Загальна характеристика священної книги ісламу Корану

Міністерствоосвіти і наукиУкраїни

Національнийуніверситет«Києво-Могилянськаакадемія»

Кафедрафілософії тарелігієзнавства

Реферат зкурсу «Релігієзнавство-1»

Тема: «Загальнахарактеристикасвященної книгиісламу – Корану»

Виконала: Годзула ОлесяВікторівна

(ФСНСТ-1, соціальнаробота)

Київ-2008

Зміст

Вступ

1. НаписанняКорану

1.1 Історично-політичнаверсія

1.2 На захистМухаммеда

2. Зміст Корану

2.1 Загальнаструктура тастилістикакниги

2.2 Коран простворення світу

2.3 Есхатологія

2.4 Політичні, правові, суспільні, моральні настанови

Висновок

Бібліографія

Вступ

У багатьохрелігій світує книги, що шануютьсявіруючими яксвященні. Зазвичайвони містятьсказання пробога або богів,їх вісниках, посланцях тапророках, розповідіпро загробнецарство, ангелівта чортів, райта пекло, проте, хто створивсвіт, людей, встановивобряди та звичаї, визначив поведінкувіруючих тощо.Таким чиномці книги стаютьдля віруючихсвого родупосібникомз правильногоспособу життя, поведінки, правильногоставлення дотого чи іншого.Отже, вони маютьвелике значенняі заслуговуютьна те, щоб їхдосліджували.

Коран є одноюз таких книг.Це головнасвященна книгаоднієї з найбільшрозповсюдженихта відносномолодих релігій– ісламу. ШануванняКорану є однимз догматів цієїрелігії. У данійроботі поставленозавдання визначитихарактеристики, основні рисиКорану, умовийого виникнення, зміст та йогозначення загалом.

1. НаписанняКорану

1.1 Історично-політичнаверсія

У п’ятнадцятомустолітті черезАравію пролягаливажливі торговішляхи в ПівденнуАзію, на ДалекийСхід. А намаганнясусідніх країнприбрати дорук ці шляхисвідчать проскладну тогочаснуполітичнуобстановку.Роздрібненість, економічнавідсталістьарабськихплемен, перехіддо класовогосуспільстваз сильноюцентралізованоюдержавноювладою – всеце зумовилопотребу в суспільнійсилі, яка б моглавирішити цеісторичнезавдання. Необхіднобуло об’єднативсі арабськіплемена длязахисту відсусідів. Перешкодоюу цьому процесібули давніплемінні культи, які коріннямсягали у традиціїпервісноголаду. Наприкінці15го століттясеред арабівзароджуєтьсяханіфськийреформаторськийрух (араб. Ханіф– пророк), якийохопив усютериторіюАравії. Найбільшимицентрами релігійноїреформаціїбули Ємен начолі з Мусаліомом– на півдніАравії та Хіджаз– на північномузаході, вождемякого був Мухаммед.Після тривалоїборотьби прихильникиМухаммедаперемогли.Мухаммед ліквідувавмісцевих релігійнихбожків, а замістьдавніх племіннихкультів запровадивкульт єдиногобога – Аллаха.[4, 308 c.]

Основніідеї та принципивіровченняМухаммедазафіксованів Корані. Згідноіз загальноприйнятоюв ісламі традицією, текст Корануповідав пророковісам Аллах черезпосередництвоДжебраіла(біблійногоархангелаГавриїла, щослужив посередникомміж богом ілюдьми). Аллахне раз передававсвої священнізаповіді черезрізноманітнихпророків –Мойсея, Ісуса, нарешті Мухаммеда.Цим ісламськебогослов’япояснює і численнізбіги текстівКорану та Біблії: переданий черезбільш ранніхпророків священнийтекст був зміненийіудеями тахристиянами, які багато чогов ньому не зрозуміли, тому лише всвоїй останнійверсії, що булаавторизованавеликим пророкомМухаммедом, викладена вищай беззаперечнабожественаістина.

Наукатрактує цюсхожість дещоінакше. Ставшипророком, Мухаммедчерез посередниківознайомлювавсязі змістоміудео-християнськихтекстів, в якихмовилося протого єдиноговсесильногобога, якого підіменем Аллахапочав шануватиМухаммед.Перероблюючиїх у своїй свідомостіта уміло поєднуючиз арабськоюнаціонально-культурноютрадицією, Мухаммед самена цій основістворив своїперші проповіді.[1, 116 c.]

Отже, Мухаммед усвоєму вченніпоєднав уявленняпро світ давньоарабськоїміфології ізстарозавітнімипереказамиБіблії та«одкровеннями»християнськихЄвангелій. Зажиття Мухаммеданіхто не збиравтекстів, людивчили їх напам’ять, записувалина різних предметах(пергаменті, кістках, глинянихтабличках таін.) [4,309 c.]Поки пророкбув живий, простоне було потребив Корані яксумі божественихзаповідей –відповіді навсі питаннядавав сам Мухаммед.Після йогосмерті ісламу, що енергійноеволюціонувавта стрімкорозповсюджувався, став потрібнимчітко фіксованийписаний закон, авторизованийвеликим іменемпророка. ХаліфиАбу-Бекр і Омардоручили колишньомусекретарюпророка Зейдуібн-Сабітузібрати усізаписи та зробитиїх перше зібрання– перший варіантКорану. Паралельноз ним аналогічноюроботою займалисяі інші, тож невдовзіз’явилося щечотири збіркизаповідейАллаха та повчаньпророка. ХаліфОмар доручивЗейду звестиусі версії доєдиної редакції.Коли це булозроблено, першопочатковіверсії за наказомхаліфа булиспалені, а зведенийтекст Зейдабув офіційноканонізований.[1, 118 c.]

Отже, створенняКорану малополітичнімотиви. Це такожпідтверджуєтьсяйого змістом: він стверджуєтеократичнуформу правління, непокору владітрактує якнепокору Аллаху.Але насправдізміст книгибув значноширшим та маввелике значенняі для формуваннясвіторозумінняарабів, і длярегулюваннясуспільногой сімейногожиття.

1.2 На захистМухаммеда

Коранвідрізняєтьсявід усіх попередніхта пізнішихтворів арабськоїсловесностітим, що крізьусю книгу йогостиль зберігаєусі специфічніознаки екстатичноїмови. Мухаммедцілком міг бутищирим у своїхпереживаннях, він вірив ізнав, що текстиКорана приходятьдо нього «ззовні».Його сучасникитакож добрерозрізнялимову, яка іде«звище», тавласні словаМухаммеда.

Оповіді прожиття Мухаммедарозповідаютьпро різніепізоди-підтвердженняйого надзвичайнихздібностей.Наприклад, Мухаммед розповівмекканцям проподії, що відбулисяв каравані, який був ще вдорозі до Мекки.Коли караванприбув, йогорозповідьпідтвердилася.

Екстатичнийдосвід Мухаммеда, відчуття спілкуванняз божествомне є власнечимось незвичайнимдля духовноїісторії людства, подібні фігурирізного масштабуз’являлисяв ній не раз.ТипологічнопророцтвоМухаммедаспорідненез шаманськимитрансами, алевоно знаходитьсяна вищій сходинціеволюції духовногожиття. ТомуМухаммед-пророкводночас чимосьблизький доаравійськихшаманів-кахініві до біблійнихпророків-віровчителів.

Пророчийдосвід Мухаммедадобре може бутипредставленийза текстомКорану та замусульманськимилегендами.Одкровенняприходили донього інодінесподівано,іноді сповіщувалипро свій прихідзвуками, схожимина звук дзвіночків.Пророк мігчекати одкровенняі тим самимначебто «питати»його. Трансибували уві сніі наяву, вонисупроводжувалисьпочуттям важкості, винурювалипророка. Часомйого била лихоманка, що примушувалаМухаммедазагортатисьу плащ. [3,164 c.]

Пророцтво, тобто явище, коли божествоговорить вустамилюдини, булорозповсюдженимелементомблизькосхідноїта середземноморськоїкультур в давнину.Одначе ніхтоз менших чибільших пророківне став єдинимі настількиособистіснояскравим засновникомособливоїсвітової релігії, яким став Мухаммед.

2. Зміст Корану

2.1 Загальнаструктура тастилістикакниги

Кораннаписанийримованоюпрозою класичноюарабською мовоюі поділенийна 114 сур — глав, або одкровень(араб. сура –шеренга, ряд), які складаютьсяз айатів, тобтовіршів (араб.айа – знамення).До речі, в іншихкнигах, в томучислі арабськоюмовою, для позначенняглави або частиникниги слово«сура», як правило, не використовується.Цим, як і багатьмаіншими рисами, протягом столітьпідкреслюєтьсяунікальністьКорану та йогопобудови, йогонеповторність[2,5 c.].

Між сурамивідсутнійлогічний зв’язок, що пояснюєтьсяїх розташуванням: найдовші сурирозміщені напочатку (окрім«Фатіха», або«Прологу» — молитви, щовідкриває Корані має для мусульманзначення назразок християнськоїмолитви «Отченаш»), найкоротші– в кінці. Кожнасура зазвичайприсвяченакільком темамводночас, хочав межах окремоїглави відчуваєтьсяпрагненнязберегти єдністьтеми та сюжету.Уважне зіставленняконтекстівкожної сурита аналіз близькихза сюжетомконтекстівпоказав, щовсередині главрізні сюжетинасправдівзаємопов’язаніза допомогоюзмістовихаллюзій, котрічасом дужескладні абонезрозумілідля сучасноїлюдини. Уважнеставленнямусульман дохронологічноїпослідовностіайатів призвелодо того, що убільшостівипадків в суриоб’єднаніайати, що буливимовлені водин і той самийперіод. Виключенняокремо оговорюютьсяв коранічнихкоментарях.[3,22 c.]

Для Коранухарактернаособлива своєріднастилістика.Це проповідь, де сюжети тамотиви перебиваютьодне одного, змінюютьсяпряма мова таоповідь відтретьої особи.Ритмованістьтексту, римованістьбільшостіайатів створюютьскладно організовануораторськупрозу схожуна заклинання.Римована прозатакого типуназиваєтьсяу арабів садж.

Постійнеповторенняфраз та часомі сюжетів –принципововажлива рисаКорану. Вінскладаєтьсяз багатьох«паралельнихмісць», якімають схожістьза сюжетом івиразами зіншими місцямиКорану. Такстворюєтьсякілька вимірівкоранічноготексту. У Коранітакож багатосуперечливихміж собою айатів; проте ці суперечливостічасто діалектичніта доповнюютьодне одного, описуючи складнийобраз світута бога. Ті жіз них, що стосуютьсяправа та ритуалу, трактуютьсязгідно з указаннями, які містятьсяв самому Корані(айат, що бувстворенийпізніше, скасовуєпопередній).

Залежновід часу тамісця їх виголошеннясури поділяютьсяна «мекканські»(610-622 рр., Мекка, 90сур) і «мединські»(622-632 рр., Медина,24 сури) [5,175 c.]Деяку різницюв стилі та будовіглав Коранумекканськоїта мединськоїгруп пояснюютьпевною еволюцієюсамого Мухаммеда, його поглядів, знань, переконаньта позицій.Мекканськийперіод поділяютьна три меншіперіоди. Найбільшранній з нихпредставленийкороткимисурами, особливосхожими назаклинання.В них – стислевикладеннядогматів єдинобожжя, мальовничікартини Судногодня, пекельнихмук грішників.Мова цих сурлаконічна, фрази короткі, рими різкі. Убагатьох випадкахслова підібраніскоріше засвоєю звуковоювиразністю, ніж за змістом, а іноді явнопідказані римоюта ритмом. Зхудожньоїсторони, цісури — найяскравішічастини Корану.

Другийперіод зазвичайназивають«рахманським».В цей час особливочасто використовуєтьсядля позначенняАллаха термінРахман (Милостивий), суворістьАллаха порівняноз попереднімперіодом дещопом’якшується.Ті самі ствердження, заклинання, прокляття, застереженнястають більшзмістовними, думки виражаютьсядокладніше; з’являютьсяперші сказання.Потім починається«пророчийперіод», наякий припадаєбільша частинасказань. Доводячиісторичнузакономірністьсвоєї діяльності, Мухаммед розповідаєта переповідаєісторії давніхпророків. Тутз’являєтьсябільша послідовністьідей та подій, викладеннястає більшзв’язним, звеликими шматкамитексту, що складаютькомпозиційноодне ціле.

В Мединізмінюєтьсявесь спосібжиття общинимусульман.Змінились змістта стиль Корану; проповідь сталадовшою та монотонною, більше місцяв ній займалиправила тазакони, сповненіземних побутовихдеталей. Мединськіайати складнішіі довші замекканські.Але і тут є цікавісказання, якіодночасно єпривабливимихудожньо тазагостренимиідейно. [3,24 c.]

ТекстКорану обривчастийта нерідкосуперечливий.Мухаммед самвідчував цюнелогічністьі пояснювавпротиріччятим, що Аллаху черговомусвоєму посланнісам смінив своїпочатковісудження зданого питання, відповіднотепер требакеруватисяйого останнімсловом.[1, 118c.]

Більша частинаКорану – діалогічнаполеміка міжБогом, противникамиісламу й тими, хто вагається.Його змістстановлятьпроповідіМухаммеда, уславленняБога, закони, легенди, полеміказ євреями іхристиянами.У ньому можнавиділити 4 основнихпласти:

релігійні погляди на світ, догматичне та культове вчення ісламу;

правові та моральні норми, обряди й традиції арабських племен, покладені згодом в основу правової та моральної системи ісламу;

давньосемітські, давньоарабські, іудейсько-християнські та інші міфи, легенди про пророків та їх діяння;

фрагменти фолькльору доісламської епохи, відомості історичного, етнографічного, географічного характеру. [4, 310 c.]

2.2 Коранпро створеннясвіту

Натурфілософіяісламу небагатаі в основномузапозиченаз Біблії. Згідноз Кораном, світбув створенийАллахом зашість днів.Були створенінебеса (їх вважаєтьсясім), небеснісвітила таземля, розстеленакилимом – наній для міцностібули встановленігірські твердині.Земля поєднуєтьсяз небесаминевидимоюдрабиною, якоюспускаютьсяй підіймаютьсялише ангели.Ангелів, як іземних створінь, також створивАллах в одиніз днів творення.Останнього, шостого днябула створенаперша людина– Адам, а з йогоребра створенаЄва. Сьомийдень – це деньвідпочинку, ним у ісламівважаєтьсяне християнськанеділя і неіудейськасубота, а п’ятниця.

Тварини, за Кораном, були створеніз води, людина– з глини, з праху(або з води тазгустків крові– в різних місцяхКорану є різніверсії). Відображенів Корані і ідеяпершого гріха,і багато іншихсказань біблійнихлегенд простворення світуй людини, причому деякі зних обрамованіспецифічнимидеталями. Так, в Корані розповідаєтьсяпро непокірністьодного з помічниківАллаха, що потімстав дияволом(Іблісом). Колибула створенаперша людина, Аллах велівусім створенимтрохи ранішеангелам поклонитисяйому, що всі йзробили, завиключеннямодного. Це бувІбліс, якийчерез надмірнупиху не захотівсхилитися перед«створенимз праху». Затаку непокоруАллах проклявйого і пообіцяв, що на страшномусуді Ібліс будескинутий разомз усіма демонами.Поки ж, до страшногосуду, Ібліс(шайтан) є головоюусіх демонівта джиннів.

Втілюючиідею добра табожественоїволі, світ ангелів, очолюванийчотирма найголовнішимиз них (це всеті ж іудео-християнськіархангелиГавриїл-Джебраіл, Михаїл-Микаїл, Серафим-Ісрафілта Азраїл), протистоїтьсвітові демонівта джиннів, очолюванихІблісом. Середангелів, як ісеред демонів,існує своєріднийрозподіл праці: в ісламі єангели-охоронці(їх двоє у кожного,і вони несутьцілодобовуварту змінюючиодне одногона посту підчас ранковоїта вечірньоїзорі), ангели, що охороняютьмогили, ангели-посланціАллаха та навітьангели-адміністратори, що очолюютьрай та пекло(вони маютьвласні імена– Рідван таМалік).

Як і Біблія, Коран вчить, що золота добана землі минулаз гріхопадіннямвигнаних з раюАдама та Єви.Правда, самійідеї гріха, стражданнята спокутиіслам не приділяєстільки уваги, як християнство, для якого цяідея сталацентральною.Одначе й в ісламііснує добрерозробленаконцепція раюта пекла, тобтовідповідальністьлюдини післясмерті за скоєнідіяння. Коженправовірнийбуде насолоджуватисяв раю життяму прохолоднихгаях, середдзюркотінняводи та вишуканоїїжі, буде матирозкішний одягта безліч іншихблаг, включаючилюбовні утіхи.Грішник в пеклізасудженийна вічні тортуриі стражданнясеред диму, піщаної буріі інших ненависнихарабам речей.[1, 122c.]

2.3 Есхатологія

Ісламбагато увагиприділяє описукартини кінцясвіту та страшногосуду. За Кораном, незадовго докінця світунаступить епохастрашногобезчестя таневірря. Усіцінності ісламубудуть зрадженіі люди загрузнутьу гріху. Тодіі наступитьцарство антихриста, даджжаля, якепродовжуватиметься40 днів. На змінуйому прийдецарство Ісуса, чиє друге пришестя(цього разу вякості ісламськогоМадхи, месії)покладе кінецьцарству гріха.Антихрист будезнищений, і на40 років встановитьсяідилія: вовкляже поруч зягням і томуподібне. Потімпротрубитьв свою трубуархангел Ісрафілі наступитьчас страшногосуду. Сам Аллахособисто бужедопитуватикожного з живихта мертвих, причому усі вониголі і з одноюлише книгоюз записом своїхдіянь у рукахбудуть у страхуочікувати йогорішення. Післяцього рішеннягрішники потраплятьу пекло, а праведники– у рай. Дорогав рай лежитьчерез місттовщиною зволосину таз гостротоюлеза меча. Самалюдина пройтичерез цей містне в змозі – їїповинен перевезтитой самий віслюк, баран, верблюд, бик або кінь, якого вона зажиття устиглахоч раз принестив жертву Аллахові.

Як бачимо, ця есхатологіямайже цілкомвзята з Біблії, але доповненняє суттєвими.Так, правовірнівпевнені втому, що в моментстрашного судувелику рольвідіграє їхнійпророк Мухаммед, чиє заступництвозможе не лишепом’якшитидолю грішника, але й умовитиАллаха пробачитийому гріхи танаправити йогов рай. Ця віратакож сприялапопулярностікульту пророкасеред багатьохпоколінь мусульман.[1,124 c.]

2.4 Політичні, правові, суспільні, моральні настанови

Коранз’явився вепоху, колиправові і моральнінорми ще нерозрізняли, що помітно зйого змісту.Він стверджуєтеократичнуформу правління, непокору владітрактує якнепокору Аллаху.Карні злочинирозглядає якдіяння, за якінеминучі покарання,і як гріх, заякий людинапотрапляє впекло. Перелюбство, крадіжки, вживанняспиртних напоїв, відступництвовід ісламу, богохульство– злочин протиАллаха. Запрелюбодіянняпризначалося100 ударів нагайкою, пізніше – забиваннякамінням досмерті; за крадіжку– відсіканняруки; за відступництвовід ісламу, богохульство– смертна кара.Є в ньому правилауспадкування, заповіту, розподілумайна, укладеннядоговорів, організаціїторгівлі тафінансовихвідносин; схвалюючиторговий прибуток, Коран забороняєлихварськийвідсоток. Багатов ньому етико-моральнихнастанов: допомагатиіншим, бутиправдивим; негрішити; пробачатиіншим; не вбиватилюдей; не знущатисянад іншими, нелаяти їх; необмовляти людейі не порушуватисвоєї клятви.

У цивільно-правовихта моральнихнастановахКорану помітнемісце відведенопитанням сім’їта шлюбу. У ньомунаголошуєтьсяна підлегломустановищіжінки, її економічнійзалежностівід чоловіка, якому дозволеномати одночаснодо чотирьохдружин. Занепокірністьдружини своємучоловіковіїй загрожуєпобиття, а заневірністьта зраду – смерть.Забороненоодружуватисяз жінками іншоївіри. Узаконенозатвірництвожінки, вимогуносити паранджу, не показуватисвоє лице таприкраси чоловікам.Це спочаткустосувалосядружин Мухаммеда, а згодом сталовимогою длявсіх мусульманок.Але Коран заборонивзвичай закопуватиживими новонародженихдівчат, скасувавзвичай, за якимжінка має післясмерті чоловікавийти заміжза його батькачи брата. [4,310 c.]

Іслам неспонукає своїхпослідовниківдо активноїсоціальноїперебудови.Навпаки, вінпроповідуєсмиренністьта слухняність.Раби повинніслухатисяхазяїв, але йхазяї повиннім’яко, по-батьківськиставитися дорабів. Приватнавласністьсвященна. Хочперед Аллахомусі рівні, усійого раби, вреальному життітакої рівностінемає, і віруючіповинні сумліннодотримуватисьтієї ієрархіїсоціальноїструктури, якаіснує, і не дивитисязаздріснимиочима на тіблага, якимиАллах наділивдеяких обраних.

Як і Біблія, Коран наставляєлюдину до праці– цим в першучергу воназабезпечитьсобі царствонебесне. Людинаповинна бутискромною татерплячою, мужньо зноситиусі негараздицього світута сподіватисяна порятуноку загробномужитті. Життяземне – це примарнавтіха, забавата гра, воналише оманливекористування, тому правильнішевповати нажиття небесне.[1, 125 c.]

Основою«моральногокодексу» Коранустановлятьзаповіді: «ПоважайАллаха, не забувайпро день суду, будь богобоязливим.Зломи гординю, будь лагідним, корись владіі сильним світуцього, бо вони– від Бога».Згідно з Кораном, за одні, навітьнайлегші, гріхиАллах караєсуворо, а інші, тяжчі вчинки, прощає. Вінмстить синовіза батька, онукові– за діда. Божественнакара (будь-яканевдача, горе, нещастя) спіткаєлюдину несподівано,і ніхто не можезнати справжньоїпричини гнівуАллаха.[4, 312 c.]

Висновок

Коран є важливоюісторичноюпам’яткою такультурнимздобутком.Справді, в ньомувідбиласяісторія арабівта їхні звичаї.Хоча створеннякниги малополітичніпричини, алеу мусульманвсе ж є підставивірити в те, щов ньому написано,і слідуватитим настановам, які він проповідує.І слідують воницим настановамдо цих пір, деякімусульманськікраїни і заразмають законодавство, де основніположеннязапозиченіз Корану. Звичайнож, серед них єдуже специфічнінорми, аленайголовнішіпринципи – цезагальнолюдськіетичні й моральнінорми, які притаманнічи не усім світовимрелігіям.

Коран всеж був створенийв ті часи, з якихдавно вже багаточого змінилосяв суспільномужитті. Але значенняйого для віруючихарабів не сліднедооцінювати- як літературнийшедевр, якенциклопедіядавніх звичаїварабів. Як регуляторсуспільногожиття він багатов чому можездатися негуманнимі взагалі застарілим, хоча з іншоїсторони хтосказав що нашнинішній стильжиття є правильнішим?

Бібліографія

Васильев Л. С., История религий Востока (религиозные культурные традиции и общество). Учеб. пособие для вузов по спец. «История». – М.: Высш. шк., 1983. – 368 с.

Климович Л. И., Книга о Коране, его происхождении и мифологии. – М.: Полииздат, 1986. – 270 с.

Пиотровский М. Б., Коранические сказания. – М.: «Наука», 1991.

Релігієзнавство: підручник / За ред. В. І. Лубського, В. І. Теремка. – К.: Видавничий центр «Академія», 2000. – 408 с.

Черній А. М., Релігієзнавство: Навчальний посібник. – К.: «Академвидав», 2005. – 352 с.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.