Релігія як предмет філософського дослідження Основи теології

Богословимайже усіхрелігійнихконфесій запевняютьсвоїх віруючих, що їх релігіяє віровчення, яке дано людямбогом.

Так, згідноз уявленнямбуддистів, буддизм бувданий богамилюдям черезБудду, людину, яка досяглавищої святості.

Один зБудд, якогопрозвали в йогоземному життіШакьямуні(відшельникз роду шакьєв)після безлічіпопередніхпереродженьвирішив нарадість богівспуститисяна землю іпроголоситилюдям шлях допорятунку.

Для останньогосвого народженнявін вибравцарську сім’юіз знатногороду Гаутама(звідсіля однез його іменГаутама).

Буддапізнав причинилюдських стражданьі шлях рятуваннявід них і вирішивурочисто об’явитипро своє відкриттялюдям.

Бог смерті- демон зла Маруякомога прагнувперешкодитицьому.

Але Буддапереміг Мару, прийшов у Бенаресі там промовивпершу своюпроповідь, вякій короткосформулювавосновні положеннянової релігії.

Один заодним слідуютьобертання внову віру тих, хто слухав йогопроповіді.

Вониприєднуютьсядо мандруючихз ним групиченців. 40 років, оточений своїмиучнями, ходивБудда по містахі селах долиниГангу, скоюючичудеса і проповідуючисвоє вчення.

Післясмерті Буддиченці зібралисяразом, вислухалиповідомленняйого найближчихучнів про основніположеннявчення покійного.

Спочаткуці положенняпередавалисяусно. Потім в1 ст. до н. е. бувзроблений їхзапис, який ісклав канонічнукнигу буддистівТипітаку(санкристськеТрипітака).

Можналише додатидо цього, щорізні школиі напрямкибуддизму змінювалипотім багатомісць Типітакі.

Остаточнийтекст бувзатвердженийна з’їздібуддистськихченців у 1871 р. вМандале (Бірма)і вирізанийна 729 мармуровихплитах, кожназ яких булапоставленав окремомумініатюрномуостроверховомухрамику.

Так булостворене своєріднемісто — бібліотека, сховище канону- Кутода, місце, яке шануютьзараз всі буддистисвіту.

Згіднохристиянськомубогослов’юбог, створюючисвіт у всіййого різноманітності, створив і людину.

Він наділивїї розумом ісвободою волі.Але людинавідмовиласяжити так, як їйзапропонувавБог.

Наслідкомцього відбулосяте, що люди сталивороже відноситьсяодин до одного, знищувати одинодного і світ, який їм бувданий для збереження.

Незважаючина це, бог любитьлюдей. Він зновуі знову радитьїм жити такимчином, щоб наземлі не булозла.

Але людивиявилисянездібнимижити так, якцього бажаєбог. Тому богв решті-рештсам прийшовна землю, щобжити середлюдей і врятуватиїх від тогоположення, вякому вониопинилися.

Людямбуло провіщенопро те, що уневеликійкраїні Ізраїлінародитьсямесія, спаситель.І месія — Христосприйшов наземлю, жив середлюдей і проповідувавлюдям радіснувість — Євангеліє.

Євангеліє- це вість проте, як люди можутьповернутисядо бога і повернутизагубленещастя.

Євангелієбуло записанеучнями ХристосаМатфеєм і Іоаномі їх послідовникамиМарком і Лукоюз числа 70 апостоліву 1 ст. Так, на думкухристиянськихбогословів, виникло християнство.

Аналогічноісламськібогословипояснюютьпоходженняісламу.

Вонизв’язуютьформуванняісламу з діяльністьпророка Мухамеда(570 — 632 рр.). Він ставитьсяна друге місцепісля мусульманськогобога Аллаха.

Відомаформула наголошує:«Нема божества, крім Алаха, іМухамед посланникйого».

Віровченнямусульманвикладено уКорані, якийслужить основоюне тількирелігійного, але і громадянськогозаконодавства.

Мусульманивважають, щоКоран був переданийМухамеду Аллахомчерез ангелаДжабраїла.

По переказуМухамед незаписав своїхпроповідейнаказів і виразів.Деякі йогоповчання начебтобули записанійого учнямина пальмовихлистках, пергаменті, костях тощо.

Потімвони були зібранідокупи, відредактованіі таким чиномбуло складенесвященне письмомусульманКоран.

Аналогічно, за вченнямєврейськоїцеркви — синагогисвященне писанняєвреїв Ветхийзаповіт (Танах)був даний людямбогом Яхвечерез пророківМойсея і інших.

Теологія(від грецькогоtheos — бог, logos — наука)на відміну відканонічнихдоктрин у поясненніпоходженнярелігії головнуувагу приділяєпитанням логічногодоказу буттябога, логічногообґрунтуваннядогматів.

Спираючисьна ці докази, теологія прагнепривести всистему іобґрунтуватирелігійневіровчення.

Найбільшповно різнідокази буттябога розробленіу християнськійтеології. Їхможна звестидо п’яти: космологічномудоказу, онтологічному, телеологічному, моральномуі психологічному.

Мабутьокремо стоїтьдоказ буттябога, що сконструюваванглійськийєпископ Дж.Берклі.

Космологічнийдоказ буттябога має різніваріанти. Одинз перших такихдоказів висунувАрістотель.

Усякетіло, писав віну своїй «Фізиці», одержує рухвід іншоготіла, яке знаходитьсяу русі.

Але оскількице друге тілорухається, товоно одержалорух від третьоготіла, яке знаходитьсяу русі, і такдалі.

Відслідковуючиутворенийланцюг тіл, щорухаються, миповинні прийтидо висновку: повинен існуватипершодвигун.

У протилежномувипадку рухне міг би початися,і ми його неспостерігалиб. Першодвигунповинен бутидуховним.

Якщо вінбув би матеріальним, то по властивостіматеріальнихречей він повиненбув би отримуватирух від іншихтіл, тобто повиненбув би приводитисяв рух зовні, атому не міг бибути першодвигуном.

Цей духовнийпершодвигун, який рухаєусім, і є бог.

Арістотелевськийдоказ буттябога з’являєтьсяокремим випадкомбільш загальногодоказу, якийзараз у духовнихсемінаріяхвикладаєтьсятак: «Все у світімає свою причину.

Ця причинав свою чергумає причину.Так утворюєтьсяланцюг причин, остання ланкаякого прикутадо престолубожого.

Oскількиусе у світіопричинено, то повинна бутиі причина усіхпричин, тобтобог».

Онтологічнийдоказ буттябога був сконструйованийодним з батьківхристиянськоїцеркви Августіном(354-430 рр.).

Бог, казаввін, мислитьсяяк сукупністьусіх досконалостей: він всеблагий, всемудрий, крізьсущій, всемогутнійтощо.

В числоусіх цих доскональностейповинно входитиі його існування.Інакше боганеможливо буломислити яксукупністьусіх досконалостей.

Ось чомубог має і такурису, як існування,і він існує.

В телеологічномудоказі буттябога стрерджується, що цілеспрямованністьприроди припускаєіснування бога, тому що цюцілеспрямованністьнеможливопояснити природнімипричинами.

Бог і єта надприроднясутність, якастворила світі впорядкувалайого.

Сутьморальногодоказу буттябога зводитьсядо наступного.

Багатоявищ почуттєвогосвіту і майжевсі вчинкилюдей оцінюютьсянами як добріабо злі. Звідкіляберуться критеріїцих оцінок?

Їх підказуєнам тільки бог.Якщо б його небуло, то ми немали б уявленьпро добро чизло, не мали бздібностірозрізнятиїх.

Далі, кожнійлюдині повиннобути властивепочуття моральноївідповідальності, моральногообов’язку.

Це почуття, або як ми йогоназиваємосовістю, підказуєнам, як ми повинніповодитисясамі і іншілюди у кожномуконкретномувипадку. Звідкіляу людині з‘являєтьсясовість?

Природадати її не може, тому що самавона не можемати моральноїоцінки. Томусовість — цеголос бога, який лунає вдуші кожногоз нас.

Більшістьвіруючих невдається улогічні тонкощінаведеногоморальногодоказу буттябога і зводятьйого до наступного.

У Ветхомузаповітісформульованіпрекрасніморальні заповіді: не убий, не вкради, не бреши, шануйбатьків тощо, а у Новому заповітіу нагорнійпроповіді ІсусаХриста — такі: нагодуй голодного, дай притулокбездомному, одягни голого, тощо.

І тількивизнання всебачущого, нагороджуючогоі караючогобога може примуситилюдей виконуватиці заповіді.

Бог такимчином є гарантомдуховності, або, іншимисловами, внутрішньоїморальноїпереконливості.

Якщо бйого не було, то і не було бморалі. Томуз існуванняморалі виходитьй існуваннябога.

Моральнийдоказ буттябога визнаютьне тільки богословичи віруючі.Його розділяві такий мабутьодин із найбільшвойовничихатеїстів усіхчасів і народівяк Вольтер.

Психологічнийдоказ буттябога сходитьсядо Р. Декарта(1596-1650). Ідея бога, казав він, маєзагальнерозповсюдження.

Бог уявляєтьсялюдьми як істотабільш досконала, ніж вони самі.

У своючергу, людиусвідомлюють, що вони найдосконалішіістоти навколишньогосвіту.

Тому ідеяпро більш досконалу, ніж людина,істоту можебути втіленав людину самимбогом, а, значить, він існує.

Відомийанглійськийєпископ Дж.Берклі (1685-1753), досліджуючироль почуттівв нашому пізнанінавколишньогосвіту, зробиввисновок, щокожна річ безрешти розкладуєтьсяна свої властивості.

Так, сприймаючиформу, колір, вагу, смак, запахяблука, ми складаємоуявлення прореальне яблукотощо.

Але те, що ми називаємовластивостямияблука абобудь-якої іншоїречі, залежитьвід наших почуттів.

Усім відоміпросторові, вагові, температурніта інші ілюзії.

Дальтонікне розрізняєкольорів, прибагатьох хворобахми втрачаємопочуття смакутощо.

Отож те, що ми називаєморіччю, є сукупністьвластивостей, кожна з якихзалежить віднаших почуттів.

Існуванняречі, такимчином, пов’язанез її сприйманням.Але здоровийглузд, продовжуєБерклі свійдоказ, підказуєнам, що речі неперестаютьіснувати навітьтоді, коли миїх не сприймаємо.

Виходить, що речі і залежатьвід наших почуттіві не залежатьвід них.

Вирішенняцього запереченняможливе лишена основі визнаннябільш досконалої, ніж людина,істоти, в сприйманніякої і породжуєтьсявесь світ почуттєвихречей. Такоюістотою і єбог.

Безумовно, наведеннідоказі буттябога небездоганні.Але віруючимдо цього неманіякого діла.Їм важливийсам факт можливостіраціональногодоказу буттябога. І це зміцнюєїх віру.

В основібудь-якої релігіїлежить не тількивіра в бога абобогів, але івіра в існуваннябезсмертноїлюдської душіособливогонематеріальногоначала, яке незалежить відтіла, оживляєйого, дає людиніможливістьпізнавати, оцінювати, ізавдяки цьомувизначає їїповедінку, їїі вчинки.

У моментсмерті людинидуша покидаєїї тіло і продовжуєжити у потойбічномусвіті (інколи, наприклад, вбуддизмі, вірятьу різні їїперевтілення).

Оскількисаме душа визначаєвчинки людини, то саме вонанесе весь тягарвідповідальності.

Душіправедників, тобто тих, хтодотримуєтьсявсіх приписіврелігії, попадаютьу рай (в буддизмі,індуїзмі їхперевтіленняє наближеннямдо нірвани).

Душігрішників, тобто тих, хтопорушувавприписи релігії, потрапляютьв пекло, місце, де вони піддаютьсямукам і карамза гріхи (в буддизмі,індуїзму їхперевтіленняє віддаленнямвід нірвани).

Такимчином, турботапро майбутнєсвоєї душіскладає сенсжиття кожноговіруючого, ісаме це є могутнімстимулом належноїйого поведінки.

Логічнийдоказ існуванняі безсмертядуші, а такожзагробну відплатувперше сконструювавПлатон, і цейдоказ зберігавсвою актуальністьдо певногочасу.

В діалозі«Федон» віннаводить наступнічотири аргументина користьбезсмертя душі:

1) Життяі смерть, констатуєПлатон, є протилежностями.Але носіємжиття є душа.Якби душа буласмертною, тожиття щезлоб.

А оскількижиття вічне, то і безсмертнадуша.

2) Ми, кажеПлатон, користуємосябагатьма поняттями, які не придбаютьсяв досвіді, джереломякого є смертнетіло.

Наприклад, ми споглядаєморівність аборізність предметів, але не самепоняття рівностіабо різності.

Значить, ці поняттядаються намбезсмертноюдушою.

3) Існуєсвіт вічнихідей (ейдосів).На думку Платона, він існує тому, що існуютьнезмінні поняття, наприклад, поняття «прекрасне», яке протистоїтьмінливому світуречей.

Але якщодуша існує якщось, то існуєі ейдос душі.

Цей ейдосяк і сама душатотожні якдуховні сутності.

Тому ізвічності ейдосадуші витікаєі вічністьсамої душі.

4) апелюваннядо фізичнихпричин як спосібпоясненняіснуючого, вважає Платон, ні до чого неприводе.

І пояснюєце положеннянаступнимчином: якщо доодиниці добавитиодиницю, тоодержуємодвійку.

Але цюж двійку можнаодержати, якщоодиницю поділитина дві частини.

Отже дійсноюпричиною існуючогоє його ейдос.

Привносячищось до існуючого, ейдос залишаєтьсятим, чим він є.

Ось чомусдуша, яка даєжиття тілу, неприймає йогосмерті і залишаєтьсябезсмертною.

Оскількиз смертю тіла, робить висновокПлатон, душазалишається, то людині требатурбуватисяпро її майбутнє.

Щоб вонапереселиласяпісля смертілюдини в чудовийнеземний світ, треба прагнутистати як можнакращим і розумнішим.

Інакшедуша буде низвергнутав Тартарарина вічні муки.

Література

Чекер Р.О. Релігія — основа буття. Навчальний посібник. — К. 2008.

Титаренко О.С. Основи філософії і філософських знань. — К. 2007.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.