Становлення авіації та основні шляхи її розвитку в період Першої світової війни

Обласне управління освіти інауки

Херсонської обласної державноїадміністрації

Генічеське територіальневідділення

Малої академії наук України

Історико-географічневідділення

секція Всесвітньої історії

Становленняавіації та основні шляхи її розвитку в період Першої світової війни.

Виконав

ПоповОлег Валерійович

Учень10-Б класу

гімназіїм. Генічеська

Керівникроботи:

Л.П.Головіна,вчитель

зісторії

гімназіїм. Генічеська

Генічеськ – 2009

ЗМІСТ

 

Вступ ………………………………………………………………………………3

Розділ 1. Дослідженнястановлення та розвитку військової авіації в роки Першої світової війни……………………………………………………………8

1.1. Передумови та причини початкуПершої світової війни……………………..8

1.2. Роль науково-технічного прогресуяк одного з чинників та рушійної

сили воєнного конфлікту…………………………………………………………11

1.3. Виникнення нових видів зброї таїх вплив на стратегію і тактику

ведення бойових дій……………………………………………………………..12

Розділ 2. Авіаційнезабезпечення ворогуючих країн……………………….15

2.1. Основні характеристики літаючихапаратів різних країн……………..…15

2.2. Переваги та недоліки авіації упорівнянні з іншими видами зброї………20

2.3. Порівняльні тактико-технічніхарактеристики літаків та дирижаблів…..22

Розділ 3. Диференціаціяавіації на більш вузькі специфічні підрозділи та роль кожного з них у розвитку технічногопрогресу………………………25

3.1. Тактична та стратегічна бомбардувальнаі штурмова авіація…………….25

3.2. Виникнення винищувальної авіаціїяк засобу охорони штурмових та транспортних її підрозділів……………………………………………………..26

3.3. Розвідувальна авіація якособливий підрозділ військової техніки………28

3.4. Авіаносці та літаки-торпедоносціяк синтез авіації і воєнно-морських сил…………………………………………………………………………………29

Висновки…………………………………………………………………………31

Список використаноїлітератури…………………………………………….33

Додатки…………………………………………………………………………..34

ВСТУП

 

Протягом усьогосвого існування людство, починаючи з часів Ікара, мріяло опанувати небо. Вінцемцієї мрії став початок XX сторіччя, коли людина вперше піднялась у повітря налітаку.

Авіація, яказародилась на початку XX століття, активно розвиваючись впродовж ста років,переможно вступила у третє тисячоліття. Сьогодні немає жодної галузі народногогосподарства, яка так чи інакше не була б пов’язана з авіацією. [1,c.8]

З самого початкуіснування людства часто траплялось те, що найсміливіші, найцінніші йогодосягнення використовувались у воєнних цілях. Не оминула ця доля і такийграндіозний винахід, як літаки. Відтоді, коли брати Райт у 1903 році вперше усвітовій історії піднялись у повітря, людство гаряче аплодувало — людина силоюсвоєї думки нарешті відірвалась від землі! Оптимісти та пацифісти втішалисяможливістю у недалекому майбутньому оглядати прекрасну землю з небес,добиратися до місць, раніше недоступних та нести у найвіддаленіші куточки світуджерело знань і прогресу. Прагматики ж та “мідні каски” — військові одразу жзрозуміли, що виникла унікальна можливість використовувати авіацію для досягненнявійськових цілей [2, c.12]. Нажаль, ця концепція панує у світі і сьогодні, атому найсильніші, найновіші досягнення в галузі авіаційної техніки використовуютьсябагатьма державами з метою вирішення військових завдань.

На наш погляд, ніодне технічне досягнення не розвивалось такими швидкими темпами, як авіація.Так, якщо на початку 1903 року літак братів Райт зміг відірватись від землі йпролетіти декілька сот метрів, то по закінченню Першої світової війни літакиповністю опанували небо, здолавши швидкість 200 км/год та висоту підйому у 5тисяч метрів.

Кожна з країн — учасницьвійни задля здобуття переваги у небі прагнула вдосконалити свої літальніапарати, не рахуючись з фінансовими витратами. Така перевага мала забезпечитиперемогу як у локальних боях, так і у битвах тактичного й стратегічногохарактеру.

На початок 1914року авіаційний арсенал основних країн — учасниць війни мав такий потенціал:Англія – 30 літаків; Росія -244; Німеччина-232; Франція – 156; Італія – 35. НаприкінціПершої світової війни спостерігалось збільшення кількості літаків у тисячіразів, а саме: Англія мала 54553 літака; Німеччина – 47931; Італія – 15021; США– 16797; Франція – 51143 літаків ( див.додаток 1 ).

Отже, в період війними спостерігаємо значне підвищення кількості літаючих апаратів, що дозволяєзробити висновок про те, що авіація широко використовувалась в усіх можливих військовихопераціях.

Таку самутенденцію ми можемо спостерігати і з заводами по виробництву літючих апаратів. Вжена кінець Першої світової війни промисловий потенціал авіабудування складавтакі цифри: Англія мала 76 авіазаводів; Німеччина – 36; Італія-22; Франція – 35авіазаводів ( див.додаток 2 ).

Таким чином,Перша світова війна була основним чинником розвитку галузі літакобудування,вироблення літаків та їх надшвидкого удосконалення. Перевага у кількості таякості літаків була одним з найважливіших чинників у перемозі над ТроїстимСоюзом ( див.додаток 3 ).

Актуальністьдослідження. Вепоху глобалізації економічних, геополітичних процесів наприкінці XX сторіччя усвіті з’явилась нова незалежна держава — Україна. Конституція молодоїнезалежної країни одним з головних стратегічних завдань держави визначає захистсуверенітету, територіальної цілісності України, забезпечення мирного життя та всебічногорозвитку її громадян. Українська армія та найбільш передовий і технічно оснащенийїї підрозділ – військово-повітряні сили — є невід’ємною частиною державноїполітики, спрямованої на захист інтересів держави. Від стану та перспективрозвитку воєнного потенціалу країни залежить подальше збереження самостійності,суверенітету і стабільності нашої держави. Проте, щоб спрогнозувати напрямкиподальшої еволюції українських військово-повітряних сил та, зокрема, йогоавангардного підрозділу — авіації, необхідно детально вивчити витоки таісторичне минуле авіації, осмислити стан розвитку цього виду бойової техніки напочатку Першої світової війни та з’ясувати основні тенденції її розвитку. Цим ізумовлена актуальність даного дослідження.

Предметом дослідження є військова технікаПершоїсвітової війни.

Об’єктом дослідженняє розвитокавіації у період Першої світової війни та її роль устворенні синтезованихвидів бойової техніки.

Хронологічні рамки роботи охоплюють період Першоїсвітової війни – 1914-1918 років.

Метою роботи є дослідження особливостейрозвитку авіації в умовах Першої світової війни під впливом тогочасногонауково-технічного прогресу, визначення як безперспективних ланок розвиткуцього виду бойової техніки, так і найбільш актуальних напрямків використанняавіації у воєнній галузі на перетині з іншими родами військ.

Головним завданням дослідження було:

— визначення геополітичнихчинників початку Першої світової війни, стану та розвитку військової авіації вцей період;

— вивчення основниххарактеристик літаючих апаратів різних країн та виявлення недоліків і переваг уїх тактико-технічних показниках;

— дослідження перспективностіавіації як універсальної галузі, що стала основою створення синтезованих видівбойової техніки й специфічних військових підрозділів та визначення ролі кожногоз них у розвитку технічного прогресу.

Стан науковоїрозробки теми. Дана тема знайшла своє відображення в різних публікаціях воєнного йповоєнного часу, у сучасній науковій, технічній, довідниковій та мемуарнійлітературі. В дослідженні зроблена спроба, використовуючи чисельну літературнута джерельну базу, узагальнити вивчений матеріал, виокремити контекст авіаціїта визначити чинники, що сприяли розвитку цього виду бойової техніки та йогопохідних в різних країнах світу.

Методи дослідження.

Дослідженнябазується на використанні системного підходу, що дає можливість розглянутивоєнний потенціал держави як складно організовану конструкцію, важливим іперспективним елементом якої виступає авіація та її підрозділи. Виходячи зпроблематики роботи, використовувався також кількісно-якісний аналіз для визначенняосновних характеристик літаючих апаратів різних країн та порівняльний метод у з’ясуванніпереваг тактико-технічних характеристик різних видів зброї. Для розкриттяпрактичних аспектів використовувався аналітичний метод, зокрема, в аналізітехнічних досягнень у сфері літакобудування різних країн. При розробціпропозицій стосовно подальшого розвитку авіаційної галузі використовувавсятакож метод моделювання та прогнозування, зокрема, у розробці висновків щодовизначення авіації як одного з найперспективніших галузей розвитку військовоїтехніки.

Практичнезначення даноїроботи полягає в тому, що вона є спробою вийти за межі шкільної програми, аузагальнення та висновки дослідження можуть бути основою для подальшої роботинад темою. Цей матеріал може бути також корисним в якості додаткового матеріалудля учнів середньої школи, які цікавляться подіями Першої світової війни.

Апробаціятеми. Темавиносилась на захист наукових робіт у рамках районного відділення Малоїакадемії наук та отримала схвальні відгуки з боку викладачів історії.Заслуховувалась на відкритому засіданні факультативу «Роль НТП у розвиткулюдства».Виносилась для обговорення в шкільному науковому товаристві«Інтелект».

РОЗДІЛI

ДОСЛІДЖЕННЯСТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ВІЙСЬКОВОЇ АВІАЦІЇ В РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

 

1.1. Передумови та причини початку Першої світової війни

 

На початку XX століттяу світі існувало декілька держав зі значним науково – технічним потенціалом, великимиприродними ресурсами та національними амбіціями. Серед наймогутніших на той часкраїн Європи та Азії були Англія, Франція, Німеччина, Австро-Угорщина, Японія,Росія. Одна з найпотужніших країн, яка грала ведучу роль у світовомуекономічному та політичному просторі, але знаходилась поза межами Євразії, булиСША. Між цими країнами існувала велика кількість економічних та політичнихпротиріч, що провокували напруженість у міждержавних відносинах. Відносиникраїн Європи перебували у рівновазі до утворення на теренах Пруссії новоїпрогресивної Німеччини, яка почала активно проводити політику мілітаризму танав’язувати, й навіть диктувати Європі свої підходи. Це стало поштовхом длярозвитку подій, що стали причиною розв’язання Першої світової війни. Як було вищезазначено, кожна країна мала свої претензії відносно інших держав і в зв’язку зцим проводила певні заходи. [3, c.9-10].

Всі ці амбіції тапротиріччя призвели, в свою чергу, до утворення двох могутніх військово-політичнихблоків, а саме — Троїстого союзу та Антанти. У склад Троїстого, а згодомЧетверного союзу входили: Німеччина, Австро-Угорщина, Італія, Туреччина та Болгарія.У склад Антанти входила Росія, Франція та Англія. Після утворення цих блоків невистачало лише приводу для початку воєнних дій, проте скоро він був знайдений. Так,28 червня 1914 року відбулася подія, яка й стала роковим приводом до початкувійни, а саме — вбивство спадкоємця австро-угорського престолу ерцгерцогаФранца Фердинанда та його дружини в Сараєво. Це була подія, яка вплинуло на подальшийхід історії.

Велику роль уПершій світовій війні беззаперечно зіграла наявність певних ресурсів натериторіях воюючих країн — фінансових, природних та людських. Розглянеморозподілення сил й ресурсів кожної країни.

1)Німеччина. Натой час однією з найбільш економічно розвинених держав, яка продовжуваларозвиватись навіть під час ведення воєнних дій. Розвитку країни сприялинаявність ресурсів на її території та економічно вигідне географічне розташування:вихід як до Північного моря, так і до Балтійського, що сприяло розвиткувоєнно-морського та торгівельних флотів, розташування майже в центрі Європидало можливість Німеччині вести війну на 2 фронти, що стало одним знайвагоміших факторів війни.Наявність корисних копалин дало можливістьрозвиватись військовій техніці та промисловості країни.

2) Росія. Буланайбагатшою на людські та природні ресурси. Серед усіх країн, що бралиучасть в цій війні, Росія мала найбільші території. Територіальне положення державибуло невигідне, оскільки, займаючи велику територію, вона мала розподілятивійська вздовж всього кордону, що послабило її позиції. Mала вихід доБалтійського моря, що давало змогу наносити майже прямі удари по Німеччині зморя. На території держави зосереджена велика кількість корисних копалин.Найголовнішою перевагою Росії у війні були майже невичерпні людські ресурси, атакож те, що на початку XX століття Росія мала найвищі у Європі темпи розвиткупромисловості.

3) Франція. Напочатку XX століття була однією з провідних країн. Розвинена промисловість,економіка, велика кількість природних ресурсів зробила Францію одним з лідерівсвіту. Вихід до Атлантичного океану зумовило розвиненість торгівлі і потужноговоєнного торгівельного флоту. Наявність корисних копалин зумовило розвитокпромисловості й науково-технічного прогресу. Франція мала одну з найбільших інайсильніших армій, що змогла показати себе якнайкраще під час війни.

4) Англія.За всіх часів залишалася королевою морів, вихід до світових вод зумовилостановлення Англії як морської держави. Країна мала найпотужніший флот у світі.Англія була досить розвиненою індустріальною країною з потужною економікою іпромисловістю.

5)США. Потужнаіндустріальна держава, мала сильну економіку і розвинену промисловість у всіхсферах. Мала невелике, але досить сильне військо, яким і скористалась під часведення Першої світової війни. Наявність природних ресурсів була доситьрізноманітною, що сприяло розвитку всіх галузей промисловості.Головнимкозирем США було те, що вони були захищені своїм віддаленим положенням від агресіїінших країн, що дало змогу спокійно переправляти війська до Європи.

6) Австро-Угорщина.Потужна європейська держава. Мала дуже вигідне географічне положення,оскільки, знаходячись в центрі Європи, мала вихід до моря, проте так і незмогла стати потужною морською державою. На території держави зосередженадостатня кількість ресурсів, що сприяло розвитку промисловості. Австро-Угорщинамала багаточисельну кваліфіковану армію, але слабкий флот, який не змігпротистояти натиску флоту країн Антанти.

Отже, наявність натериторіях воюючих країн відповідних ресурсів та їх практичне використання унауково-технічному розвитку беззаперечно вплинуло на перебіг подій Першоїсвітової війни.

 

1.2.Роль науково-технічного прогресу як одного з чинників та рушійноїсили воєнного конфлікту

 

Кінець XIXстоліття ознаменувався швидкими темпами розвитку народного господарства майже увсіх країнах Європи, США та Японії. Такий стан розвитку справ потребував налагодженнятранспортних зв’язків, розробку, створення нових засобів пересування таудосконалення уже винайдених. Для цього було необхідна розвиненамашинобудівельна, металургійна та інші галузі промисловості. Але тон усьомуцьому задавала наука, особливо ті її підрозділи, які були пов’язані звійськовими галузями. Винахід динаміту дав поштовх нарощуванню воєнних амбіційурядів різних країн. Розвиток нафтовидобувної та нафтопереробної галузей, атакож металургії сплавів логічно завершився відкриттям двигуна внутрішньогозгорання. Ці два винаходи, а також використання радіозв’язку та телеграфузробили революцію у військовій справі.

На зміну кіннотівже йшли моторизовані та бронетехнічні війська, у небі замість громіздкихповітряних куль та дирижаблів з’явились маневрені літаки. Розвиток хімії давзмогу використовувати отруйні гази як вид зброї. Значно вдосконалилось стрілецькеозброєння у бік розвитку автоматичної зброї, що знайшло своє відображення увеликій кількості систем кулеметів, які з’явились на початку XX століття.Хімічна галузь забезпечила цю зброю бездимними, більш потужними нітропорохами. Розвитокзалізничних шляхів та паровозів, артилерії та металургії сплавів дозволивстворити бронепотяги.

На змінувітрильникам, які ще панували на початку та в середині XIX століття, завдяки паровимдвигунам прийшли великі, могутні бронекрейсери, практично не залежні від змінипогоди та спроможні нести на собі велику вогняну міць багатодюймових гармат.

У цей час бувтакож розвиватися підводний флот, з’явились перші субмарини. В артилеріїперевага надається розробці великокаліберних та далекобійних гармат. Теоретичнінаукові дослідження у галузі аеродинаміки видатного вченого Жуковського М. Є.підвели базу для створення та подальшого розвитку літаків як у Росії, так і вЄвропі. Виникає зовсім нова галузь — літакобудування.

Таким чином,розвиток науково-технічного прогресу став одним з чинників та рушійною силоювоєнного конфлікту.

1.3.Виникнення нових видів зброї та їх вплив на стратегію і тактикуведення бойових дій

 

Бурхливий розвитоквоєнної техніки на початку XX століття та впровадження наукових досягнень увійськову галузь кардинально змінили теоретичні основи ведення бойових дій.

Наявність шляхівсполучення, здатних за короткий термін переправляти з одного місця в іншевеликі військові сили та транспортувати великі об’єми матеріальних ресурсів назначні відстані, зробило можливим втягнення у бойові дії значних людськихресурсів. Якщо армія Наполеона у 1812 році нараховувала близько 1 млн. солдат ідля її передислокації потрібні були місяці, то через століття за декілька днівмільйонні армії можна було перевезти на сотні кілометрів й забезпечитифункціонування тисячокілометрових фронтів.

Появавдосконаленої стрілецької та автоматичної зброї значно збільшило її знищувальнуспроможність, що призвело до великої кількості втрат у живій військовій силі.Також цьому сприяв розвиток скорострільної та лабільної польової артилерії. Розвитокдальнобійної артилерії надав можливість обстрілювати глибокі тили супротивнихсторін. Наочним прикладом тому є розробка німецькими військовими мортири «ВеликаБерта», яка стріляла 900-кілограмовими снарядами на відстань до 14 км. Все це призвело до протистояння великих військових мас ворогуючих сторін по обіч фронту, щодало поштовх до виникнення так званої «окопної» війни. Поява бронетехніки,озброєної кулеметами та гарматами, звела нанівець роль кінноти у бойових діях. Танки,які на початку сторіччя відігравали більше психологічну роль, згодом дали поштовхрозвитку самохідній артилерії, чим забезпечили високу маневреністьартилерійської підтримки військ.

Значного розвиткута змін набула стратегія ведення війни на морі. З’явилась велика кількістьрізноманітних воєнних кораблів — від тральщиків до броньованих лінкорів. Зрославогнева потужність кораблів та дальність і автономність їх плавання, що далозмогу проводити повномасштабні бойові дії на водах у всіх широтах. Особливузагрозу воєнним кораблям представляли підводні човни, здатні непомітнимипроникати у стан ворога та проводити прицільне торпедування, та мінуванняводного простору.[4, c.218]

Застосуванняотруйних газів на річці Іпр під час бойових дій коштувало життя тисячам людей.Це започаткувало новий вид зброї, а також новий вимір у воєнній стратегії — такзвану «зброю масового знищення ».

Але найбільшвидатними досягненнями, що вплинули на хід війни, були надбання у галузіавіації. Панування у небі забезпечувало постійну загрозу військам супротивниката захист власних наземних сил. Авіація, яка започатковувалась на початку свогорозвитку як розвідувальна, отримала великий імпульс розвитку. [5, c.43]

Озброєння літаківбомбами та кулеметами зумовило появу та розвиток бомбардувальної, штурмової тавинищувальної авіації. Розробка літаків великої вантажності та дальностіпольоту дозволила наносити бомбові удари по глибоким тилам супротивника і сталаосновою розвитку стратегічної авіації. Необхідність захисту від атак з небапризвело до виникнення нового роду військ – військ протиповітряної оборони.

Таким чином,залучення науково-технічного прогресу до процесу ведення військових дій тастворення нових видів зброї призвели до корінної зміни тактичних і стратегічнихпринципів ведення війни, які удосконалились та знайшли своє місце у сучасномувійськовому мистецтві.

РОЗДІЛII

АВІАЦІЙНЕЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВОРОГУЮЧИХ КРАЇН

 

2.1.Основні характеристики літаючих апаратів різних країн

 

Розвитокнауково-технічного прогресу сприяв винайденню й використанню нових видів зброїта військової техніки. Кожна з країн, яка брала участь у військових операціях,мала певні особливості розвитку науково технічного прогресу та, як наслідок, — розвиткуозброєння й військових машин. Військова авіація — відносно новий вид військовоїтехніки, який отримав велике поширення під час ведення воєнних дій. Державивикористовували авіацію як новий, прогресивний метод знищення воєнних силворогів.

Найрозповсюдженішоютактикою використання авіації було тактичне та стратегічне бомбардування. Дляцих цілей використовували бомбардувальники. Німеччина, як один з лідерівлітакобудування, використовувала бомбардувальники

Гота G 1, Гота GII (G III, G IV), Гота G V [див. додаток 4]. Технічні характеристики літакаГота G1 викликали загальне задоволення — оригінальна конструкція дала змогурозширити поле зору як для екіпажа, так і для кулемета, який кріпився підкрилом літака. Незважаючи на те, що конструкторами були виявлені ряд недоліків,G1 широко використовувався до кінця 1915 року, а згодом був замінений на більшпрогресивні моделі (Гота G II, G III, G IV) [6].

Піком бомбардувальноголітакобудування було створення Німеччиною найкращого зі своїх бомбардувальників- Гота G V. Цей літак відрізнявся від своїх попередників наявністю більшякісних деталей та покращеною формою, що значно підвищило його бойові якості. Першубойову операцію було проведено 13 липня 1917 року — наліт на Лондон, у результатіякого загинуло 162 чол. й 400 чол. отримали поранення. Це була найбільшакількість постраждалих за весь час повітряних атак на Англію під час Першоїсвітової війни [7].

Росія, як країна з потенційно великими ресурсами і можливостями, невідставала за розвитком авіації від інших країн. Росією був створений рядважких літаків, які широко застосовувалися під час війни. Найкращим досягненнямросійського важкого літакобудування було створення конструктором І. Сікорськимбомбардувальника «Ілля Муромець». [див. додаток 5]І. Сікорський розробляв літакяк пасажирський, але з початком Першої світової війни його конструкція буладокорінно змінена. Для «Муромця» була характерна велика вантажопід’ємність, щодавала змогу перевозити до 1400 кг бомб. Крім того, це був перший літак, якиймав 7-9 кулеметів, які забезпечували «сферичну» оборону. 3 кулемети вели вогоньпо піхоті, у той час як інші захищали від нападів ворожої авіації. Сікорськийпоступово удосконалив «ІЛ»: замість однієї важкої бомби літак мав змогу нести від8 – ми 100 — кілограмових бомб, що давало змогу вести вогонь по скупченнюартилерії та техніки ворога. Для цього ж літака була сконструйована спеціальна650-кілограмова фугасна бомба. «Ілля Муромець» широко використовувався для знищеннястратегічних об’єктів та техніки Троїстого Союзу [8].

Розвиток важкоголітакобудування стимулював також розвиток легкої авіації (винищувачі,штурмовики). Якщо будування важких бомбардувальників було найбільш розвинене вНімеччині та Росії, то легкі літаки широко використовувались усіма країнами.

Розглянемо легкуавіацію деяких країн — учасниць подій 1914-18 років.

1)Австро-Угорщина.На відміну від Німеччини Австро-Угорщина виробляла меншу кількість літаків. Арміядержави вела військові дії на території Балканів та Росії і не мала значноїнеобхідності у літаках. Тільки під час воєнної кампанії в Італії літакивикористовувались досить широко [9]. Літаки Австрії характеризувалися високимильотними якостями. Найрозповсюдженими серед них були Авіатик (Берг) D.I таГанза-Бранденбург D.I. Авіатик (Берг) D.I став основою австро-угорської авіаціїу Першій світовій війні. Він характеризувався досить простою конструкцією тависоким льотними якостями. Літак широко використовувався для повітряноїпідтримки важких бомбардувальників під час бойових операцій на територіїІталії. Більшість австрійських пілотів з повагою відзивалися про цей літак, йогоякості також змогли оцінити італійці, захопивши під час ведення бойових дійдекілька літаків [10].

Ганза-БроанденбургD.I був наступним за бойовими показниками літаком Австрії. Мав високуманевреність та бойові якості. Більшість австрійських повітряних асів літали на«Бранденбургу», а пілот Годвін Брумовскі збив на ньому 22 ворожих літака [11].

2)Англія.Хоча і була морською державою, проте мала дуже високий рівень розвиткулітакобудування. Наявність на території країни людей з високим науковимпотенціалом дало змогу Англії розвиватись не тільки у військово-морському плані,а й у авіаційному. Тому на час Першої світової війни Англія мала велику кількістьодиниць авіації. Основу англійської авіації складали: DH.5, Брістоль«Скаут С», Сопвич «Пап» [див. додаток 6], Сопвич 5F.1 Долфин, F.E. 2b (2d), Віккерс F.B.9, SPAD S.13C.1.Кожен з перелічених літаків мав певнітехнічні показники й особливості, але під час ведення військових дій особливовирізнився DH.5. Наступним літаком, який відіграв вагому роль у Першій світовійвійні, був Сопвич «Пап».Цей літак було сконструйовано вперше на замовленняанглійського флоту для створення нової воєнно-морської ескадрильї. «Пап»відрізнявся від інших англійських літаків своєю блискучою маневреністю, невтрачав висоту під час віражів, та, не дивлячись на відносно слабкий двигун,міг розвивати швидкість до 179 км/год [12].

3) Франція. Знаходженнябезпосередньо біля кордонів Німеччини і загроза постійних атак з її сторонистимулювало розвиток воєнних галузей науки й техніки. Авіація Франції була нависокому рівні й активно використовувалась під час ведення воєнних дій. Близькістьдержавних кордонів Англії давало змогу здійснювати обмін науковими ідеями йвинаходами обох сторін, що певним чином впливало на перебіг війни. Наочним томуприкладом було використання Французами у авіації англійських «Папів» [12]

Щодо власнихлітаків, то найрозповсюдженішими у Франції були SPAD S.13C.1, Моран-Солне N,Ньюпор 17С.1.Першим за технічними показниками був Ньюпор 17С.1. Навідміну від його попередника Ньюпора 16С.1 нова модель відрізнялась від базовоїформою капоту та несучої поверхні. Кулемет був перенесений з передньої частинидо лівого крила і зроблений рухомим, тим самим забезпечивши більшу вогневусилу. Літак вийшов напрочуд вдалим, і саме це зумовило його широке використанняна фронті. Літаки цього типу використовували також бельгійці та італійці. Бувшироко застосований у франко-американській ескадрильї № 124 «Лафайєтт», а такожу трьох ескадрильях американського експедиційного корпусу [13].

4) Італія.Віддаленість від найбільших і найнебезпечніших країн Європи не сприяластимуляції та розвитку воєнної промисловості Італії. Однак навіть у Італії булипевні власні науково-технічні досягнення, одним з яких стало створення П’єромДюпоном у 1915 р. невеликого винищувача «Анріо HD.1», який вирізнявся легкимсилуетом та високими технічними якостями. Літак виявився швидким та вирізнявсявисокою маневреністю. Певним чином він був схожий на англійський Сопвич 11/2«Страттер».Під час воєнних дій майже не використовувався, оскільки арміявже замовила серію Блеріо “SPAD”, але італійські ідеї були використані англійцямидля створення та вдосконалення певних одиниць авіації [14].

5) Росія. Окрімрозвитку важкого літакобудування на території Імперії розвивались і легкаавіація. Стовпом Російського літакобудування був І.Сікорський. Ним буластворена основа російської легкої авіації, а саме — літаки Сікорський С-16 та СікорськийС-18. Оскільки на той час пілоти Росії літали переважно на французьких літаках,спроектовані Сікорським літаки не знайшли свого визнання. Але характернимиособливостями цих літаків були легкість каркасу, висока швидкість таманевреність, проте із-за розмірів він не здобув широкого використання. Першийвинищувач конструктора С16 частково використовувався у воєнних діях на фронті, тайого було випущено лише 34 одиниці [15].

6) Німеччина.Розвитку авіації Німеччини сприяли швидкі темпи зростання її економіки, що далозмогу вийти на 1 місце не лише серед важкого літакобудування, а й у легкійавіації. Найкращими літаками легкої авіації Німеччини були Фоккер і Альбатрос. АльбатросД 2 був одним з найрозповсюдженіших німецьких винищувачів, який за своїмитехнічними показниками приблизно відповідав найкращим літакам Франції.Характеризується високою швидкістю, достатньою маневреністю та двома кулеметами,що й послугувало тому, що Альбатрос став головною наступаючою силою ТроїстогоСоюзу [16].

2.2. Переваги та недоліки авіації у порівнянні з іншими видами зброї

 

Як кожний новийпрогресивний винахід, авіація мала як недоліки, так і переваги. Зупинимось наперевагах саме цього виду воєнної техніки:

1) мобільність;2) можливість наносити повітряні атаки; 3). достатня грузопід’ємність; 4) маневреність.

Мобільністьлітаків Першої світової війни забезпечувалась високою швидкістю — 180-190 км/год.У той самий час швидкість першого англійського танку МК-1 була приблизно 3-4 км /год. Хоча обидва винаходи відіграли велику роль у ході воєнних операцій, проте танкивикористовувались в основному на Західному фронті, а авіація — всюди.

Маневреністьнайперших літаків була досить низькою, але вже до 1914 році вона піднялась надостатній рівень. Маневреність, окрім швидкості, забезпечувалась такожоригінальною конструкцією. У свою чергу, танки, як новий винахід, мали дуже низькупрохідність й маневреність, проте відсутність цих чинників компенсуваласьбронею та вогневою міццю.

Таким чином, танкивідрізнялись своїм броньованим захистом, який у літаків був відсутній, однаквогнева міць танків компенсувалась зі сторони авіації масованістю бомбовихвогневих ударів. Найважливішою властивістю авіації була можливість наноситиповітряні атаки по наземним військам та стратегічним об’єкта супротивника, щостимулювало розвиток бомбардувальної авіації. Це стало основним чинникомвизнання авіації як найбільш маневрового та смертоносного виду військовоїтехніки.

Вантажопід’ємністькожного літака забезпечувалась конструкцією та потужністю двигуна. У свою чергу,вантажопід’ємність була необхідна бомбардувальній авіації для перевезеннякорисного військового вантажу. Вантажопідє’мність же боєзаряду танків на тойчас залишалась більшою протягом усієї війни.

Окрім переваг,авіація мала певні недоліки, з якими інженери вели постійну боротьбу. Це:

1) висока ламкістьта ненадійність конструкції.У порівнянні з танками літаки значно поступались їму міцності конструкції. Загалом при звичайних бойових вильотах з 30 літаківповертались приблизно 22, що було досить низьким показником для ВПС;

2) обмеженадальність польоту. Виходячи з цілей авіації, дальність польоту не зовсім задовольнялавійськових, які постійно намагалися значно збільшити її. Таким чином, якщо напочатку війни дальність відповідала сотням кілометрів, то у кінці війни літакмав змогу пролетіти до 400 кілометрів, і цей показник невпинно збільшувався;

3) обмеженістьвантажопід’ємності. Конструктори вели розробки та удосконалювали великоваговілітаки (типу «Ілля Муромець»);

4) недосконалістьприцільності ведення бойового вогню. Над цією проблемою постійно вели роботуінженери стрілкової зброї, вдосконалюючи встановлені на літаках кулемети, абомбометання компенсувалась лише особистими навичками пілотів (у подальшому цейчинник був компенсований створенням пікіруючих бомбардувальників та спеціальнимиприцілами);

5) майже повнавідсутність захисту пілота. Цей чинник призвів до винайдення парашуту .

Отже, виникненняавіації призвело до становлення її як основного виду воєнної техніки, щовикористовувалась під час ведення військових дій.

2.3. Порівняльні тактико-технічні характеристики літаків та дирижаблів.

 

Окрему роль урозв’язанні воєнних дій під час Першої світової війни відіграли дирижаблі[див.додаток 7], які були відомі наприкінці XIX століття й здобули широкого визнанняв період війни.

Оскількинайрозвиненішою країною в галузі дирижаблебудування була Німеччина, то наша увагабуде акцентуватись саме на ній.

Ще за довгий часдо початку війни представники кайзерівського флоту були зацікавлені удирижаблях та їх можливому використанню під час проведення бойових дій, оскількилітаки на той час знаходились у «дитячому » стані, а їх бойове використаннябуло дуже складним та невигідним. У свою чергу, дирижабль міг велику кількістьчасу знаходитись у повітрі, підійматись на велику відстань й перевозити воєннівантажі. Вирішальну роль відіграв той факт, що літаки значно поступалисьдирижаблям за всіма цими показниками. Морський генштаб був готовий повірити, щоза допомогою дирижабля грубої конструкції графа Цепелліна можна гарантованоотримувати найсвіжішу стратегічну інформацію про ситуацію, яка склалася на моріта проводити з повітря наступальні бойові дії.

В 1911 році набудування дирижаблів заводом Цепелліна було виділено 1 млн. рейхсмарок. Цепризвело, в свою чергу, до того, що у 1912 році було створено спецпідрозділ«Воєнно-морський загін особливого призначення»(«Marine-Luftschiff-Detachement»).

Згодом, розвиваючиідею і отримуючи постійну фінансову підтримку, до початку Першої світової війнибуло створено 47 дирижаблів різних модифікацій і конструкцій. До 1914 року з 26цепелінів, збудованих для громадських та військових цілей, було втрачено: 8 — завдякипоганій погоді, 3 — згоріли, а інші потерпіли аварію завдяки «людському фактору».

Одним з найбільшнаочних прикладів використання цепелінів у військовій справі є наліт 3німецьких дирижаблей (L-13, L-34, L-22) 15 червня 1915 року на Нью-Йорк. Хочаналіт був невдалим, саме ця подія показала повітряну міць Німеччини. Адже,незважаючи на втрату всієї ескадрильї, було випущено по цілям більше половинибоєзапасу, що стало причиною загибелі тисяч людей та майже половини будівельміста.

Як бачимо, бойовівильоти дирижаблів часто завершувалась втратою повітряного апарату та членівекіпажу.

Поряд з цим буланеобхідність боротись і з важкими метеоумовами та поганою видимістю. При виконаннірозвідувальних польотів важко було визначити точне місцезнаходження та курс бойовихкораблів. Під час перших нальотів дирижаблів ВМС Німеччини на Англію з 19 на 29грудня 1915 року, L-6 змушений був повернути назад у зв’язку з дощем, а L-3 таL-4 змогли скинути лише декілька бомб.

Надійністьдирижаблів як військових засобів була вкрай низька. 17 грудня 1915 року у р.Фане був знищений L-3, L-4 впав біля берегів Голландії, L-12 розбився. В 1917році командування німецькими сухопутними військами було змушене передати всісвої дирижаблі військам ВМС, вважаючи, що вони мають дуже низьку результативністьпри підтримці бойових дій на суходолі.

Одним заргументів використання дирижаблів було те, що вони своїми атаками сковуютьсили ППО, які інакше були б відправлені на західний фронт. Окрім цього, нальотидеморалізували населення. Повітряні гіганти, наповнені воднем, виявилисьповністю безсилими проти зенитної артилерії, чого не можна сказати про літаки. Німецькіматроси, які служили на цепеллінах, платили за це великою кров’ю.

Загалом надирижаблях було зроблено 1210 бойових вилетів, 40% екіпажу зазвичай неповерталось. З 79 кораблів-учасників воєнних дій, 52 були загублені; 19 –знищені.

За усю війнуцепелліни скинули бомби загальною масою у 340440 кг, з яких лиш невелике число вплинуло на результат бойових дій на фронті, а більшою міроювони служили для морального впливу на населення [17].

Порівняльно-технічніхарактеристики літаків та дирижаблів проаналізовані у таблиці (див. додаток 8 ).

Таким чином,враховуючи велику кількість недоліків та нераціональність у використанні,конструювання дирижаблів поступово відійшло на задній план, поступаючисьновому, прогресивному літакобудуванню.

РОЗДІЛIII

ДИФЕРЕНЦІАЦІЯАВІАЦІЇ НА БІЛЬШ ВУЗЬКІ СПЕЦИФІЧНІ ПІДРОЗДІЛИ ТА РОЛЬ КОЖНОГО З НИХ У РОЗВИТКУТЕХНІЧНОГО ПРОГРЕСУ

 

3.1. Тактична та штурмова бомбардувальна авіація

 

Найбільш пріоритетнимнапрямком було використання літаків у якості вогневої підтримки воєнних дійсухопутними та морськими військами, а також бомбардування стратегічних воєннихоб’єктів. Саме це зумовило виникнення штурмової авіації, спрямованої напідтримку військових дій та тактично-стратегічної авіації, мета якої — нанесення бомбових ударів по глибоким тилам супротивника. Бомбардувальникистали основою авіаційних сил ворогуючих сторін. Розкриємо поняттябомбардувальник. Це — важкий літак, який характеризується великою грузопід’ємностюй наявністю вантажу, тобто, в даному випадку, бомб. Якщо на початку бойовоїісторії літаки планувалися використовувати виключно в розвідувальних цілях, тоще до початку Першої світової війни вони знайшли своє найважливіше застосуванняу якості бомбардувальника. Доки промисловий випуск бомб не був налагоджений,часто використовувались ручні гранати для скидання їх з літаків, однак ефективністьїх застосування була низькою. Така ситуація диктувала розвиток нових видівбоєприпасів, авіаційних бомб, які, у свою чергу, розподілялись на легкі таважкі. Це стало основним чинником розподілення бомбардувальної авіації наштурмову та тактичну. Тактичний (фронтовий) бомбардувальник – це літак, що має доситьвеликий радіус дії і призначений для завдання ударів в оперативному тилу супротивника.Штурмовик (літак безпосередньої підтримки) – це літак, спеціально спроектованийдля безпосередньої підтримки військ на полі бою. Основними цілями штурмовика єтанки, колони постачання, скупчення військ, точки вогневої підтримки(артилерійські розрахунки, дзоти). Кожна країна мала певні варіантибомбардувальної авіації. Дані про це наведено у таблиці (додаток 5). Бомбардувальнаавіація використовувалась майже в усіх більш-менш важливих військовихопераціях, і досить часто нанесення масивного повітряного удару дозволялосхилити терези на ту чи іншу сторону. [18]Для прикладу можемо навести бій біляДоггер-Банки (24 грудня 1915 р.), де штурмовики відіграли вирішальну роль у досягненніперемоги. Великовагова авіація, окрім застосування у якості тактичнихбомбардувальників, часто використовувалась для максимально швидкої доставкивантажів з тилу на фронт. Це зумовило виникнення такого виду авіації, як військово-транспортна.Найбільш відомим літаком у цьому напрямі став розроблений І. Сікорським «ІлляМуромець», корисний вантаж якого був 1,5 т., швидкість — 100 км/год.[19,c.440]Крім того, це був підрозділ, який доставляв командний склад з тилу до фронту,або з однієї гарячої точки до іншої, а також забезпечував повітрянийінформаційний зв’язок.

Підсумовуючивищезазначене, можна зробити висновок, що використання авіації під час бойовихдій відкрила універсальність її застосування.

3.2.Виникнення винищувальної авіації як засобу охорони штурмових та транспортних їїпідрозділів

 

В Росії, ще за 6років до початку Першої Світової війни, група офіцерів з Офіцерської школиповітроплавання визначила, що «…в майбутній війні доведеться перш за всевоювати в повітрі за право володіти ним, а це змусить мати цілий ряд одноміснихапаратів, не призначених для використання їх у якості розвідників, а тільки зметою боротьби в повітрі, для знищення повітряних апаратів супротивника таконвоювання власних аеродромів». Для вдалого виконання цього завдання літакимають бути швидкохідними та маневреними. З виникненням бомбардувальної авіаціїгостро постала потреба у захисті їх від ворожого вогню [2, c.12]. Оскількилітаки робились з дерева, а не з металу, то не було можливості робити авіаціюброньованою. Тому було вирішено зробити особисту «охорону» кожного збомбардувальників. У результаті цього був запроваджений новий вид авіації — винищувачі. Кожен бомбардувальник мав декілька кулеметів, що забезпечувалооборону, але недостатня швидкість і маневреність робила великі літаки доситьвразливими. Тому вже на початку війни виникла необхідність у конвоюванні такихлітаків, а також у повітряному нападі на важкі літаки супротивника.

Всупереч Гаазькійконвенції 1907 року, зброя впевнено оселилась у небі. Для боротьби за правоволодіти небом виникла необхідність озброїти легкі літаки вогнестрільноюзброєю, тобто кулеметами. Складність питання була пов’язана з тим, що пропелер знаходивсяперед кабіною пілота, який мав вести звідти прицільний вогонь. Змаганнярозпочалось серед інженерів-винахідників, які запропонували кулемети зсинхронізаторами вогню.

На початку 1915р. І. Сікорським був розроблений перший у світі літак, спроектований спеціальнодля повітряного бою, зі швидкістю 156 км/год та та вагою 600 кг.[2, c.12]. В 1916 р. почалось комплектування перших у світі, створюваних за ініціативоюросійських пілотів Євграфа Крутеня та Івана Орлова, винищувальних авіаційнихзагонів. Незабаром І.Сікорський збудував броньований С-17, а потім — С-20,озброєний вже двома синхронізованими кулеметами, який мав ший швидкість до 190км/год [2,c.12]. Наприкінці війни Росія втратила свою перевагу у будівництвівинищувачів. Винущувачі І.Сікорського, поступившись за технічними та бойовимихарактеристиками літакам інших держав — Німеччині — Фоккер Е.II, Фоккер D,Фоккер D.VII,І; Франції — Моран-Солнье N, Ньюпор 11,SPAD7C.1; Англії — S.E.5а,DH.5.

Отже, в періодПершої світової війни виник новий вид бойової техніки — винищувальна авіація,яка стала використовуватись як засіб охорони штурмових та транспортних їїпідрозділів.

3.3.Розвідувальна авіація як особливий підрозділ військової техніки

 

Можливістьвикористовувати у розвідувальних цілях повітряні апарати — повітряні кулі, азгодом дирижаблі — виникла ще на початку спочатку XX сторіччя. Одначе з появоюавіації технічна розвідка набула свого найвищого розвитку. Вже з першимпольотом братів Райт військові експерти пророкували авіації кар’єру мобільногорозвідника, проте після рішень Гаазької конференції, яка заборонила зброю вповітрі, функція літака як розвідника залишалась єдиною, що цікавилавійськових. Ще до початку Першої світової війни пілоти, озброєні кінокамерами,робили перші спроби аеродинамічної зйомки. З початком війни функція літаків якрозвідників значно розширилась і охопила всі літаючі засоби. Після бойовихвильотів пілоти у своїх рапортах надавали командуванню інформацію пропереміщення, базування та чисельність побачених сил супротивника.

Окрім того,окремі літаки цілеспрямовано проводили розвідувальні рейди у необхідних длявійськової розвідки напрямках. Для забезпечення їх безпеки, а також з метою збільшенняогляду місцевості потрібно було досягти максимальної висоти польоту. І це булодосягнуто уже в 1916 році, коли деякі літаки подолали відмітку в 5 км. Враховуючи швидкість, маневреність, висоту польоту, функції розвідувальної авіації виконували,в основному, винищувачі.

Отже, авіаціявикористовувалось як плацдарм для спостереження за об’єктами супротивника, щоробило ці повітряні апарати найкращими розвідниками-спостерігачами.

3.4.Авіаносці та літаки-торпедоносці як синтез авіації і воєнно-морських сил.

 

Ще до початкупершої світової війни авіацією зацікавились воєнно-морські сили. Так, у Німеччиніусі засоби повітроплавання підпорядковувались воєнно-морському флоту. Британія,як морська держава, теж була вкрай зацікавлена у якнайбільш тісномуспівробітництві авіації з ВМС. Літаки мали можливість проводити розвідувальнірейди, надавати інформацію про необхідність проведення рятувальних засобів наморі, наносити бойові удари по морським цілям супротивника та конвоювати своїкордони. Враховуючи географічне положення Британії, саме вона започаткувалаавіаносний флот. Для цього було спроектовано багатофункціональну модель Сопвич«Пап». Цей літак було сконструйовано вперше на замовлення англійського флотузадля створення нової воєнно-морської ескадрильї. Дійсно, літак був зробленийнастільки вдало, що окрім застосування у воєнно-морському флоті він здобувшироке визнання й на суходолі. Загалом серію склали 1875 літаків, котрізастосовувалися під час різних кампаній. Завдяки створенню «Папів» англійськийфлот перетерпів ряд вдосконалень, оскільки надалась можливість використовуватиавіацію для розв’язання військових дій на морі. Таким чином, були створені«носії літаків» (терміна авіаносець на той час не існувало), які широковикористовувались під час ведення війни. «Пап» відрізнявся від іншиханглійських літаків своєю блискучою маневреностю, не втрачав висоту під часвіражів, не дивлячись на відносно слабкий двигун, міг розвивати швидкість до179км/год.[12]. Однак винайдення англійцями «носіїв літаків» стало не єдинимвідкриттям у галузі синтезу авіації та воєнно-морських сил. Російським вченим І.Голенищевим-Кутузовимбув спроектований перший на той час літак-торпедоносець. Голенищев-Кутузовдобре знав потреби флоту, намагався знайти вихід з ситуації, яка склалася наморі. Він дійшов висновку, що бомбардувальники «Ілля Муромець» можнаперебудувати в торпедоносці, задля виконання завдання повітряних атак наворожий флот. Наступним важливим кроком в удосконаленні літака була постановкайого на «поплавки», таким чином з’явилась ідея створення перших гідропланів. Проектбув підтриманий владою, і згодом мав бути втілений в життя у вигляді створеннясерії спеціального загону з 10 літаків цього типу. Випробування були призначеніна 1917 рік, однак складна політична ситуація в країні не дала змогу повністюзавершити проект. Так закінчилась спроба створити перший російськійторпедоносець. [20]

Таким чином,авіація стала основним чинником створення синтезованих видів бойової техніки вперіод Першої світової війни.

ВИСНОВКИ

 

Унауково-дослідницькій роботі зроблена спроба, використовуючи чисельнулітературну та джерельну базу, дослідити основні шляхи розвитку авіації вумовах Першої світової війни під впливом тогочасного науково-технічногопрогресу.

Отримані впроцесі дослідження висновки підтверджують актуальність обраної тематики, ареалізовані мета і завдання роботи дають можливість зробити наступні висновки:

1. Проведенийаналіз дав змогу визначити як тупикові ланки розвитку авіації, так і найбільшактуальні напрямки її використання у воєнній галузі.

2. В роботі з’ясовано,що можливість багатоцільового використання літаків у бойових діях призвела доїх диференціації за різним призначенням, в результаті чого були створеніпідрозділи для виконання різноманітних бойових завдань: бомбардувальники,штурмовики, винищувачі, розвідники, морська авіація. Кожен з цих специфічнихпідрозділів мав власні можливості та технічні особливості, що зумовило їх практичневикористання для вирішення різних військових завдань.

3. Порівнюючиаеродинамічно-технічні характеристики літаків та дирижаблів у дослідженнівизначені фактори, що слугували причинами усунення дирижаблів з історії бойовоїтехніки як старого, громіздкого та неефективного виду авіації.

4. Виявлено перевагитактико-технічних характеристик літаків у порівнянні з дирижаблями. Це: 1)швидкість; 2) маневреність; 3) різноманітність озброєння; 4) невеликий екіпаж;5) нескладність обслуговування; 6) низька залежність від метеоумов.

5. Визначено, що,окрім винайдення у XX столітті літаків, великий потенціал науково-технічногорозвитку та застосування у бойових діях мав ще один напрямок розвиткувійськової техніки — бронетанкові сили. На відміну від дирижаблів, у них небуло конкуренції на суходолі. Але великі фінансові кошти, які витрачались длястворення одиниці бойової техніки та недосконалість танків не дозволили їмрозвиватись такими ж темпами, як авіація.

6. У дослідженнідоведено, що виникнення та розвиток авіації призвело не тільки до перебудовиінфраструктури інженерних військ (тепер до їх обов’язку входило розташування таобладнання аеродромів, їх матеріальне забезпечення), а й стимулювало створеннявійськових підрозділів на перетині авіації з іншими видами збройних сил.Співробітництво з воєнно-морським флотом започаткувало ідею створеннявинищувальної морської авіації та створення авіаносного флоту, який, в своючергу, хоч і не відіграв під час війни значної ролі, проте мав у подальшомувеликий потенціал розвитку.

Таким чином,автор прийшов до висновку, що пріоритетність розвитку серед бойових технічнихзасобів у період 1914-1918 років мала саме авіація і що саме авіація сталаодним з найважливіших чинників у перемозі над Троїстим Союзом у роки Першоїсвітової війни й основним фактором створення в майбутньому синтезованих видівбойової техніки.

Дана робота виходитьза межі шкільної програми і може бути використана в якості додаткового інформативногой аналітичного матеріалу для учнів середньої школи з метою більш глибокогорозкриття теми Першої світової війни.

СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1.        КуликовВ. про літак С-16; з журналу // Моделіст-Конструктор. – 1991. — №11

2.        Синіцин зжурналу // ВПС. – 2008. — №82 (400)

3.        ПолянськийП.Б. Всесвітня історія. 1914-1939: Підручник для 10-го кл. загально-освіт.навч. закл.- К.: Генеза, 2002 – 288 с.

4.        ОбуховичВ., Никифоров А. Самолёты Первой мировой войны, — К.: Харвест, 2003 -368с.

5.         ІвановС. Бомбардировщики Первой мировой войны, — К.: ООО АРС, 2001 — 64с.

6.        http://ww1.milua.org/AwgothaG1.htm

7.        http://ww1.milua.org/gothaGV.htm

8.        http://ww1.milua.org/awIljaMuromets.htm

9.        http://ww1.milua.org/awOeffagDIII.htm

10.     http://ww1.milua.org/awAwiaticD1.htm

11.     http://ww1.milua.org/awHanzaD1.htm

12.     http://ww1.milua.org/AwSopzichPUP.htm

13.     http://ww1.milua.org/awNewpor17c1.htm).

14.     http://ww1.milua.org/awAnrioDH1.htm

15.     http://ww1.milua.org/awSycorskyC16.htm

16.     http://ww1.milua.org/awAlbatrosDII.htm

17.     http://ww1.milua.org/Zeppelin.htm

18.     .http://ru.wikipedia.org/wiki/Бомбардировщик

19.     БольшаяСоветская Энциклопедия.Гл.ред.А.М.Прохоров.Изд 3-е.М., «СоветскаяЭнциклопедия», 1975.Т.10.Отоми – Пластырь. 1975.- 648 с.

20.     http://ww1.milua.org/torpedoplane.htm

ДОДАТКИ

Додаток1

 

Співвідношеннякількості літаків на початку і в кінці Першої світової війни серед країн-головнихїї учасниць

/>

Додаток 2

 

Співвідношенняавіазаводів (у відсотках) країн – учасниць Першої світової війни на кінець 1918року

/>

Додаток 3

 

Відсотковеспіввідношення літаків Німеччини і країн Антанти на кінець 1918 року

/>

Додаток4

 

ГотаG 5.

/>

Додаток5

 

«ІлляМуромець».

/>

Додаток6

 

Сопвич«Пап»

/>

 

/>

Додаток7

Різніваріації дирижаблів.

/>

Додаток8

 

Порівняльно-технічніхарактеристики літаків та дирижаблів періоду Першої світової війни

 

Фактори

Літаки

Дирижаблі

 

Швидкість Залежно від двигуна.Середня швидкість 180-190- км/год. Залежно від швидкості вітру та погодних умов (сер. шв. до 30 км/год)

 

Маневреність Висока Не здатен до жодних складних повітряних маневрів. Прямує за напрямком вітру.

 

Грузопід’ємність Низька Висока грузопід’ємність забезпечувалась великим об’ємом дирижабля

 

Уразливість Досить висока. Дуже висока за рахунок великих розмірів та малої маневреності.

 

Дальність польоту

Від 100 до 400 км. Практично на будь-які відстані.

 

Озброєння Залежно від типу літака (кулемети, бомби) Озброєний тільки великою кількістю бомб та одним або двома кулеметами.

 

Залежність від метеоумов

Низька Дуже висока

 

Обслуговування

Досить просте Складне

 

Екіпаж від 1 до 4 чол. більше 10 чол.

Додаток9

 

Диференціаціяавіації країн-учасниць Першої світової війни за функціональним призначенням

 

Країна

 

 

Бомбардувальники

морська

авіація

 

Штурмовики

 

Розвідувальні

 

Винищувачі

 

Англія В.Е.2, «Сопвич Триплан» Фейри F.2 Сопвич «Пап» F.E. 2b (2d) F.E. 2b (2d)

«Бристоль F.2B»(важкий) S.E. 5а

DH.5

 

 

Росія

“Ілля Муромець”;

Торпедоносець Голенищева-Кутузова;

«Русский Витязь»

Лебедь-Гранд

(Л 14) Аніде; Анасаль

Сікорський

С-16;

Сікорський С-18;

 

Франція

Ньюпор 24С.1

Дюфо С.2 SPAD S12 Са.1 Моран-Солнье N

Моран-Солнье N

Ньюпор 11

SPAD7C.1

 

Німеччина

Гота G 1

Гота G II (G III, G IV)

Гота G V

Альбатрос D.II

Альбатрос D.III

Альбатрос D.V

Пфальц D.II

Пфальц D.XII

Фоккер Е.III

Фоккер D

Фоккер D.VII

Фоккер D.VIII

Фоккер Dr.I

 

Австро-Угорщина Гота G II (G III, G IV) Ганза-Бранденбург D.I Оеффаг D.III

Феникс D.I

Фоккер D

 

Італія

 

Ньюпор 24С.1 SPAD S.13C.1 Анрио HD.1 Сікорський С-18;

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.