворюються. Кукурудзавідносно посухостійка рослина. Вона більш продуктивно

використовує вологу, порівняно зіншими зерновими культурами. Проте вона витрачає багато води, бо розвиваєвелику вегетативну масу і має довгий вегетаційний період.

При правильному обробітку таудобренні кукурудза росте майже на всіх ґрунтах, але кращими є чорноземи,темно-каштанові і сірі опідзолені з реакцією ґрунтового розчину рН 6-7.5.

Індустріальна технологія вирощуваннякукурудзи передбачає: розміщення її по найкращих попередниках, сівбу насіннямвисокопродуктивних ранньостиглих гібридів, раціональне використання добрив,застосування ефективних препаратів для захисту рослин від шкідників і збудниківхвороб знищення бур’янів, своєчасне і якісне проведення всіх технологічнихоперацій.

Кращими попередниками кукурудзи єозимі зернові, зернобобові, картопля і цукрові буряки.

Якщо кукурудзу висівають післязернових, то слідом за збиранням врожаю попередника проводять перше лущеннядисковими лущильниками на глибину 7-8 см, через 1.5-2 тижні-друге лемішне наглибину 12-14см. Дальше, через 10-14 днів після останнього лущення, орють наглибину 25-27 см. Після просапних культур проводять лише зяблеву оранку.

Весняний обробіток ґрунту починають зраннього боронування та двох-трьох культивацій — перший раз на глибину 10-12см, другий — при появі бур’янів, на глибину 8-10 см і третій — перед сівбою, наглибину загортання насіння.

Під час обробітку ґрунту вносятьгербіциди для боротьби а бур’янами.

Під зяблеву оранку вносять органічнідобрива 30-40 т/га, азоту -90- 120, фосфору — 80-60 і калію — 60-90 кг діючоїречовини на гектар. В рядки при сівбі вносять 0.5-1 ц/га гранульованогосуперфосфату або нітрофоски. Підживлюють кукурудзу гноївкою по 4-6 т/га, атакож мінеральними добривами: азоту – 30-40, фосфору і калію — 20-30 кг діючоїречовини на гектар.

Велике значення для вирощуваннявисоких врожаїв кукурудзи має сівба в оптимальні строки. Приступають до сівби,коли середньодобова температура ґрунту на глибині 8-10 см досягне 10-12°С. Привисіванні у мало прогрітий ґрунт насіння плісніє і призводить до зрідженняпосівів.

Основним способом сівби кукурудзи єпунктирний з шириною міжрядь 70 см. Оптимальна густота рослин перед збираннямстановить 65-70 тис/га. Норма висіву кукурудзи буде становити 12-18 кг/га. Назелений корм і силос сіють густіше (160-180 тис. рослин і більше). Глибиназагортання насіння при достатньому зволоженні на важких суглинистих ґрунтах — 2-3 см на середніх і легких суглинках — 3-4 см, а якщо ґрунт сухий, тозбільшують до 5-6 см. Післясівби поле коткують.

Догляд за повівами кукурудзипочинають з досходового боронування середніми або легкими боронами. Доутворення 3-4 листків на рослинах посіви повторно боронують впоперек рядків іна невеликій швидкості агрегату (4,5-5 км/год.). В фазі 5-6 листків проводятьперше рихлення міжрядь на глибину 5-6 см. По мірі проростання бур’янівпроводять це 2-3 рихлення міжрядь на глибину 6-8 см. При висоті стебел 40-50 смкукурудзу підгортають. Якщо спостерігається висока забур’яненість, посівиобробляють гербіцидами — діаленом, зеноном або 2.4-Д.

На зерно збирають при повномудозріванні насіння в качанах, звологістю зерна не вищій 40%, а зобмолотом — не вищій 30%. |

При вирощуванні кукурудзи на силосзастосовується та ж технологія, тільки різниця в тому, що посіви густіші ізбирати починають у фазі молочно-воскової стиглості.

Гречка є однією з найціннішихкруп’яних культур. Крупа містить важливі і легкозасвоювані організмом людини поживніречовини.

Гречка — цінний медонос. Вона є такожстраховою культурою, добре затінює ґрунт, внаслідок чого багато бур’янів гине.

Світова площа гречки становить 3.5-4млн. га., з них на Україні -250-280 тис. га.

За врожайністю гречка поступаєтьсяперед іншими зерновими культурами, в середньому 10-12 ц/га по країні. Передовігосподарства збирають по 25-ЗОц/га.

Гречка — вибаглива до тепла. Насінняпочинає проростати при температурі 6°С, оптимальна — 20-25°С, приморозки домінус 2-3°С пошкоджують рослини.

Температура понад 30°С зумовлює різкезниження врожаю зерна.

Гречка досить вимоглива до вологи, щозумовлюється високим коефіцієнтом. Транспірації і погано розвиненою кореневоюсистемою.

Росте гречка на різних ґрунтах, алещоб вони були чистими від бур’янів і багатими на поживні речовини.

Кращими попередниками для гречки єцукрові буряки, картопля, озимі зернові та кукурудза на силос.

Гречка добре реагує на добрива. Вонадобре використовує післядію добрив, які вносилися під попередники, проте набідних ґрунтах для одержання високого врожаю вносять відповідну кількістьдобрив. Середня норма добрив становить — азоту 40-60, фосфору — 20-30 і калію40-50 кг діючої речовини на гектар.В рядки обов’язково вносятьгранульований суперфосфат по 0.5-1 ц/га або нітрофоску — по 0.7-1 ц/га.

Обробіток ґрунту під гречку залежитьвід попередника. Після стерньових попередників проводять лущення на глибину8-10 см та зяблеву оранку на 22-25 см. Після просапних площу орють безпопереднього лущення, весною обробіток ґрунту складається з закриття вологи ідвох-трьох культивацій. Першої – на глибину 10-12 см, другої — 6-10 см іпередпосівної — на глибину загортання насіння.Перед сівбою насіння протруюють препаратом ТМТД, або фентіураномпо 2 кг на 1 кг насіння.

Врожай гречки у великій мірі залежитьвід своєчасного проведення сівби.

Ранні посіви можуть пошкодитисьвесняними приморозками, а пізні — в період цвітіння та наливу зерна спекою, якадуже погіршує умови запилення. Оптимальним строком сівби є період, коли ґрунтна глибині заробки насіння прогрівається до 12-14°С. В умовах області цеспівпадає з початком другої декади травня. Кращим способом сівби гречки вширокорядний, з шириною міжрядь 45 см. буряковою сівалкою. Норма висіву — 2.2-2.5 млн. схожих зерен на гектар, що становить 50-60 кг/га. Глибиназагортання насіння — 4-5 см.

Догляд за посівами розпочинають зкоткування кільчасто-шпоровими котками з одночасним застосуванням легких борін.Як тільки з’являються сходи, проводять перше рихлення міжрядь на глибину 4-6см, у фазі бутонізації — друге, на глибину 7-8 см. Якщо необхідно, проводять ітрете рихлення на початку цвітіння. Для кращого запилення вивозять бджоли неменше 2 сімей на 1 га.

Збирають гречку роздільним способом,коли на рослині побуріє 70- 75% плодів.

Скошують жатками на висоті 15-20 см ічерез 4-6 днів обмолочують комбайнами при зменшеній кількості обертів барабана.Обмолочене зерно очищають, підсушують до 15% вологості і засипають у склад назберігання.

Література

1.    З.Ф.Бриндзя, І.О. Джула. Система технологій в рослинництві. Навчальний посібник.Тернопіль: Консультаційний центр. – 2000, 188 с.

2.    Основисільського господарства. Практикум. Під редакцією Польського Б.Н. – К.: Вищашкола, 1983.

3.    Кияк С.Г.Рослинництво. К.: Вища школа. 1982 .

4.    Бугай С.М.Рослинництво. К.: Вища школа 1987.

5.    Зерновікультури / за ред. Пікша Г.Р., Бондаренка В.І. – К.: Урожай, 1985. – 272 с.

6.    Основисільського господарства. Практикум. Польський Б.М., Стеблянко М.І., Чмир Р.Д.,Яв орський В.С. – К.: Вища школа.

7.    Довідникагронома / упоряд. В.А. Кононюк., та ін.; за ред. Л.Л. Зіневича. – К.: Урожай,1985.

8.    С.С.Рубін.Землеробство. К.: — Вища школа, 1980.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.