Порівняльна характеристика рибопродуктивності ставів за умов використання інтенсивної, напівінтенсивної та екстенсивної технології отримання рибницької продукції

КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА

на тему:

«Порівняльна характеристика рибопродуктивності ставів за умоввикористання інтенсивної, напівінтенсивної та екстенсивної технології отриманнярибницької продукції»

/>Вступ

Вітчизнянерибництво за останні 40 років зазнало значних змін, зумовлених динамічністюпроцесів науково-технічного прогресу та кардинальними змінами у системіуправління виробництвом і характері економічних відносин у країні. Впродовж 70–80-хроків минулого століття спостерігалось збільшення обсягів виробництва продукціїза докорінних змін у технологічних підходах відтворення і вирощування риби,розширився набір об’єктів культивування, насамперед за рахунок інтродукціїдалекосхідних рослиноїдних риб та високопродуктивних представників північноамериканськоїіхтіофауни. В цей період основну увагу приділяли проблемам комплексноїінтенсифікації рибництва, розвитку індустріальних методів вирощування риби таспрямованій реконструкції іхтіоценозів водойм із переорієнтацією на управлінняїх функціонуванням, тобто забезпечувався перехід від рибальства до переважноїексплуатації водойм шляхом розвитку аквакультури.

Упродовжнаступного десятиліття рибне господарство України, як і вся економіка країни,натикалось на істотні труднощі, властиві періоду переходу до ринкових відносин.Багато підприємств галузі не змогли відразу адаптуватись до роботи внестабільних економічних умовах за гострого дефіциту обігових коштів таінвестиційних ресурсів, високих кредитних ставок і зниження загального рівняплатоспроможності населення. За таких обставин виконати весь комплекстехнологічних вимог щодо інтенсивного ведення рибництва вдається далеко незавжди. Найбільші проблеми виникали у зв’язку з дорожнечею високоякіснихгранульованих рибних комбікормів. У результаті загальні обсяги виробництвапродукції рибництва в аквакультурі разом із промислом у внутрішніх прісноводнихводоймах України в період 1991–2000 рр. зменшились з 84 до 35 тис. т, або у 2,4рази. Багато вітчизняних рибогосподарських підприємств стали збитковими. Якхарчовий продукт риба містить цінні для живлення людини компоненти, насамперед –повноцінні білки, що включають майже всі незамінні амінокислоти, ліпіди,ферменти, біологічно активні речовини, значну кількість мікроелементів. Урибних продуктах дуже низький вміст холестерину, вони мають здатністьрегулювати холестериновий обмін в організмі людини і підвищувати стійкість йогодо серцево-судинних захворювань. Вихід поживної частини, вміст протеїну у рибісвідчать про високі її харчові якості.

Порівняноз м’ясом тварин у рибі майже в 5 разів менше сполучної тканини, що забезпечуєшвидке розварювання і ніжну консистенцію риби після теплової обробки та легкеперетравлювання.

Попитна рибу в Україні з давніх часів задовольнявся приватними рибодобувниками, якіжили на узбережжі Азовського п Чорного морів, а також лиманах, що впадають уДніпро, Південний Буг, у гирлі Дунаю та інших річок. Рибу розвозили по всійУкраїні свіжою, солоною та в’яленою. У ставах культивували коропів, линів,карасів, щуку та інші види риб. Завдяки значному попиту населення на рибу ірибопродукцію, прибутковості її вилову та вирощування в Україні протягомостанніх 80–100 роки створено відповідну матеріальну базу для розвитку рибногогосподарства на внутрішніх водоймах. Побудовано рибоводні стави, створеновеличезні штучні водосховища на каскаді великих річок, водойми-охолоджувачіДРЕС, лиманні господарства, водойми комплексного призначення. Для вирощуванняриби почали використовувати природні водойми, озера, штучні басейни, садки, індустріальнікомплекси тощо.

Значнаувага приділялась також рибальству в морях і океанах. Це дало змогу в 1988–1990рр. довести обсяг загального вилову риби та морепродуктів в Україні до 1,2 млн.т, а споживання на душу населення – до 18–19 кг за рік, з них 8,6 кг – рибних продуктів.

1. Огляд літератури

 

1.1 Організаційно-правові форми та сучасний стан виробництвариби

Основнимзавданням рибогосподарських підприємств на внутрішніх водоймах є відтворення тавикористання водних живих ресурсів, переважно риби для одержання різних видівхарчової, кормової, технічної та медичної продукції.

Термін«внутрішні водойми» наводиться за Постановою Кабінету Міністрів України «Проприкордонний режим» від 27 липня 1998 р. №1147: «Внутрішні води України – цеобмежені лінією державного кордону води річок, озер та інших водойм, а такожморські води, розташовані в бік берега від прямих вихідних ліній, прийнятих длявідліку ширини територіального моря України».

Заспеціалізацією основного виробництва підприємства рибної галузі на внутрішніхводоймах поділяються на такі групи:

Ø  рибовідтворювальні комплекси – нерестово-вирощувальні рибнігосподарства, риборозплідники, розплідники рослиноїдних риб, рибоводні заводичастикових риб, осетрові та форелеві рибоводні заводи;

Ø  виробничі об’єднання рибного господарства, рибоводні та рибницькіпідприємства – риборозплідники, повносистемні та нагульні ставові, басейнові,садкові, лиманні, озерно-товарні рибні господарства;

Ø  риболовецькі господарства та підприємства; рибоводно-меліоративністанції.

Рибогосподарськіпідприємства на внутрішніх водоймах розміщені на території всіх областейкраїни. Найбільша їх концентрація в АР Крим, Дніпропетровській, Київській,Черкаській та південних приморських областях. Товарні рибні і риболовецькігосподарства розташовані на території сформованих систем розселення України імають вихід на існуючу транспортну мережу, а в перспективі – на майбутніавтомагістралі міжнародного класу, що сприяє швидкому надходженню риби і рибноїпродукції до ринків збуту в густо населених районах.

/>

Середосновних продуктів харчування, що споживаються населенням України, найбільшезменшення припадає на рибу і рибопродукти.

Розвитокрибного господарства не можна розглядати ізольовано у відриві відзагальнодержавної цілісної фінансово-економічної сфери. На економічний,технічний і технологічний стан рибогосподарських підприємств на внутрішніхводоймах вирішальний вплив справляє загальнодержавна соціально-політична іекономічна ситуація в країні, визначальними складовими якої, за оцінкамипровідних вітчизняних економістів-аналітиків, є:

Ø  відсутність опіки держави над своїми виробниками, тобто скасуванняпопередньої практики забезпечення їх обіговими коштами, інвестиціями, ринкамизбуту;

Ø  втрата Україною близько 65% своїх колишніх ринків збуту,занедбаний розвиток внутрішнього ринку, відсутність стимулювання виробничого іспоживчого попиту на товари і послуги вітчизняного виробництва таінвестиційного процесу;

Ø  обвальна лібералізація цін та спричинена нею гіперінфляція в 1992–1993роках, що створили диспаритет цін, який розколов виробничу сферу на дві частиниза ціновою ознакою, розбалансував ціновий простір на продукцію різних галузейгосподарства;

Ø  жорстка монетарна політика прогресуючого вилучення з обігугрошової маси, що призвела до розбалансованості грошової та товарної маси,високого рівня бартерного обміну і взаємної заборгованості між виробниками,затоварювання підприємств, які випускають і без того малі обсяги продукції;

Ø  надмірно високі відсоткові ставки Національного банку України танаддорогі кредити комерційних банків, що призвели до розколу економіки на двівідносно автономні сфери – фінансову і виробничу, розгулу спекулятивнихоперацій і переміщення капіталів на ринок високоприбуткових цінних паперів – упершій; до бартеризації, платіжної кризи, стагнації виробництва, відстороненнякапіталів від реального сектора і виключення інвестування-у другій; до масовоїзбитковості виробничої сфери та великої прибутковості фінансово-банківськоїсистеми;

Ø  початок фізичного розпаду продуктивних сил, руйнуванняінтелектуального і науково-технічного потенціалу, дискваліфікація кадрів,знецінення мотиваційних стимулів до продуктивної праці;

Ø  соціальне розшарування між різними верствами і категоріяминаселення;

Ø  невчасна виплата зарплат, пенсій, стипендій та зволікання з їхіндексацією, зменшення внутрішнього ринку через зниження платоспроможностінаселення, дефіцит торгового і платіжного балансу.

Питомавага продукції рибогосподарських підприємств на внутрішніх водоймах за 9останніх років у загальних обсягах вилову риби становила 15–30%, а увиробництві харчової рибної продукції – 17–27%; частка океанічногорибопромислового флоту дорівнювала 70–85% вилову риби та 73–83% випускухарчової рибної продукції. Порівняно з 1996 роком спад виробництва на окремих групахпідприємств сягнув 61–75% за виловом риби і 40–78% – за виробництвом харчовоїрибної продукції.

/>

Порівняноз 1996 рокомвиробництво харчової рибної продукції в 2004 році зменшилося у рибній галузі з 684 тис. т до292,1 тис. т, що становить 42,7%. Найбільший спад на підприємствах«Укррибгоспу» – 21,3%.

Дляповнішої характеристики стану рибного господарства внутрішніх водойм Українипостала необхідність розглянути його за категоріями водойм.

Основнимвидом діяльності рибовідтворювальних комплексів є вирощування молоді різнихвидів риб та вселення їх у внутрішні водойми для подальшого вирощування,підвищення рибопродуктивності водойм та збільшення обсягів вилову товарноїриби.

Усфері управління Головрибводу перебувають 9 рибо відтворювальних комплексів, зяких статус юридичної особи має тільки Дніпровський експериментальнийрибоводний осетровий завод у Херсонській області. Несамостійнимигосподарствами, що підпорядковуються облдержрибінспекціям та басейновимуправлінням рибоохорони, є:

Ø  два форелевих рибозаводи в АР Крим і Чернівецькій області;

Ø  два рибоводних заводи управління «Південрибвод» – Ново-Каховськийзавод частикових риб і Херсонський вирощувальний експериментальний завод;

Ø  два господарства управління «Кримчоррибвод» – Каркінітськийриборозплідник і Сиваський рибоводний пункт;

Ø  дві нерестово-вирощу вальні експериментальні дільниці управління«Одесарибвод» – Дністровська та Палієвська.

Доскладу об’єднання «Укррибгосп» входять 9 рибовідтворювальних комплексів:

Ø  два підприємства зі статусом юридичної особи – Іркліївськийрозплідник рослиноїдних риб і Червонооскільське рибоводне господарство;

Ø  сім рибоводних господарств, що є структурними підрозділамиобласних виробничих рибокомбінатів, з них п’ять нерестово-вирощувальних рибнихгосподарств – Канівське, Каховське, Кременчуцьке, Цюрупинське і «Ладинка»,Дніпродзержинсь-кий розплідник рослиноїдних риб та риборозплідник «Південний»на Сергіївському лимані.

Длявиробничих об’єднань рибного господарства, рибокомбінатів і рибницькихпідприємств визначальними є такі види діяльності: розведення і вилов товарноїриби та її реалізація; вирощування молоді риб, що використовується якрибопосадковий матеріал для власних потреб та зарибнення ставів, озер,водосховищ, лиманів, заток; виробництво харчової рибної продукції. Крім того,деякі підприємства займаються вирощуванням і переробкою сільськогосподарськоїпродукції та її збутом.

Розміщенівони в усіх без винятку областях країни. До цієї групи входять 52 об’єднання,рибокомбінати і підприємства з поділом на ряд самостійних підприємствоб’єднань. Виробничий потенціал цих підприємств визначається наявністю ставів,лиманів, технічних водойм, озер, водосховищ, басейнів і садків для вирощуваннята вилову риби, сумарна площа яких становить відповідно 115 тис. га та 177 тис.м3.

З1990 по 2004 рік у всіхпідприємствах збільшилася площа ставів і лиманів на 9,6 тис. га,нерестово-вирощувальних господарств і риборозплідників – на 1,1 тис. га,технічних водойм – на 6,3 тис. га, але зменшилася площа озерно-товарних рибнихгосподарств на 4,0 тис. га, садків і басейнів – на 33,7 тис. м2.Незважаючи на збільшення сумарної площі ставів, лиманів, водойм, озер іводосховищ на 12,3 тис. га, підприємства істотно зменшили випуск основних видівпродукції: вирощування рибопосадкового матеріалу – з 642 до 264 млн. шт. – на 59%;розведення та вилов товарної риби – з 83361 до 23200 т – на 72%; використаннякормів для годівлі риби – з 451,7 до 36,6 тис. т – 92%; середнюрибопродуктивність вирощувальних ставів – з 11,0 до 5,4 ц/га – на 51%,нагульних ставів з 9,4 до 5,0 ц/га – на 42%; виробництво харчової рибноїпродукції – з 96,7 до 20,6 тис. т – на 78%.

/>

Темпизниження витрат рибних кормів за 1990–2004 pp. випереджали темпи спаду обсягів вирощуванняриби.

У ційгрупі підприємств за спеціалізацією виділяються три підгрупи рибнихгосподарств: ставові та лиманні, басейнові та садкові, озерно-товарні йтехнічні водойми.

Природно-кліматичніумови України дають змогу вирощувати товарну рибу при дволітньому циклінаважкою 400–500 г., що має попит у споживачів. Разом з тим зростає попиті на більшу рибу, вагою 1–1,5 кг. Товарною якістю риби цікавляться і зарубіжніпокупці.

Щободержати рибу наважкою 400–500 г., її вирощують два роки, а 1–1,5 кг – трироки і більше. Це за умови, що її підгодовуватимуть збалансованими комбікормамита підтримуватимуть необхідні показники гідрохімії й гідробіології. Такатехнологія вирощування товарної риби була у всіх господарствах.

Узв’язку з погіршенням екологічної ситуації водойм, забрудненням води шкідливимиречовинами, що потрапляють разом з промисловими та сільськогосподарськимизливами, відсутністю коштів на придбання комбікормів, мінеральних і органічнихдобрив для внесення їх у стави, впровадженням полікультури стало неможливимвирощувати при дволітньому циклі товарну рибу, яка б мала попит у населення,оскільки дволітки коропа при цих умовах досягають наважки 200–250 г., арослиноїдних риб ще менше – 150–200 г.

Згаданіта інші обставини призвели до різкого зменшення вилову товарної риби останнімироками, погіршення економічної ефективності рибництва, що видно з аналізу станурибного господарства ВО «Укррибгосп», який є основним товаровиробником іпостачальником риби на внутрішній ринок. Як видно з таблиці, в 1998 р.обсяг вилову риби до рівня 1989 р. становив тільки 23,6%, або зменшився в4,2 рази. Причому спад виробництва відбувся у всіх природно-кліматичних зонахкраїни.

/>

Аналізпоказує, що основною причиною зменшення обсягів вилову товарної риби сталорізке зниження рибопродуктивності нагульних ставів.

Занепадекономіки рибного господарства став наслідком порушення технологій вирощуванняриби від личинок до товарного вигляду, погіршення використання основних івідсутності обігових засобів виробництва та інших причин. Отже, є необхідністьпроаналізувати основні причини зниження ефективності рибного господарства ВО«Укррибгосп».

Останнімироками виробничі показники вирощування рибопосадкового матеріалу значнопогіршились: знизились рибопродуктивність вирощувальних ставів, середня наважкацьоголітків, їх вгодованість тощо.

Порівняноз попередніми роками та нормативними показниками якість рибопосадковогоматеріалу гірше майже вдвоє. Внаслідок порушення технології вирощування середнянаважка цьоголітків у 2004 р. становила 14 г. при нормативі – 20–25 г. Дуженизький вихід цьоголітків від посаджених на вирощування личинок – 25,5–37,3%при нормативах для України 50–60%. У зв’язку з недорозвиненістю вгодованістьвирощених риб залишається низькою, що негативно позначається на їх перезимівлі.

Накількість та якість рибопосадкового матеріалу негативно впливає відсутність уряді рибних господарств маточного поголів’я, невчасне проведення нерестовоїкампанії, недотримання технології інкубації ікри риб в інкубаційних цехах, що впідсумку призводить до пізньої посадки личинок риб на вирощування, масової їхзагибелі. Нова технологія інкубації ікри рослиноїдних риб застосовується нескрізь. Зокрема, можливості його в Полтавському, Закарпатському та Вінницькомупідприємствах використано в 2004 р. лише на 1,2–35%. Значну частину личинок риб завозятьз інших господарств в непристосованій тарі, що призводить до їх загибелі підчас транспортування.

Багаторибопосадкового матеріалу гине під час зимівлі. Так, на підприємствах ВО«Укррибгосп» вихід його із зимівлі становив: у 2002 р. – 58%, 2003–55% і в 2004 р. – 67% принормативі 75–80%. Значний відхід риби під час зимівлі з багатьох причин, алеосновними з них є незадовільна якість рибопосадкового матеріалу, непідготовлені зимувальні стави та порушення правил зимівлі. Втратирибопосадкового матеріалу під час зимівлі призводять до недозарибненнянагульних ставів та зростання собівартості товарної риби, оскільки незавершеневиробництво загиблої риби переноситься на товарну. Все це погіршує ефективністьрибного господарства.

Унаслідокнизької якості рибопосадкового матеріалу, порушення технології вирощуваннятоварної риби, відсутності повноцінних кормів для годівлі риби та іншихчинників у більшості рибгоспів практикують велику густоту посадкирибопосадкового матеріалу, що нічим не обґрунтовується. Згідно з рибоводниминормативами на 1 ц товарної риби в нагульні стави слід пересаджувати 330–400екз. річняків. Фактично цей показник перевищує норматив у кілька разів. У 2004 році на виловлений 1 цтоварної риби витрачено 1219 штук рибопосадкового матеріалу, а вихід дворічокстановив 47,5%.

Ефективністьвикористання рибопосадкового матеріалу для вирощування товарної риби вгосподарствах різна. Так, у 2004 році вихід товарних коропів від посаджених навесні вСумському ВАТ був на рівні 91,3%, а рослиноїдних риб – 93,7%. У сусідньомуЧернігівському об’єднанні вихід коропів становив лише 40%, рослиноїдних риб – 37%.В окремих підприємствах показники ще гірші: в Херсонському – відповідно, 14 і 29%,Вінницькому – 25 і 54%, Львівському ВАТ – 25,2 і 32% за нормативного показника –75–80%. Відсутність належної уваги й контролю за використанням ресурсів та їхзбереженням призводить до великих втрат рибопродукції і збитків.

Сільськогосподарськіводойми, а їх понад 200 тисяч гектарів, за характером використання значновідрізняються від спеціальних рибоводних ставів рибгоспів, що ускладнюєпроблему їх рибогосподарського освоєння. В технологічному плані вони тіснопов’язані з організацією малого зрошення, використанням води для протипожежнихзаходів, напуванням худоби, відпочинком населення, аматорським рибальствомтощо. Багато з наявних ставів потребують ремонту й реконструкції. Як правило,рибу тут вирощують без підгодівлі концентрованими кормами.

Свогочасу Міністерством сільського господарства, а потім Держагропромом України булорозроблено і здійснено заходи з використання цих водойм для вирощування риби іпідвищення їх рибопродуктивності з концентрацією, спеціалізацією іміжгосподарською кооперацією рибництва в колективних і державних сільськогосподарськихпідприємствах. Протягом нетривалого часу на базі колгоспних ставів булостворено 46 рибоводно-меліоративних станцій. Це були державні підприємства, щоздійснювали свою діяльність на принципах господарського розрахунку і мализавдання вирощувати рибопосадковий матеріал, провадити ремонт і реконструкціюставкового фонду в колгоспах і радгоспах, впроваджувати у виробництво новітнідосягнення науково-технічного прогресу, зокрема, заводського методу відтворенняриб, поліпшувати племінну справу у рибництві, здійснювати підготовку іперепідготовку рибоводних кадрів тощо. На базі рибоводно-меліоративних станційсистематично проводились республіканські та регіональні семінари, на якихвивчались досягнення науки і передового досвіду в цій галузі.

Вирощуваннярибопосадкового матеріалу на РМС зросло з 23,8 млн. шт. у 1971–1975 pp. до103,1 млн. шт. в 2003 p., або в 4,3 рази. Підвищились рибопродуктивність вирощувальнихставів та якість рибопосадкового матеріалу. Колгоспи і радгоспи України булиповністю забезпечені матеріалом для зариблення своїх ставів. Частинурибопосадкового матеріалу рибоводно-меліоративні станції реалізовувалиРостовській, Бєлгородській, Тульській та іншим областям Російської Федерації.Особливо це стосувалося українських коропів. У свою чергу на РМС длявирощування завозили личинок рослиноїдних риб з Молдавії, Краснодарського іСтавропольського країв Росії. Рибоводно-меліоративні станції сталинауково-технічними та організаційними центрами сільськогосподарськогорибництва.

Заінвентаризації ставкового фонду було встановлено, що в Україні більш як у 200адміністративних районах площі ставів перевищують 300 гектарів. Треба булознайти можливості раціонально використати ці водні площі для вирощування риби.І такий шлях було знайдено – це міжгосподарська кооперація.

Закожною рибоводно-меліоративною станцією були закріплені зони длярибогосподарського обслуговування і при допомозі РМС були створені базовігосподарства, що мали порівняно кращі стави, кадри, матеріально-технічну базу ібули в змозі освоювати в рибництві деякі елементи інтенсифікації. Такихгосподарств з так званим інтенсивним веденням рибництва було понад 250.

Єпідстави вважати, що тільки завдяки концентрації, спеціалізації таміжгосподарській кооперації рибництва стало можливим виробляти щорічно всільськогосподарських водоймах 15,4 – 18 тис. т товарної риби, або в 3,8 разибільше, ніж було в 1974 році до початку цієї роботи. Пошук шляхів подальшогорозвитку рибництва тривав. Для деякої централізації окремих функційміжгосподарських підприємств на обласному рівні почали створювати виробничіоб’єднання в Черкаській та Вінницькій областях, асоціацію рибних господарств – уДніпропетровській, виробничо-наукову систему «Риба» – в Тернопільській області.

Протевнаслідок реорганізації рибоводно-меліоративні станції ввійшли до ВО«Укррибгосп» Держагропрому України, в обласних управліннях сільськогогосподарства було ліквідовано відділи ставкового рибництва, всі управлінськіфункції щодо рибництва перейшли до обласних рибокомбінатів, що мали чимало йсвоїх проблем. Рибоводно-меліоративні станції зменшили вплив насільськогосподарські підприємства, що займалися рибництвом. Міжгосподарськіпідприємства розпалися, а рибницькі ферми було занедбано. Таким чином сільськегосподарство, взагалі жителі України втратили 12–15 тис. т риби, яку раніше бездотацій держави щороку виробляли рибоводно-меліоративні станції,міжгосподарські підприємства, об’єднання, асоціації і спеціалізовані рибницькіферми колгоспів і державних господарств республіки.

1.2 Теоретико-методологічніметоди формування рибопродуктивного підкомплексу

Наоснові методологічних положень щодо дослідження проблеми формування та розвиткурибопродуктивного підкомплексу виявлено достатню сукупність природних, організаційно-економічнихі техніко-технологічних факторів, за наявності яких є всі підстави виділитийого у відособлений продуктовий підкомплекс агропромислового комплексу країни.Тут виробництво продукції теж ґрунтується на використанні живих природних ресурсів,але досить своєрідних, які мають загальну назву – «аквакультура». Порівняно зіншими галузями сільського господарства у рибництві чи не найбільшепроявляється роль природного фактора у технологічному циклі виробництва цієїпродукції. Незмінним природним середовищем розвитку галузі є знову-такиспецифічна сфера, яку населяють певні живі організми і яка являє собою водойми –внутрішні і зовнішні. У свою чергу внутрішні представлені річками, озерами,лиманами, ставками, іншими видами постійного збереження водних ресурсів.Зовнішні – насамперед моря й океани.

Зазасобами виробництва галузь рибництва значно відрізняється від використовуваниху рослинницьких і тваринницьких галузях сільського господарства. До нихналежать специфічні інженерно-будівельні споруди та облаштування водойм для їхвикористання у рибництві, засоби розведення й вирощування риби, догляду заводними басейнами, відтворювання водної продуктивної фауни тощо.

Дляцього створюються відповідні основні, специфічні для галузі, фонди виробничоїсфери, а також оборотні засоби для забезпечення функціональної діяльностіосновних фондів.

Продукція,одержувана в цих умовах, теж специфічна і не виробляється в галузях сільськогогосподарства чи інших галузях матеріального виробництва. Отже, рибництво є відокремлениму процесі суспільного поділу праці виробництвом з властивими для нього засобамиі предметами праці, технологіями й організацією виробничих процесів тахарактерною кінцевою продукцією. Це дає обґрунтовану підставу виділити рибнегосподарство, навіть те, що розвивається у внутрішніх водоймах, у самостійнугалузь народногосподарського комплексу. При цьому слід зауважити, що рибництвояк галузь виробництва продовольчих ресурсів характеризується високим рівнемінтеграції з промисловою переробкою і реалізацією продукції. Значною мірою цезумовлюється об’єктивними вимогами щодо необхідності зберігання і характеруспоживання продукції рибного господарства. Як правило, переважна більшістьвидів і обсягів виготовленої продукції галузі може доставлятись і доставляєтьсяспоживачам у готовому або майже готовому вигляді для харчування.

Такимчином, у країні в основному сформовано рибопродуктовий підкомплекс як важливускладову агропромислового підкомплексу, як сферу продовольчого забезпеченнякраїни.

1.3 Основніфактори та система показників інтенсифікації розвитку рибопродуктивногокомплексу

Усі рибогосподарські системи різняться між собоюрівнем інтенсифікації. Якщо рибальство у водосховищах за рибопродуктивністюприйняти за одиницю, то товарне рибництво малих водойм буде становити 10,ставове – 100–600, індустріальне – 50–100 тис. У річках і водосховищах рибаповністю живиться природними кормами, в ставовому рибництві їх питома вага – 15–40%,а в індустріальних рибу вирощують тільки на дорогих кормових сумішах.

Незважаючи на інтенсивний розвиток індустріальнихметодів рибництва і рибальства у водосховищах, основним постачальником живоїтоварної риби населенню в майбутньому залишиться ставове рибництво, а тому нафакторах його інтенсифікації доцільно зупинитись детальніше.

Підвищення рівня інтенсифікації ставовогорибництва потребує визначення й оцінки основних способів її досягнення.

Інтенсивні технології вирощування риби – цесистема науково обґрунтованих, взаємопов’язаних способів, технологічнихоперацій і прийомів, застосовуваних у тісному поєднанні й у відповідності зфізіологічними потребами риби за періодами її розвитку. Спрямовані цітехнології насамперед на підвищення ефективності використання біологічнихресурсів водойм та риби.

У природних умовах без застосування методівінтенсифікації рибопродуктивність водойм в Україні може становити, ц/га: ставів– 1,5–2,0, малих водойм – 0,7–1,5, водосховищ – 0,2–0,4, озер, лиманів іводойм-охолоджувачів – 1,5–2,0. Основні витрати при цьому спрямовані назакупівлю рибопосадкового матеріалу і вилов риби для споживання. В річках іводосховищах відтворення рибних запасів відбувається в природних умовах. Доосновних факторів інтенсифікації розвитку рибопродуктивного підкомплексуналежать такі.

Стави та інші водойми. Незалежно від ґрунтово-кліматичнихумов рибоводні стави повинні задовольняти як загальні, так і конкретні зональнівимоги. В стави не повинні надходити неочищені стічні води промисловихпідприємств, тваринницьких ферм і побутові нечистоти.

Перед посадкою риби в стави розчищаютьосушувальну мережу, прибирають рослинність, боронують дно ставу, провадятьпрофілактичне вапнування негашеним вапном.

Формування умовсередовища в ставах. Наповнення ставів водою здійснюється в необхіднідля господарства терміни.

Особливого значення при інтенсивному вирощуванніриби набуває такий показник, як наявність розчиненого у воді кисню, відсутністьабо значне зменшення якого спричиняє замор і навіть загибель риби.

Водообмін є фактором, що дає змогу збільшитивиробництво риби з одиниці площі на 40–50%. При водообміні 2–6 дібспостерігається значне пригнічення розвитку в ставах фіто- і зоопланктону.Оптимальним за відсутності аерації вважається 10–12-добовий обмін.

Вапнування. Важливимінтенсифікаційним прийомом є вапнування ставів. Регулярне вапнування сприяєтимчасовому освітленню води завдяки осадженню сестону, частковому пригніченнюфітопланктону і бактеріопланктону. Крім того, регулярне вапнування запобігаєвиникненню інфекційних і паразитарних хвороб риб.

Годівля. Одним з основнихфакторів інтенсифікації рибництва є підгодівля риби штучними кормами, завдякичому можна підвищити рибопродуктивність ставів на 12–24 ц/га. Важливу роль прицьому відіграє режим годівлі коропів, які є основними споживачами штучнихкормів. Найефективніше використовуються корми рибою при впровадженні біонічногометоду з застосуванням маятникових годівниць «Рефлекс», при якому ефективністьвикористання кормів порівняно з багаторазовою годівлею підвищується на 20–30%,а рибопродуктивність збільшується на 20–25%. При автогодівлі значно зменшуєтьсязабруднення водойми, що сприяє прискореному росту коропа і підвищеннюрибопродуктивності.

Полікультура. Високаефективність інтенсифікації досягається при застосуванні полікультури коропа зрослиноїдними рибами. В ставовому рибництві використання рослиноїдних риб даєзмогу підвищити рибопродуктивність ставів на 3,2–11 ц/га. Для підтримання нанеобхідному рівні середньо-сезонної біомаси кормової бази нагульних ставів слідтакож внести органічні та мінеральні добрива.

Селекція. Для підвищеннярибопродуктивності ставів, поліпшення поживних та харчових якостей рибиостанніми роками виведено нивківський лускатий, любінський лускатий і рамчастийвнутрішньопородні типи українських коропів. Нивківські та любінські коропивідзначаються підвищеними холодо – та зимостійкістю, життєздатністю, високимтемпом росту, гетерогенністю щодо інших масивів коропів українських порід.

Гібридизація. Застосуванняпромислової гібридизації на базі українських порід коропа і амурського сазаната дотримання її технології дає змогу підвищити рибопродуктивність ставів на 14–18%завдяки ефекту гетерозису у гібридів.

Профілактика захворюваньриб. Систематичні заходи з профілактики та боротьби з хворобами рибдають можливість зменшити їх загибель на 18–20%.

Отримання молоді риб уранні строки. Щоб збільшити вихід личинок від самок коропів, забезпечитиодержання молоді в ранні строки і подовжити період їх вирощування, знизитивитрати на утримання та зменшити поголів’я плідників риб, підвищитиінтенсивність їх використання, протягом останніх років впроваджується інкубаціяікри заводським методом. Для отримання личинок коропа в такий спосіб потрібно в4 рази менше плідників порівняно з природним нерестом завдяки зростанню виходуличинок від однієї самки від 75 до 200 тис. екз. Загальна економічнаефективність при цьому підвищується на 40%.

Інтенсивність виловуриби. На підвищення рибопродуктивності водойм впливає інтенсивністьвилову риби. Чим швидше буде виловлено рибу, тим менше втрат, вищапродуктивність праці, краща якість риби.

Таким чином, основними напрямами інтенсифікаціїрозвитку рибопродуктивного підкомилексу є створення й постійне підтриманняналежних умов для природного відтворення рибних запасів у внутрішніх водоймах,поліпшення природного складу рибної фауни, застосування організаційних ітехніко-технологічних засобів нарощування вилову риби, її транспортування,зберігання, промислової переробки та збуту при зниженні собівартості іпідвищенні ефективності виробництва рибо продукції.

Інтенсифікація – надзвичайно складний,багатоплановий процес, що характеризується значним динамізмом розвитку іздійснюється водночас на макро-, мезо- і мікрорівнях господарської системикраїни. Тому його показники повинні відображати рівень інтенсифікації, тобтостан розвитку цього процесу у відповідний період чи за певний час.

Нині в галузі рибництва застосовуєтьсянедосконала система показників її інтенсифікації. Вона здебільшого механічноперенесена з сільського господарства і далеко не повно відображає особливостірозвитку рибопродуктивного підкомплексу.

Серед показників інтенсифікації розвиткурибопродуктового підкомплексу застосовуються натуральні і вартісні. Донатуральних належать:

Ø   вихід личинок чимальків риб від однієї самиці;

Ø   густота посадкина один гектар водойми личинок, мальків, річняків, дво- і трирічок навирощування;

Ø   вихід восени чинаприкінці вирощування риби від посадженої на вирощування;

Ø   середня масавирощених мальків, цьогорічок, дворічок, трирічок, ремонтного поголів’я таплідників риб;

Ø   вихід із зимівлірічняків та риб старших вікових груп;

Ø   валовевиробництво риби;

Ø   рибопродуктивністьвирощувальних, нагульних ставів, інших водойм;

Ø   виробництво рибина одного працюючого;

Ø   наявність тавикористання природної кормової бази риб: фіто-і зоопланктон, зообентос;

Ø   промисловеповернення риби при зарибленні природних водойм, лиманів, водойм-охолоджувачів;

Ø   витрати штучнихкормів на одиницю одержаної продукції;

Ø   вихід товарноїрибопродукції при переробці живої й свіжої риби. До вартісних показників можнавіднести:

Ø   основні виробничіфонди;

Ø   витрати навирощування риби;

Ø   собівартість 1 цтоварної риби;

Ø   грошову виручкувід реалізації риби;

Ø   реалізаційну ціну1 ц товарної риби;

Ø   прибуток відреалізації риби і рибопродукції;

Ø   рентабельністьрибництва і рибальства;

Ø   продуктивністьпраці;

Ø   ефективністьінтенсифікації рибного господарства як відношення грошових надходжень відреалізації до всіх витрат на виробництво риби в розрахунку на один гектарводного дзеркала.

У рибопродуктовомупідкомплексі для оцінки ефективності виробництва застосовуються й іншінатуральні та вартісні показники, що є загальними для сільського господарства. 2. Завдання матеріал та методика роботи.

Дослідженняпроводили на базі Іркліївського риборозплідника рослиноїдних риб вздовжвиробничої практики.

Зметою вивчення шляхів інтенсифікації отримання рибницької продукції в умовахІркліївського риборозплідника рослиноїдних риб проводилось ознайомлення івивчення наявних заходів інтенсифікації ведення рибогосподарства. Такожпроходило ознайомлення з запланованими та перспективними заходами з підвищенняінтенсивності ведення рибного господарства.

Проводилосьдослідження документації господарства та окремих ставів з метою виявлення тавстановлення ефективності різних заходів інтенсифікації веденнярибогосподарства та різних комплексів заходів.

Годівляриб проводилась у вирощувальних ставах комбікормом К-11–3, К-111–1.

Привиконанні досліджень використовувались загальноприйняті в іхтіології методи.

3. Результати досліджень

 

3.1 Загальна характеристика Іркліївськогориборозплідника рослиноїдних риб

Іркліївськийриборозплідник розташований на лівому березі мілководної зони Кременчуцькоговодосховища, у гирлі струмка Іркліїв поблизу села Скородистик Чорнобаївськогорайону Черкаської області, у Лісостеповій зоні України. Клімат місцевостіпомірно – континентальний, з теплим довготривалим літом і відносно холодноюзимою. Середньорічна температура повітря складає 7,4°С, найтеплішого місяця – 20,4°С.Мінусова температура повітря спостерігається у грудні-березні. Найхолоднішим єсічень, середня температура якого складає -6°С. Річна норма опадів – 558–587 мм,максимальна кількість їх припадає на вегетаційний період, особливо на липень.Сніговий покрив установлюється із середини грудня, але він не стійкий. Середняшвидкість вітру 3,2 м/с.

Веснарозпочинається у другій декаді березня із стійкого переходу температури повітрячерез 0°С. У третій декаді квітня середньодобова температура повітря переходитьчерез +10°С, а у травні – через +15°С. Літо тепле: максимальна температурачасто підвищується до +30 градусів. Осінній перехід середньодобової температуричерез 0°С спостерігається 20 листопада. Ґрунтами Лісостепової зони є чорноземи.

Гідрохімічнийсклад води ставів риборозплідника залежить від джерела водопостачання, яким єКременчуцьке водосховище Дніпра, що характеризується слабкою проточністю. Водаставів риборозплідника належить до гідрокарбонатного класу, групи кальціюдругого типу.

Завмістом біогенних та органічних речовин Кременчуцьке водосховище є евтрофним.Високий ступінь забезпечення сполуками азоту й фосфору зумовлює інтенсивнийрозвиток синьо – зелених планктонних водоростей. Восени, при відмиранніводоростей, якість води у ньому погіршується.

Запроектом Іркліївський риборозплідник призначений для вирощування дволітокрослиноїдних риб далекосхідного комплексу, з метою зариблення Кременчуцькоговодосховища, як біологічний меліоратор для боротьби із синьо – зеленимиводоростями та поповнення рибних запасів білого товстолоба та білого амура. Вониє біологічними меліораторами водойм, поліпшують якість води, не потребуютьштучних кормів і є цінною дієтичною харчовою продукцією.

Технічнийпроект господарства розроблений згідно з відповідними постановами уряду УРСР ідоговором з Головним управлінням рибного господарства внутрішніх водойм України«Укрголоврибгоспом» від 6 квітня 1977 р. Будівництво риборозплідника булодоручено трестові «Південатоменергобуд» Міненерго СРСР. У 1983 р., згідноз наказом Мінрибгоспу СРСР Укрголоврибгосп змінив план будівництвавирощувальних ставів другого порядку.

Прицьому довжина гребель, каналів і кількість гідротехнічних споруд на ставахзначно скоротилася.

Проектомреконструкції риборозплідника були передбачені також інші удосконалення,перехід від монокультури рослиноїдних риб на вирощування їх у полікультурі зкоропом, для повнішого використання природної кормової бази. Будівництвогосподарства було розпочато у 1985 p., але через рік було призупинено в зв’язкуіз аварією на Чорнобильській АЕС. У 1992 p. припинено фінансування будівництваі риборозплідник залишився недобудованим. У 1994 р. було введено уексплуатацію зареєстроване державне підприємство «Іркліївський риборозплідникрослиноїдних риб». Згодом було добудовано та очищено від очерету більшістьставів, споруджено інкубаційний цех, насосні станції, будинок рибалки,виробничі приміщення, гаражі, склади тощо.

/>

Закріпленаза підприємством площа землекористування становить 1240 га, із них площадзеркала ставів 1159 га.

Водопостачанняставів та їх водоспуск у господарстві здійснюють примусово за допомогою двох насоснихстанцій. Іркліївський риборозплідник – повносистемне господарство. Основнейого призначення – вирощування дволіток коропових риб, як рибопосадковогоматеріалу для зариблення Кременчуцького водосховища. Але у період становленнягосподарства, який припав на перехідний час розбудови країни, з метою виживаннята розвитку господарства розпочали процес вирощування товарної риби. Для цьогобуло прийнято дво-, трилітній цикл за коропом та дволітній – за рослиноїднимирибами далекосхідного комплексу.

Близько70% площі вирощувальних ставів у господарстві тимчасово переведено підвирощування товарних дволіток.

Господарствомв даний час вирішена і проблема кормозабезпечення. У складі для кормівзмонтовано придбаний комбікормовий цех, який може виготовляти до 60 ткомбікормів за добу, для власних потреб і реалізації.

Побудованийінкубаційний цех, обладнаний інкубаційними апаратами для коропових і осетровихвидів риб, із сезонною потужністю 45 млн. екземплярів личинок.

Відповідно до контракту зДержавним департаментом рибного господарства до 2005 p., господарство має вийтина показник вирощування і вселення у Кременчуцьке водосховище 5 млн. екз.дворічок товстолобів і білого амура. Цим же контрактом передбачається щорічневідшкодування господарством з державного бюджету по 35,5 копійок за одинекземпляр вселеної риби, що за 5 млн. екз. сумарно становить 1,8 млн. грн. Наданий час коштом державного бюджету неможливо відшкодувати риборозплідникувирощування планового обсягу рибопосадкового матеріалу для Кременчуцькоговодосховища, тому за останні 3 роки було вселена лише 0,825 млн. екз. дволіток,загальною масою 113,4 т. 3.2 Інтенсифікаціяриборозведення в Іркліївському риборозпліднику

Інтенсифікаціяпередбачає оптимальну концентрацію ресурсів на одиниці ставової площі дляодержання максимальної кількості риби високої якості при достатнійрентабельності виробництва. При цьому досягають найбільш ефективноговикористання ставових площ.

Методиінтенсифікації базуються на механізмах, які визначають взаємовідносини риби інавколишнього середовища, її абіотичних, біотичних та антропічних факторів. Прицьому вирішального значення набувають адаптаційні можливості культивованих рибпротягом усього онтогенезу при вираженій астатичності ряду екологічнихпараметрів.

Узв’язку з цим інтенсифікаційні заходи в Іркліївському риборозплідникуспрямовуються на оптимізацію навколишнього середовища. При цьому особливу увагуприділяють стимуляції розвитку гідробіонтів, які є природним кормом певнихвидів риб.

Методиінтенсифікації опираються на специфіку міжвидових і внутрівидовихвзаємовідносин риб, зокрема харчових. Це положення є вирішальним привстановленні щільності посадок, визначенні кількісних і якісних параметрівраціону, співвідношення окремих видів риб у складі полі-культури.

Рибницькістави в результаті експлуатації зазнають суттєвих змін, викликаних природнимипроцесами й активною дією людини з метою підвищення рибопродуктивності.Поєднання природних процесів і господарської діяльності на ставах призводить дозамулювання і заболочування. При цьому змінюються фізико-хімічні параметри водий погіршується санітарний стан. Ці негативні фактори, на фоні адаптивногохарактеру росту риб, призводять до зниження темпів росту, відставання урозвитку, що зумовлено не тільки прямою дією на рибу, а й на кормову базу.Наслідком такого становища є зниження природної рибопродуктивності та різкеобмеження здійснення інтенсифікаційних заходів.

Меліорація– це система заходів, орієнтована на докорінне поліпшення ставу і прилеглоїтериторії для оптимізації середовища мешкання риби. Всю різноманітністьмеліоративних заходів можна поділити на дві групи: докорінні, що забезпечуютьглибокі зміни режиму водойми, дія яких зберігається протягом ряду років, іпоточні, що діють нетривалий період.

Екологічнамеліорація. Тенденція зростання щільностей посадок від монокультури дополікультури коропа та рослиноїдних риб в Іркліївському риборозплідникузумовила необхідність збільшення глибини ставів до 2–3 м.

Гідрохімічнийрежим ставу значною мірою впливає на екологічні параметри, що дає можливістьрегулюванням водообміну оптимізувати ряд фізико-хімічних показників, яківизначають умови вирощування риби. При ущільнених посадках риби доцільнозабезпечувати водообмін у літній період на рівні 20–25 діб. При появі ознакзаморних явищ водообмін збільшують.

Використаннямінеральних добрив не тільки забезпечує оптимальне співвідношення розчинених уводі азоту і фосфору, а й сприяє збагаченню води киснем у денні години зарахунок інтенсивного розвитку фітопланктону, що можна розглядати як біологічнеаерування. Ефекту-хімічного аерування можна досягти внесенням каліюперманганату з розрахунку 20–50 мг/л у поєднанні з вапнуванням.

Використаннявапна або вапнування ставів має багатоплановий характер. Цей захід сприяєполіпшенню фізико-хімічного режиму середовища і може розглядатись як удобрення.Але головне значення вапнування ґрунтів – меліорація, яка сприяєоблагороджуванню води і ґрунту ложа ставів, знижує можливість виникнення рядузахворювань риб.

Вапнуванняставів найефективніше восени і навесні після опускання води. Вапно вносять навологу поверхню ложа ставів за 15–25 днів до заповнення водою, рівномірнорозсипаючи по дну, або вносять на пониження ложа, в яких затримується вся вода.

Біологічнамеліорація ставів. Біологічна дія на середовище мешкання риб при їхкультивуванні в ставах може бути орієнтована на пригнічування рослинності,скорочення видів риб, які самопливом потрапляють у стави, профілактикувиникнення захворювань. Біологічні принципи меліорації мають перевагу, бо невиключають невластиву природним процесам дію і характеризуються високоювибірковістю й цілеспрямованістю.

Дляпригнічення вищої водної рослинності та макроформ нижчих рослин широковикористовують білого амура.

Дляпригнічення розвитку м’якої і плаваючої, водної рослиннності ефективним євселення однорічок білого амура з розрахунку 150–1500 шт./га. Для знищеннянадлишкової жорсткої рослинності доцільно утримувати спеціальне меліоративнестадо, представлене дво- і трирічними особинами.

Радикальногоефекту досягають механічними та біологічними методами меліорації, що дає змогубілому амуру поїдати молоді пагони, сприяючи інтенсивному очищенню водойм та їхоздоровленню.

Длямаксимального зменшення в ставу видів риб, які не об’єктами культивування, алеконкурують у живленні з об’єктами ставкового рибництва чи поїдають молодькультивованих видів риб, переносять захворювання, як біологічних меліораторіввикористовують риб-хижаків.

Добривау технологічному циклі виробництва риби в сучасних умовах сприяють не тількипідвищенню природної рибопродуктивності, а й виступають як регуляторгідрохімічного режиму. Крім того, дефіцит концентрованих фізіологічноповноцінних кормів потребує часткової компенсації потреб риби в поживнихречовинах за рахунок високоцінних кормових гідробіонтів.

Мінеральнідобрива. В рибництві дія хімічних добрив, як і в рослинництві, базуєтьсяна стимулюванні утворення первинної продукції за рахунок забезпечення рослинелементами мінерального живлення, яких не вистачає, головним чином азотом іфосфором. Однак механізм дії в ставах значно складніший. У рослинництві добривадіють безпосередньо на культуру, яку вирощують, а у водоймах вони забезпечуютьрозвиток першої ланки трофічного ланцюга – водоростей. Фітопланктон не є кормомвинятково для організмів зоопланктону та бентосу, значна його частина може бутиутилізована рибами – фітопланктофагами. Мінеральні добрива представленіазотними та фосфорними сполуками, які іноді поєднуються з калійними,кальцієвими, органічними добривами та мікроелементами.

/>

Використаннядобрив може бути ефективним за певних умов: вода має нейтральну або слаболужнуреакцію; активна реакція ґрунту нейтральна або слабокисла; водойма не заростаєжорсткими надводними рослинами або має не менше 70% площі, вільної відзаростей; проточність або зовсім відсутня, або не перевищує зміни води в ставуза 15 днів, очевидний дефіцит біогенних елементів.

Удобрювальнийкоефіцієнт – число, яке показує, скільки необхідно внести добрив для одержанняодиниці приросту риби. Згідно з рибницько-біологічними нормативами,удобрювальний коефіцієнт прийнятий рівним 2,5–3,0. Удобрювальний коефіцієнт даєможливість зробити правильний розрахунок кількості добрив для ділянки ставу.Для цього необхідно виходити з природної рибопродуктивності, планового приростурибопродукції за рахунок добрив та удобрювального коефіцієнта. Якщо прийнятиприродну рибопродуктивність за 200 кг/га і передбачити довести її до 400 кг/га,то за рахунок добрив слід одержати 200 кг/га риби. При удобрювальномукоефіцієнті 3 витрата добрив на 1 га становитиме 200 кг * 3 = 600 кг/га. При співвідношенні азоту і фосфору 1: 1 потрібно внести на гектар 300 кг аміачної селітри і 300 кг суперфосфату. Розраховану кількість добрив на 1 га множать на площу ставів і одержують загальну кількість потрібних добрив.

Органічнідобрива. До органічних добрив належать гній, компост, пташиний послід,зелені добрива. На бідних піщаних, солонцюватих, підзолистих ґрунтах, девідсутній шар родючого мулу, вони дають більший ефект, ніж мінеральні. Великарізноманітність за якістю органічних добрив утруднює встановлення норми їхвнесення.

Гній єодним з найпоширеніших видів органічних добрив. Застосовують добре перепрілийгній великої рогатої худоби, коней, свиней, птиці, а також свіжий гній свиней іконей, рідкий свіжий гній великої рогатої худоби.

Кількістьвнесеного гною не може бути однаковою внаслідок різної його якості, різногостану ставів, форми їх використання, ґрунтових умов. Тому наведені норми можнавикористовувати як орієнтовні. У стави з піщаними, супіщаними, глинистими йсолонцюватими ґрунтами вносять по 10–15 т і більше гною на 1 га. Для таких же ставів, але з відкладеним вже родючим шаром мулу, норму зменшують до 5–10 т/га. Народючих ґрунтах вносять по 3–5 т/га гною. Вносять його також по-різному: восенирозкидають по осушеному ложу і приорюють на глибину до 5–15 см чирозкладають купами по 2–3 т у мілководних зонах ставів, краще в шаховомупорядку; взимку – на льоду у зонах мілководдя у неспускних ставах чи позамерзлому ложу; весною – по ложу ставу, до заливання чи по урізу води, тобторозкладають вздовж берегової лінії купами, потім бульдозером зіштовхують у водутак, щоб вони постійно наполовину чи на 2/3 омивались водою.

Переробкаі утилізація гною великих тваринницьких комплексів – це перспективний напрям урибництві, оскільки дає змогу значно скоротити затрати на годівлю риби і певноюмірою забезпечити охорону навколишнього середовища від забруднення.

Кращийефект дає застосування органо-мінеральних добрив, тобто комплексне застосуванняорганічних і мінеральних добрив у різних поєднаннях залежно від екологічнихумов ставу, форми водопостачання, господарських можливостей.

Видимінеральних добрив, які використовують нині, не задовольняють сучасних вимогставового рибництва. Широко застосовувана аміачна селітра містить до 34–35%азоту і не має небажаних для риби домішок. Але це дуже дороге водорозчиннеазотне добриво. Внесення його в стави у високих дозах значно здорожуєсобівартість рибної продукції. Крім того, внаслідок швидкої розчинностіаміачної селітри у воді відбуваються величезні невиробничі втрати азотувнаслідок фільтрації та проточності ставів.

Якдобрива добре зарекомендували себе складні і комбіновані види мінеральних туків– нітрофоски, амофоски. До їх складу входить комплекс біогенів, що значнознижує затрати на внесення їх у стави, крім того, вони не містять баластнихречовин і токсичних домішок.

Основнимметодом підвищення рибопродуктивності ставів в Іркліївському риборозпліднику єгодівля риби при високій інтенсифікації рибництва. її роль неухильно зростає уміру підвищення інтенсифікації виробничих процесів, а вартість годівлі до цьогочасу становила близько 40% вартості риби із тенденцією до підвищення. Томураціональне використання кормів – найбільш актуальне завдання у загальномутехнологічному процесі вирощування риби.

Проблемагодівлі коропа у ставових господарствах складається із загальних і спеціальнихзавдань. Найбільш серйозним залишається питання про загальну рибницькукультуру. Його вирішення повністю перебуває у компетенції керівництвариборозплідника. Захист ставів від смітної риби, викошування жорсткої водноїрослинності, меліорація ложа, правильний режим годівлі, здійсненнясанітарно-профілактичних заходів, селекційно-племінна робота, механізація – всеце резерви підвищення ефективності годівлі. До загальних питань належить івзаємодія годівлі з іншими засобами комплексної інтенсифікації. Це питання щедалеке від повного практичного вирішення і потребує серйозних розробокнаукового характеру.

Підвищеннящільності зариблення коропа – вихідний компонент інтенсифікації, проте паралельнезростання щільності зариблення і кількості кормів, які вносять у став, донескінченності неможливе. При високій щільності зариблення коропа й інтенсивніййого годівлі удобрення ставів набуває нової функції регулятора кисню, а не лишезасобу підвищення запасів природних кормів. Ефективність годівлі коропа тіснопов’язана з впровадженням полікультури. Таким чином, щільність посадки коропа ійого годівля виявляються тісно пов’язаними не лише між собою, а й з іншимикомпонентами інтенсифікації.

Крімзгаданих проблем загального характеру, існують також проблеми якості кормів іправил годівлі. Рецептура комбікормів для коропа багато років залишаєтьсянайактуальнішим питанням. Практично в усіх дослідницьких організаціях працюютьнад тим, як зробити корми добрими і дешевими. Добрі корми – це кормиповноцінні, збалансовані за білками, жирами, вуглеводами і біологічно активнимиречовинами. Але такі корми дорогі, а найдорожчий компонент у них – білки, томуй проводиться пошук синтетичних білкових речовин. У вартісному відношенніпитання зводиться до визначення оптимального мінімуму білкової цінностікомбікорму. У ставових умовах невигідно застосовувати абсолютно повноціннікормосуміші протягом усього періоду годівлі.

Режимгодівлі, тобто розподіл, раціону за часом, представляє собою завдання переважнотехнічне: чим більший відносний раціон, тим частіше і дрібно його необхіднозгодовувати, що прямо пов’язане з механізацією і автоматизацією годівлі.

Основою підвищення природної рибопродуктивності вІркліївському риборозпліднику є спільне вирощування різних видів риби на однійплощі включаючи утримання як мирних, так і хижих. При цьому, чим більшеоб’єктів з несхожим спектром живлення перебуває в ставу, тим вища його віддача.Спільне вирощування кількох цінних видів риби, підібраних за характером їхживлення з таким розрахунком, щоб найповніше використати природний корм іодержати максимально високу рибопродуктивність, не виключаючи при цьомустимуляції збільшення природної рибопродуктивності шляхом застосування різнихметодів меліорації та удобрення, і є суттю поняття полікультури.

Полікультура з давніх часів емпірично є основноюформою озерного й ставового господарств. Вони розрізняються за ступенемконструювання штучної екосистеми, що забезпечує управління продукційнимпроцесом. Доцільність посадки риби того чи іншого виду для спільноговирощування визначається в значній мірі конкретними умовами З бентосоїдних рибдля цієї мети можуть бути рекомендовані срібний карась; з хижих – судак, щука;з рослиноїдних – білий амур, та білий товстолобик.

Звичайними культурами з бентосоїдних риб можутьбути короп, веслоніс; з планктоноїдних – строкатий товстолобик.

У повністю спускних ставах з добрим кибневимрежимом можливе спільне вирощування з коропом сигових риб, зокрема зоопланктофага– пеляді. Це дасть змогу додатково одержувати 90–180 кг риби з 1 га площі ставу. Введення консументів першого порядку в екосистему інтенсивно експлуатованихкоропових ставів Іркліївського риборозплідника дало можливість одержати значнукількість додаткової товарної продукції за рахунок скорочення довжини харчовихланок і перетворення невикористовуваних коропом кормових ресурсів у кормовубазу рослиноїдних риб.

Рівень природної кормової бази в рибницькихставах при полікультурі визначається також впливом рослиноїдних риб насередовище водойми за рахунок так званого ефекту самоудобрення водойми:рослиноїдні риби споживають нижчу і вищу водну рослинність, їх екскременти єдобривом для ставів.

Полікультуру можна розглядати як ефективнийінструмент ресурсозберігаючої технології: споживаючи сестон, використовуючийого для нарощування маси, товстолобики повертають у вигляді тваринного білкабіогени, втрачені виробництвом. Крім того, представники комплексу амурських рибвідіграють певну роль у компенсації втрат, які є в теплоенергетиці, шляхомчасткової утилізації тепла у водоймах-охолоджувачах.

Полікультуру як метод підвищеннярибопродуктивності ставів застосовували в господарстві здавна. Протевирощування спільно з коропом додаткових риб – карася, лина, хижаків – давалонезначний приріст продукції. Рослиноїдні риби зробили полікультуру провіднимфактором інтенсифікації ставового рибництва без докорінної ломки біотехнікивирощування коропа к монокультурі. Рослиноїдні риби нині вже дають у середньому25% продукції товарного рибництва.

Таким чином, значне збільшення рибопродуктивностіставів можливе насамперед за рахунок білого товстолобика. Цей вид є провідним уполікультурі Іркліївського риборозплідника, а основним засобом спрямованогоформування кормової бази при цьому є удобрення ставів. Певне значення у даномуплані мають строкатий товстолобик. Товстолобики відіграють суттєву роль уформуванні якості води,: відфільтровуючи значну кількість фітопланктону,детриту та іншої органіки. Вони докорінно змінюють хід продукційних процесів,прискорюють кругообіг речовин і енергії в екосистемі, стабілізуютьгідрохімічний режим, поліпшують санітарний стан водойм, у кінцевому рахункузабезпечуючи підвищення рибопродуктивності по коропу. Встановлено, щопідвищення щільності посадки білого товстолобика у меншій мірі позначається найого темпі росту порівняно з коропом.

Білому амуру в ставовому господарстві відводитьсяроль ефективного біологічного меліоратора. Його меліоративні здатностізбільшуються з віком і широко використовуються у боротьбі із заростаннямводойм. Разом з тим відмічається пряма залежність природної продуктивності покоропу від величини продуктивності по амуру. В умовах інтенсивного рибництвабілий амур може бути рекомендований лише як додаткова риба до основноївирощуваної культури для біологічної меліорації ставів, оскільки при нестачіприродних кормів він переходить на живлення комбікормами.

В умовах ставів, де рибництво ведеться заекстенсивною чи напівінтенсивною формами, білий амур може відіграти певну рольу створенні нових форм полікультури, заснованих на годівлі амура наземноюрослинністю і утриманні інших компонентів її на природних кормах.

Чорний амур у ставовому господарствіІркліївського риборозплідника також є біологічним меліоратором, споживаючимолюсків – проміжних господарів ряду паразитів, – він поліпшує цим епізоотичнуобстановку. Комбікорми з низьким вмістом білка чорний амур оплачуєнезадовільно, тому не можна розраховувати на значне підвищеннярибопродуктивності за рахунок чорного амура.

Канальний сом, як високоцінний об’єкт ставовоїполікультури, перспективний для господарства.

Подальшеудосконалення і впровадження в практику полікультури в Іркліївськомуриборозпліднику дадуть можливість розширити асортимент вирощуваної риби,підвищити рибопродуктивність і ефективність ставового рибництва.

Востанні роки спостерігається всезростаючий інтерес до нетрадиційних длявітчизняної аквакультури об’єктів рибництва, насамперед до представниківосетроподібних риб, серед яких особливу увагу викликає веслоніс. Пояснюють ценасамперед його надзвичайною господарською привабливістю: відсутністю потребиштучної годівлі, значною потенцією росту, підвищеною харчовою цінністю м’яса,можливістю одержання делікатесної чорної ікри тощо.

Водночаскультивування веслоноса в Україні, через низку обставин як об’єктивного, так ісуб’єктивного характеру, поки що не одержало значного поширення і перебуває напочаткових етапах розвитку.

Зурахуванням біологічних особливостей та вимог веслоноса до екологічних факторівсередовища його відтворення за аналогією з далекосхідними рослиноїдними рибамиможна організувати лише в штучних умовах на відповідно обладнанихриборозплідних заводах. Тому саме на базі таких спеціалізованих підприємств якІркліївський риборозплідник, які здатні виконувати роль постачальниківжиттєстійкої молоді інтродуцента, було розпочато роботи з йогорибогосподарського освоєння.

Уплані розширення масштабів введення веслоноса в аквакультуру не на меншу увагузаслуговує досвід культивування цього нетрадиційного об’єкта рибництва взвичайних коропових господарствах, розташованих у різних регіонах України.

4. Охорона праці

Аналізстану охорони праці проводиться по Іркліївському риборозпліднику рослиноїднихриб, який знаходиться у Чорнобаївському районі Черкаської області поблизуКременчуцького водосховища. На риборозпліднику у структурному підрозділіінкубаційного цеху працюють 10 чоловік. А саме:

Ø  Завідувач цеху;

Ø  Головний рибовод, який за сумісництвом виконує обов’язки головногоспеціаліста з охорони праці;

Ø  Бригадир;

Ø  Рибоводи четвертого і другого розряду;

Ø  Наймані працівники;

Ø  Нічні робітники.

Кодексзаконів про працю регламентує режими праці та відпочинку працівників, їхобов’язки та відповідальність за дотримання чинного законодавства. Згідно КЗпПв Іркліївському риборозпліднику застосовуються надурочні години. До надурочнихробіт жінок, інвалідів і неповнолітніх не залучають.

Підчас укладання трудового договору роботодавець інформує працівника під розпискупро умови праці та наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливихвиробничих умов, можливі наслідки їх впливу на здоров’я та про права працівникана пільги і компенсацію за роботу в таких умовах відповідно до законодавства іКолективного договору.

Працівникуне пропонується робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станомздоров’я. Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов’язковомудержавному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійногозахворювання, які спричинили втрату працездатності. Роботодавець щомісячновідраховує у Фонд соціального страхування страхові внески згідно встановленихтарифів.

УІркліївському риборозпліднику наявні журнали обліку інструктажів з технікибезпеки. Розроблені інструкції з техніки безпеки на окремі види робіт. Нещаснівипадки у рибгоспі розглядаються комісією з розслідування. Усі роботиздійснюються з дотриманням техніки безпеки і вимог виробничої санітарії.

Службаохорони праці організована згідно «Типового положення про службу охорони праці»та закону України «Про охорону праці». Обов’язки головного інженера з охоронипраці згідно наказу керівника виконує головний спеціаліст – Піддубний С. І.Інженер з охорони праці розслідує причини нещасних випадків, розробляє заходищодо усунення і запобігання цих причин на основі вивчення виробничих процесів,засобів виробництва, безпечних прийомів праці. Техніка безпеки передбачаєрозробку безпечних, технологічних процесів, автоматизацію окремих операцій, обладнань,агрегатів, їх модернізацію з метою створення належних умов праці, полегшеннятрудомістких процесів на виробництві.

Вуправлінні охороною праці крім головного інженера і директора приймає участь ібригадир згідно ДНАОП 4,0.0.0 – 4.01–93 «Система управління охороною праці урибному господарстві і рибній промисловості».

ЗгідноТипового положення «про порядок проведення навчання та перевірки знань з питаньохорони праці», затвердженого Держнаглядохоронпраці України від 26.01.05 р.№15 працівники допускаються до роботи лише після проходження відповідногоінструктажу з техніки безпеки, виробничої санітарії. За характером і часомпроведення, інструктажі з охорони праці поділяються: на вступний, первинний,повторний, позаплановий та цільовий. Вступний інструктаж проводиться, з усімапрацівниками які приймаються на постійну або тимчасову роботу незалежно від їхосвіти та стажу роботи та працівниками інших підприємств які беруть участь увиробничому процесі. При проведенні вступного інструктажу інженер з охоронипраці обов’язково вказує на характер виробництва, основні шкідливі фактори наданому робочому місці, а також порядок користування захисними засобами.Проходження вступного інструктажу фіксується у журналі реєстрації проведеннявступного інструктажу з техніки безпеки, дані про проходження інструктажувносяться також у особову справу працівника. Первинний інструктаж проводитьсядо початку роботи, безпосередньо на робочому місці про, що робиться запис ужурналі реєстрації інструктажів з техніки безпеки. Повторний інструктажпроводять на роботі з підвищеною небезпекою 1 раз у З місяця. За потребоюпроводять позапланові, цільові та повторю інструктажі.

Атестаціяробочих місць проводиться атестаційною комісією в порядку, передбаченомупостановою Кабінету міністрів України «Про порядок проведення атестації робочихмісць за умовами праці» від 1.08.1992 р. №442, Повноваження та складатестаційної комісії визначаються наказом роботодавця. Для проведення атестаціїзалучаються головні спеціалісти, керівники дільниць та інші. За результатамиатестації оформляються робочі місця, визначається складність і розряд робіт.Атестація робочих місць включає: усунення факторів і причин виникненнянесприятливих умов праці, встановлення ступеню шкідливості і небезпечностіпраці та її характеру за гігієнічною класифікацією; визначення правапрацівників на пільгове, пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах.Вона проводиться один раз на 5 років та має завданням виявлення шкідливих танебезпечних умов праці. Атестація проводиться комісією, склад якоїзатверджується наказом по підприємству

Постійнуувагу на підприємстві приділяють запобіганню та попередженню травматизму тааналізу випадків травмування працівників з метою виявлення факторів, щовпливають на виникнення цього негативного явища та недопущення йогорозповсюдження. Основними методами аналізу стану з травмування працівниківявляється: статистичний, топографічний, монографічний. За останні п’ять роківна Іркліївському риборозпліднику рослиноїдних риб нещасних випадків незареєстровано.

НаІркліївському риборозпліднику значну увагу приділяють протипожежнійпрофілактиці. Всі приміщення відповідають вимогам пожежної безпеки.

НаІркліївському риборозпліднику охорона праці знаходиться на належному рівні. Зпрацівниками проводять всі види інструктажів, навчання з охорони праці.Керівництво забезпечує працівників інструкціями, вимогами безпеки та плакатамиз охорони праці. Для поліпшення умов праці пропоную збільшити фінансуваннязаходів на охорону праці в обсязі не нижчому 0,5% від суми реалізованоїпродукції, що передбачено законом України «Про охорону праці».

Висновки

Заданими досліджень методів інтенсифікації ведення рибного господарства можнапобачити, що економічна ефективність роботи господарства зросла, так як рівеньрентабельності складає 84%. Це свідчить про високу ефективність веденнягосподарства в Іркліївському риборозпліднику.

Починаючиз 2003 року, риборозплідник перейшов до виконання держзамовлення – щорічноговирощування і вселення в Кременчуцьке водосховище близько 5 млн. екз. дволітоккоропових риб. Одночасно з вирощуванням рибопосадкового матеріалу дляводосховища, вирощується і товарна риба на продаж для покриття господарськихпотреб.

Сучаснийетап експлуатації ресурсів водойм Іркліївського риборозплідникахарактеризується інтенсивними методами отримання рибницької продукції. У той жечас, біотехніка штучного розведення та вирощування риби, що базується наімітації природних умов, передбачає утримання риби в умовах середовища, щопідлягають постійному контролю та корекції. На сьогодні неможливо розраховуватина успішний розвиток ставового рибництва, підвищення продуктивності водойм іполіпшення якості товарної риби без розробки і впровадження прогресивнихбіотехнологій її вирощування. Для цього рекомендую здійснити:

Ø  правильний науково обґрунтований підбір видів та порід риби,

Ø  ввести моно- і полікультури з оптимальним співвідношенням івідповідною щільністю посадки риби у стави,

Ø  постійно проводити селекційно-племінну роботу,

Ø  забезпечити нормоване внесення добрив і кормів,

Ø  широко використовувати нетрадиційні корми, домішки, сорбенти,

Ø  суворо дотримуватися строків вирощування й вилову риби, своєчасно проводити лікувальні обробки.

Списоквикористаної літератури

1.  Анисимова И.М., Лавровский В.В., «Ихтиология» – М., 1983.

2.  Алимов С.L, «Рибне господарствоУкраїни: стан і перспективи» – К., 2003.

3.  Ануфрієв Т.Т. «Інтенсивна технологія у рибництві» – К., 1985

4.  Балан А.И., Балтаджи Р.А., Иванов И.Г. К вопросуо совершенствовании биотехники воспроизводства растительноядных рыб // Итоги и перспективырыбохозяйственного использования растительноядных рыб: Тезисы докладов VIH Всесоюзного совещания, сентябрь 1977. – К.: «Науковадумка», 1977. – С. 24–26

5.  Балтаджі Р.А., «Технологія відтворення рослиноїдних риб у внутрішніх водоймахУкраїни» – К., 1996.

6.  Балтаджи Р.А. Современное состояние научно-исследовательских работ по воспроизводству растительноядныхрыб на Украине // Растительноядныерыбы в промышленном рыбоводстве: Тезисы докладов Всесоюзного совещания, октябрь, 1980. – Ташкент,1980. – С. 4–6.

7.  Беляев В.И.«Справочник по рыбоводству и рыболовству» – М., 1986.

8.  Виноградов В.К.,Ерохина Л.В., Савин Г.И. О методах искусственного разведения растительноядныхрыб // Рыбохозяйственное освоение растительноядных рыб. – М.: «Наука», 1966. – С. 17–29.

9.  Виноградов В.К.,Ерохина Л.В. Совершенствование биотехники разведения и выращиваниярастительноядных рыб // Акклиматизация растительноядных рыб в водоемах СССР. – Кишинев: «Штинца», 1972. — С. 26–28.

10.  Вовк П.С. Биологиядальневосточных растительноядных рыб и их хозяйственное использование в водоемах Украины. – К.: «Наукова думка», 1976. — С. 152–160.

11. Вовк П.С. Біотехніка розведення білого амура на Україні. – К., 1966. – С. 1–2.

12.  Галасун П.Т., Андрющенко А.І.та інші «Інтенсифікація рибництва» – К, 1990.

13. Гриневский А.М. «Прудовое рыбоводство в хозяйствах» – М., 1983.

14. Грищенко Л.И., Акбаев М.Ш., Васильков Г.В. Болезни рыби основы рыбоводства – М.:Колос, 2000. – 455 с.

15. ДемченкоІ.Т.,Носаль А.Д.,Приходько В.А. Розведення рослиноїдних риб. – К.: «Урожай», 1976. – С. 5–29.

16. 3олотоваЗ.К. Белый амур – биологический мелиоратор чрезмерно зарастающих водоемов. – М.: «Колос»,1974. – С. 1–2.

17. Исаев А.И.,Карпова Е.И. «Рыбное хозяйство водохранилищ» – М., 1988.

18. Министерстворыбного хозяйства СССР. Усовершенствованная технология разведения растительноядныхрыб // Сб. научн. тр. ВНИИПРХ-М., 1991, вып. 34. – С. 4–14.

19. Моисеев П.А.«Ихтиология и рыбоводство» – М., 1975.

20. Наконечна М.Г.,Петренко О.Ф., Постой В.П.; За ред. М.Г. Наконечної. Хвороби риб зосновами рибництва – К.: Наук. Світ, 2003. – 222 с.

21. Никольский Г.В. Рыбы бассейна Амура. – М.: Изд-во АН СССР, 1956. – С. 133–140. 23.

22. ПривезенцевЮ.М.: Пищевая. А. Гидрохимия пресноводных водоёмов. – промышленность,1973, – с. 11–112.

23. Сабодаш В.М.,Украинец В.И., Базилевич В.М. Эколого-филологические основывоспроизводства белого амура // Вестник зоологии – К.: «Наукова думка», 1989 – №3. – С. 82–84

24. Савин Г.И. Совершенствованиебиотехники получения и выращивания молоди растительноядных рыб //Акклиматизация растительноядных рыб в водоемах СССР. – Кишинев: «Штиинце»,1972. – С. 109–113.

25. Скляров В.Я.,Гамыгин Е.А., Рыжков Л.П. Справочник по кормлению рыб. – М., 1984. — 120 с.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.